Дизайнерка інтерфейсів Надія Ставицька почала відчищати прикрашені мозаїчними панно зупинки громадського транспорту в Чернівецькій області. Вона розповіла про свій проєкт «Хмарочосу».

Надія — з Миколаївської області, виросла неподалік Херсона. З повномасшабним вторгненням її родина та родина її чоловіка перебралися до Чернівців.

На Буковині її зацікавило оформлення зупинок. На онлайн-курсі Projector з історії українського дизайну вона досліджувала мозаїки Івана Кляпетури, який помер цьогоріч.

«Я відчула що мушу розповісти всім про маловідомого художника з маленького села, роботи якого багато хто зустрічав, але про нього ніхто не знав, — каже Надія. — Мене його мозаїки вразили найбільше, адже він зображував сільське життя, людей, історичні локальні події тих регіонів, але у своєрідному стилі, який нагадує сюжети з дитячих книг».

Мозаїку на зупинках громадського транспорту зазвичай робили студенти-оформлювачі як дипломну роботу. Але іноді авторство належить і відомим художникам, яким був Кляпетура.

Він оформлював зупинки Кам’янеччини та Хотинщини наприкінці 1970-х років. Вони простягаються вздовж шосе Н-03 від Чернівців до Кам’янця-Подільського. Є багато вже зруйнованих. Інші потребують реставрації.

Надія не реставраторка, але вирішила принаймні прибрати зупинки та відмити мозаїки. Почати вирішила саме з мозаїки Кляпетури. Разом зі своїм чоловіком вона вже почала розчищати зупинки в населених пунтках Жванець, Чотири Корчми та Гаврилівці.

Далі планують відмити від реклами і фарби павільйони в Колибаївці, Атаках і Довжку. Після цього — зупинки навколо Чернівців.

Наразі Надія дослідила близько 50 мозаїк. Фото вона публікує в інстаграмі. На її думку, ці радянські зупинки можуть стати унікальними туристичними об’єктами, зокрема для європейців, які після перемоги подорожуватимуть Україною велосипедом.

«Я довго думала , чому ми їх хочемо знести, не цінуємо? Гадаю, нам часто треба фізичне уособлення того, що треба щось зруйнувати. Та я вважаю, що радянщина в першу чергу в нас у голові. Складно з цим боротися в голові, і нам треба щось фізичне для руйнування», — розмірковує дизайнерка.