Доступне житло на островах у Торонто виглядає як рай. Чому мешканці хочуть звідси втекти?

Доступне житло на мальовничих островах Торонто ріелтори називають «прихованим скарбом» канадського ринку нерухомості. Щасливці, які виграли лотерею, живуть серед пляжів, парків, бобрів і бакланів, без автомобілів, у 10 хвилинах поромом від міста, в помешканнях, придбаних за ціною, значно нижчою за ринкову. Bloomberg CityLab пояснює, в чому підступ такої райської на позір пропозиції.

На озері Онтаріо розташовано 15 острівців, сполучених мостами та пішохідними доріжками. Рух автомобілів заборонено, до Торонто ходить пором. Це місце приваблює туристів.

Заснований у 1993 році траст керує 262 одиницями житла на двох із островів Торонто та стримує вартість цієї нерухомості з метою збалансування ринку. В той час, як у місті житло стає інвестицією й ціни зростають, — острівне житло призначено саме для проживання в ньому, а не для перетворення на актив.

Претенденти на ці будинки стають у чергу й обираються за допомогою лотереї раз на два роки. Наступний розіграш відбудеться у жовтні 2024 року. Виграш у лотереї означає, що ваше ім’я піднімається нагору списку. Але самої можливості придбати житло, можливо, доведеться чекати десятиліттями, — адже хтось із попередніх мешканців має виставити свій будинок на продаж. За тридцять років було перепродано лише 70 помешкань.

Чимало канадців навіть не здогадуються про таку можливість, бо ніякої промокампанії не існує, інформація передається з вуст у вуста.

Щоб купити помешкання, кандидат не має володіти іншим житлом. Придбану нерухомість можна передати у спадок лише дружині чи чоловіку або дітям. В іншому ж разі помешкання можна лише продати.

Менші будинки на островах траст продає за 150 тисяч канадських доларів (або 111 тисяч американських), великий сучасний будинок цьогоріч пішов за один мільйон канадських, або 740 тисяч американських доларів.

Життя на островах має й чимало недоліків. Тут немає пожежної станції, лікарні, ресторанів, театрів, доставки їжі, навіть супермаркету. Продукти жителі привозять із міста в багажнику велосипеда. Пором курсує раз на годину та припиняє роботу об одинадцятій вечора. Взимку, коли озеро підмерзає, сполучення ще більше ускладнюється. Викликати електрика чи сантехніка доволі проблематично.

Ці недоліки стають особливо відчутними з часом, коли людина старшає. Літні мешканці доглядають одне за одним за відсутності доступних сервісів догляду. Вони були б раді переїхати, але це вже їм не по кишені.

72-річний Тоні Фейрбразер живе на острові вже з тридцять років. Він може виручити за свій будинок 400 тисяч канадських доларів — за це йому, ймовірно, вдасться купити гараж у Торонто.

Мері Патрідж купила будинок на острові у 1993 році за 90 тисяч канадських доларів. Перед цим продала будинок у Рівердейлі, хорошому районі Торонто, за 280 тисяч. Зараз вона гірко шкодує про це. Той будинок коштував би зараз 1,4 мільйона.

«Соціальне житло це чудово, поки ви в ньому живете. Але якщо вам потрібно переїхати, ви опиняєтеся у пастці, — пояснює Майк Моффат, дослідник доступності житла, професор економіки та керівник PLACE Centre. — Власники старшають. Хтось, можливо, хоче вийти зі складних стосунків. Але ви не можете дозволити собі з’їхати».

На його думку, така модель, як на островах Торонто, погано працює для випадків, коли у мешканців відбуваються зміни в житті.