Доволі часто в українських містах встановлюють копії всесвітньо відомих пам’яток – Пізанська вежа, Біг Бен чи статуя Свободи з’являються у громадських просторах, кафе чи торговельних центрах. До того ж і самі житлові комплекси називають на честь іноземних міст. Мабуть, найбільш впізнаваний архітектурний символ, що має найбільше копій в українських містах – це Ейфелева вежа. Український фотограф Олександр Попенко знімає їх для концептуального фотопроєкту «Маленький Париж».
Символ Парижа, Ейфелева вежа, з’явився під час підготовки міста до щорічної Світової виставки 1889 року. Інженери, які працювали над проєктом, мали дізнатися, чи можливо звести вежу, ваввишки 300 метрів, із заліза. Для того, щоб новий об’єкт був привабливим для публіки, над ним працював архітектор Стефан Совестр. Попри це, зведення великої металевої споруди в центрі столиці не всі парижани зустріли привітно: 1887 року був опублікований «Протест проти Ейфелевої вежі», який підписали, зокрема, Александр Дюма та Гі де Мопассан.
Зрештою, під час виставки вежу відвідали понад два мільйони людей, і вона стала візитівкою Парижа. Разом з тим копії Ейфелевої вежі з’являються не тільки на сувенірах. Наприклад, у Лас-Веґасі розташована одна з найвідоміших реплік – її висота складає понад 150 метрів. Китай має власну копію цілого Парижа – французький фотограф Франсуа Прост зібрав світлини звідти в книзі «Париж, Китай».
Кияни мають свою слабкість до Ейфелевої вежі – вона прикрашає двори та під’їзди, репліки встановлюють як мешканці, так і девелопери чи комунальні підприємства. Олександр Попенко – фотограф, який з кінця 2020 року веде проєкт «Маленький Париж». Він шукає та фотографує копії Ейфелевої вежі в українських містах. Зараз в інстаграм-акаунті Little Paris Ukraine вже 86 публікацій, проте загалом фотограф знайшов до 150 веж, з яких десять – у столиці.
Перша Ейфелева вежа, якою зацікавився Олександр, була з його рідного міста – Вінниці. «Вона доволі висока – сягає чотирьох-п’яти поверхів. Спершу, споруда викликала в мене різні емоції, від сміху до обурення. Дуже щвидко мені стало цікаво, де ще є подібні об’єкти в Україні». Олександр одразу знайшов близько сорока інших веж. «Вони з’являються в міському просторі в різних форматах: малі, величезні, у муралах чи як повноцінні споруди».
Для себе фотограф пояснює, що Ейфелева вежа – це символ, який не пов’язаний з поганими асоціаціями, тому його наявність у громадському просторі рідко зустрічає опір. Проте, подібне трапляється: до прикладу, у Хмельницькому мешканці зареєстрували петицію про демонтаж вежі. Хоча документ і не зібрав достатню кількість голосів, у Google-мапах точка розташування копії підписана, як «Пам’ятник українській меншовартості». Будівництво копії вежі у Вінниці також зустріло спротив: після обурення громадськості, його призупинили, а місцеві медіа звернулись до департаменту архітектури. Там прокоментували, що вежа – відповідальність забудовника, і дозволили закінчити об’єкт.
На думку фотографа, копії заповнюють «порожнечі» у громадських просторах, які в Україні утворилися за останній час: «Відходить якийсь старий період, іноді радикально й не дуже справедливо – як у випадку з радянськими мозаїками».
У міському просторі люди не звертають уваги на копії і по-різному взаємодіють із вежами. «До них звикли. Я нечасто помічав, щоб люди фотографувалися на фоні цих веж. Але інстаграм свідчить про інше, і мало з цих фотографій виглядають іронічно». Попенко розповідає, що мав можливість поговорити зі спеціалістами, які встановили Ейфелеві вежі: «Часто автори пишаються своїми творіннями, особливо, коли якщо зробили їх самостійно. Але на запитання про те, чому саме Ейфелева вежа, вони рідко можуть дати пояснення – це просто гарно».
«Коли я починав проєкт, ставився до цих об’єктів іронічно. Але з часом, побачив, що для багатьох українців це щось хороше та красиве. Мені як документалісту важливо не втручатися. В цих знімках немає постановки, я намагаюсь зафіксувати ці вежі в їхньому типовому вигляді, як їх може побачити сторонній спостерігач».
Найвідоміша Ейфелева вежа Києва розташована у житловому комплексі «Французький квартал». Це 16-метрова копія, яку встановив забудовник «Київміськбуд». «Найдивніше, що попри свою впізнаваність, вежа доступна лише для мешканців ЖК». Фотограф надає перевагу фотографії зовні, на якій видно закритий вхід до території житлового комплексу.
Одна з найпопулярніших робіт цього проєкту — фото невеликого макету Ейфелевої вежі, встановленого на даху підʼїзду на Лісовому масиві. «Колись BBC робили матеріал про мій проєкт. Ми приїхали під цей підʼїзд, знімали вежу. До нас підійшов чоловік і запитав: “Вам підсвітку увімкнути?”». Мешканець Георгій придбав копію Ейфелевої вежі та підʼєднав гірлянду до свого поверху. Її вмикає, коли збирається з друзями та на день взяття Бастилії. Саму вежу Георгій прикрутив до підʼїзду, щоб її не вкрали.
Іноді Ейфелеві вежі потрапляють у міський простір за ініціативи комунальних підприємств. Так, 2016 року у Дніпровському районі біля парку Перемоги копію встановила КО «Київзеленбуд» у межах проєкту «Сім чудес світу».
Ейфелеві вежі, встановлені за бюджетні кошти, трапляються не тільки в Києві. Так, біля Житомирської політехніки встановили монументальну копію, на боках якої — традиційна поліська вишиванка. На сторінці тендера вказано, що вартість робіт становила більше семиста тисяч гривень.
Фотограф відмічає, що це особливий почерк Олега Головійчука, підприємця з Коростеня, який на власному заводі виготовляє вежі з українською символікою. «У своєму місті він встановив Ейфелеву вежу для вшанування памʼяті ліквідаторам Чорнобильської катастрофи». Це один з дуже рідкісних прикладів, коли копію використали для комеморації, зазвичай їхня роль — декораційна.
Проєкт «Маленький Париж» випустив власні листівки — це набори з 25 фотографій, відібраних фотографом. «Тут найцікавіші вежі, які я поки знайшов». Олександр Попенко також поділився планом випустити власну книгу з усіма Ейфелевими вежами, які потраплять в обʼєктив фотографа.
Найпопулярніше за тиждень
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті