В столиці РФ постійно глушать GPS-сигнал, намагаючись збити безпілотники з бойовою частиною, які атакують об’єкти в Москві та навколо. Результатом цього стають неочевидні наслідки для жителів міста, які все ще намагаються оминати тему війни проти України у розмовах між собою. Наводимо основні тези замітки The Economist про те, які непрямі наслідки українських атак на російську столицю заважають її мешканцям найбільше. 

Кейт де П’юрі, авторка матеріалу, описує свій досвід у московському таксі: «Через кілька хвилин поїздки на таксі однією з головних магістралей Москви я починаю хвилюватися. Здається, водій звернув не в той бік, і ми застрягли в щільному потоці машин». На зауваження журналістки таксист лається і звертається до свого телефону: там навігатор панічно намагається побудувати новий маршрут, постійно зависаючи. 

Переважній більшості водіїв доводиться покладатися на застосунки, адже вони не місцеві і погано знають вулиці. Проте навігатори не працюють по кілька разів на день, на що й скаржиться таксист. Вигинаючись вулицями, щоб повернутися на потрібний маршрут, водій проїжджає повз Кремль та жаліється: «Вони блокують GPS, а ми страждаємо». Кейт каже, що це створює проблеми і для пасажирів: так, під час спроб викликати таксі геолокація користувача часто визначається далеко не там, де він перебуває.

Найбільш поширена теорія серед містян – російська влада відключає геолокаційні сервіси через хвилю атак дронів на Москву. Попри очевидне, ніби, продовження розмови, в машині панує тиша: про «спеціальну військову операцію» тут говорити не прийнято. Через більше ніж рік, москвичі відчули війну в себе під боком. Із травня, коли безпілотники вперше долетіли до столиці Росії, місто перебуває в стані готовності. Тепер дрони літають над Москвою і прилеглими районами ледь не щотижня. 

На напругу серед мешканців впливає уривчастість інформації: про атаки не говорять на телебаченні, хоч журналістам і дозволено висвітлювати наслідки – але не причини. На відміну від Києва, Москва не попереджає про наближення загрози сиренами. Для того, щоб дізнатися про удари безпілотників, росіянам доводиться шукати відео пошкоджень в інтернеті, багато з яких не перевірені.

Проблеми з навігацією переважно зачіпають середній клас. Але дрони також порушують роботу аеропортів. Більшість внутрішніх авіарейсів пролягають через Москву, тож «операційні причини» чи «затримка вхідних рейсів» впливають на велику кількість авіапасажирів. Ці надписи на табло сприймаються як евфемізми, що позначають нічну атаку. 

Значно менше людей вилітає за межі країни – проте Стамбул залишається воротами до Європи. На міжнародні рейси годинами очікують мандрівники в «дизайнерському спортивному одязі», що обмінюються порадами, куди піти в турецькому аеропорту. «Але одну річ вони стабільно оминають – і це війна», – закінчує де П’юрі.