Як автомобілізація змінила кримінальне правосуддя у США?
75% американців, яких позбавили прав, продовжують водити автомобіль.
75% американців, яких позбавили прав, продовжують водити автомобіль.
Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 121 днів. За цей час ми опублікували 24983 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
Століття тому, у 1923 році, Вільям Говард Тафт, головний суддя Верховного суду США, який до того обіймав посаду президента, написав: «Я не знаю в історії цивілізації кращого інструменту звільнення від відповідальності за насильницькі злочини, ніж автомобіль».
Цей лист — одна зі знахідок автора нової книги «Правила дороги: автомобіль і трансформація американського кримінального правосуддя» Спенсера Хедворта, професора соціології Університету Пердью. Видання Bloomberg CityLab зробило з ним інтерв’ю.
У книзі він досліджує, як автомобілізація змінила кримінальне право, і як автівки перетворилися одночасно і на знаряддя, і на об’єкт злочину. Наприклад, відпочатку номерні знаки запроваджували саме для запобігання угону автомобілів.
«Багато з того, що ми знаємо як сучасні інститути кримінального правосуддя, — і навіть багато з того, що ми знаємо як сучасне американське суспільство, — розвинулося з появою автомобілізації, — пише Хедворт. — Сьогодні організація повсякденного життя і наші основні механізми соціального контролю обертаються навколо автомобілів».
З появою автомобіля американцю стало легше втекти від правосуддя, швидко перетнувши кордон штату, де діяла інша юрисдикція. На той час система була клаптиковою, не централізованою. У 1925 році на дорогах США дозволили проводити обшуки до отримання спеціального ордеру.
Інший напрямок — федералізація злочинів. Так, переміщення викрадених автомобілів між штатами стало федеральним злочином, що дало ФБР повноваження для втручання, як це сталося зі справою Бонні і Клайда.
Який взагалі статус з точки зору недоторканності приватного життя має людина в автомобілі, якщо порівнювати з людиною у приватному будинку та пішоходом у публічному просторі? Автомобілісти зайняли якусь нішу посередині. На думку Хедворта, автомобіліст у цьому сенсі має бути ближчий до пішохода й, відповідно, підстави для обшуку мусять бути приблизно такі самі.
Урбаністи часто згадують про «погляд з-за лобового скла» — викривлення сприйняття водія, що почувається більш відірваним від навколишнього середовища, не взаємодіючи з людьми на вулицях безпосередньо.
Довгий час в американських судах тривала дискусія, чи можна вважати автомобіль знаряддям зброї. Так, вже у 1925 році поліція Філадельфії заарештувала — не мало не багато — дев’ять тисяч осіб за використання автомобіля як знаряддя нападу.
Деякий час судді вагалися, але сьогодні використання автомобілів як зброї закріплено в законодавстві. Є, звісно, й виключення: так, у 2021 році скандальний губернатор Флориди Рон Десантіс підписав закон, який фактично звільняє від відповідальності людей, які вирішили в’їхати автомобілем у натовп протестувальників, що блокують дорогу.
Зміни в законодавстві, які стосувалися нетверезих водіїв дозволили знизити смертність від «п’яних аварій» на 65% з 1982 до 2018 року. Та досі понад 10 тисяч американців гинуть у ДТП, спричинених керуванням напідпитку. У багатьох провінціях Канади за перебування за кермомо у нетверезому стані відразу позбавляють прав, і, вірогідно, це якось пов’язано з тим, що смертність на дорогах у Канаді на 60% нижча, ніж у США.
Професор, утім, вважає, що суворість покарання не гарантуватиме, що ця проблема зникне: 75% американців, яких позбавили прав, продовжують водити автомобіль.
Хедворт загалом критикує каральні методи боротьби зі смертністю на дорогах, такі як конфіскація прав і транспортних засобів. Натомість він пропонує зосередитися на дизайні доріг та покращенні міської інфраструктури. На його думку, це усуне фундаментальні причини проблем із безпекою дорожнього руху.
«Цей підхід збігається з більшістю розмов про кримінальне правосуддя: якщо хочете зменшити злочинність — зменшіть бідність. Все, що ми робимо в рамках системи кримінального правосуддя, — це реагування на ситуації, які значною мірою створені суспільними проблемами», — наголошує професор.
© Хмарочос | 2024
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті