РФ обстрілює Україну ракетами, які прем’єр Пустовойтенко віддав за газові борги у 90-ті
У 1999 році Україна передала Росії 575 крилатих ракет Х-55 в обмін на списання газових боргів.
У 1999 році Україна передала Росії 575 крилатих ракет Х-55 в обмін на списання газових боргів.
Зроби добру справу і отримуй винагороди!
Нам як ніколи потрібна ваша підтримка. «Хмарочос» пише про розвиток міст 11 років та 29 днів. За цей час ми опублікували 26932 новин та статей. Ми потребуємо вашої допомоги, щоб продовжувати якісно працювати далі. Приєднуйтесь до Читацького товариства «Хмарочоса» та отримуйте приємні бонуси від редакції: квитки на культурні заходи в Києві, фірмовий мерч та актуальні книжки, можливість пропонувати редакції теми та багато іншого.
Стати членом Товариства | Хто ми такі?
Частина ракет Х-55, якими Росія обстрілює українські міста, — це ті самі ракети, які Київ свого часу віддав за газові борги. Докази цього наводять журналісти-розслідувачі проєкту Радіо Свобода «Схеми».
У 1999 році тодішні прем’єр-міністри Валерій Пустовойтенко та Володимир Путін підписали угоду, за якою Україна передала Росії 575 крилатих ракет Х-55 разом із 11 важкими бомбардувальниками. Натомість Кремль компенсував 275 мільйонів доларів боргів перед «Газпромом».
У документах є серійні номери всіх цих ракет. Журналісти виявили щонайменше десяток збігів із номерами ракет, якими російська армія обстрілювала Україну.
У Науково-дослідному інституті судових експертиз помітили, що часто серійні номери саме на цьому типі ракет — затерті.
Ракети Х-55 застарілі й часто не несуть вибухової частини, але є небезпечними за рахунок кінетичної енергії та залишків палива. Основа мета запусків таких ракет — виснаження української системи протиповітряної оборони.
Володимир Огризко, який тоді очолював головне управління зовнішньополітичної діяльності Адміністрації президента, заявляє, що США тиснули на Україну в питанні передачі зброї.
«Це була вимога американців, щоб ми передали цю зброю росіянам. Це була одна з умов, що ми стаємо членами міжнародного співтовариства», — стверджує Огризко.
«Україні не потрібно було отримувати згоду від Сполучених Штатів… Ми хотіли бачити, щоб Україна дотримувалася зобов’язань, а саме — знищити усі стратегічні наступальні сили зі своєї території до кінця 2001 року. До того часу в Україні не мало залишитися жодних бомбардувальників типу Ту-95 та Ту-160», — коментує Стівен Пайфер, який був послом США в Україні.
Тодійшній прем’єр Пустовойтенко не схотів коментувати угоду 1999 року. Але, наприклад, в інтерв’ю 2019 року він запевняв: «Ми в Європі нікому не потрібні. Без відновлення економічних відносин з Росією ми не зможемо розвиватися далі абсолютно».
Подавав документи про угоду тодішній голова МЗС Борис Тарасюк, нині він — постійний представник України при Раді Європи. Він також відмовився від коментарів.
Схвалив угоду й Олександр Кузьмук, тодішній міністр оборони, зараз — радник командувача Сил територіальної оборони ЗСУ.
За його словами, тоді ніхто не міг передбачити ризиків, бо якраз почав діяти договір 1997 року «про дружбу, співробітництво і партнерство» між Україною і РФ. «Підступність можна передбачити, що вона існує і колись спрацює, але не в такій мірі», — пояснює Кузьмук.
Ще один політик, який погоджував угоду, — тодішній віцепрем’єр Анатолій Кінах, зараз очолює Український союз промисловців і підприємців. «Я працював у п’яти урядах… візував і підписував тисячі документів, — заявив Кінах. — Ніс, несу і буду нести (персональну відповідальність за державу), щоб ви не ставили більше мені таких запитань».
При цьому, на його думку, вартість зброї, яку тоді передали Росії, була занижена в десять разів.
© Хмарочос | 2024
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті