Раніше Спільнота святого Егідія» була об’єднанням людей, які годували та допомагали бездомним і знедоленим містянам. Але з початком повномасштабної війни їхня діяльність стала масштабнішою. Команда почала допомагати вимушеним переселенцям та мешканцям прифронтових територій. 

Щоб ефективніше розподіляти допомогу, організації довелося переформатуватися. За короткий період вони створили логістичний центр та центри гуманітарної допомоги у Києві, Львові та Івано-Франківську. А також почали співпрацювати з іншими організаціями та державними органами. Протягом 18 місяців війни Спільнота Sant’Egidio надіслала з Європи до України 108 вантажів гуманітарної допомоги на суму понад 20 млн євро, зокрема ліків та медичних приладів на суму 10,5 млн євро).  

Розширення діяльності 

Спільнота святого Егідія – міжнародний благодійний рух, заснований у Римі у 1968 році групою студентів. Сьогодні вона діє у понад 70 країнах світу, допомагаючи бездомним, літнім, дітям, мігрантам та іншим потребуючим. В Україні Спільнота Святого Егідія працює з 1991 року. 

З початком повномасштабної війни команда одразу почала збирати гуманітарну допомогу. Близько 80% допомоги надійшло з Італії, решта з інших європейських країн.

Щоб координувати збір і розподіл допомоги у Львові створили головний офіс.  На околиці міста організували склад для зберігання та логістичний центр для прийому та відправлення вантажів. Система постачання гуманітарної допомоги була побудована дуже швидко. Перша вантажівка прибула до Львова вже у березні.

«Спочатку ми займалися тільки відправкою великих гуманітарних вантажів на міські адміністрації і медичні заклади в прифронтовій території. Тобто, шукали контакти або до нас звертались безпосередньо. Ми розсилали продукти, одяг, ліки просто палетами туди, де це було найбільш потрібно. Ми робимо це і зараз відповідно до запиту», — розповідає Антон Хижняк, координатор проекту 

Згодом спільнота почала працювати з вимушеним переселенцями. У квітні 2022 року відкрили перший гуманітарний центр в Івано-Франківську. 

«Ми побачили, що є багато людей потребуючих у тих містах, де ми живемо. Містяни перші почали до нас звертатися, так було в Івано-Франківську. І ми довго думали як краще організувати гуманітарний центр, щоб всім було зручно», — розповідає Людмила Харченко, яка координує роботу Київського центру.

Згодом подібні центри відкрили у Львові та Києві. Щомісяця тут волонтери роздають 12 000 продуктових наборів, а 3 000 – надсилаються поштою жителям прифронтових місць. 

«Перше, що допомогло нам, це попередній досвід Спільноти святого Егідія.  Вона існує в Україні понад 30 років, і встигла реалізувати великі проєкти у різних регіонах. Друге, це – розуміння того, що ми можемо знайти ресурси і можливості для реалізації цього проєкту. Ми маємо підтримку з боку європейської Спільноти святого Егідія та інших спільнот у 70 країнах світу”, — пояснює Антон Хижняк 

Як працює гуманітарний центр у Києві

У Києві гуманітарний центр Спільноти Святого Егідія працює з липня 2022 року. Він розташований у двох місцях: на правому та на лівому березі міста. Центр працює декілька разів на тиждень. 

Отримати допомогу можливо за попередньою електронною реєстрацією. Необхідно приєднатися до телеграм-каналу, там є посилання на реєстрацію та інструкція. Далі потрібно заповнити анкету та обрати дату і час відвідування. 

У центрі потрібно показати документи, що підтверджують статус вимушеного переселенця. Якщо людина приходить до центру вперше, вона також заповнює анкету, у якій вказує свої особисті дані, місце проживання та обставини, які призвели до її переміщення. 

У інших гуманітарних центрах є багато категорій, яким допомагають. Або тільки людям з інвалідністю, або жінкам з дітьми, ну неповнолітнім або стареньким. Ми не поділяємо людей на категорії, тому ми дали можливість зареєструватися і приходити всім раз на місяць», — розповідає Людмила Харченко, яка координує роботу Київського центру.

Вміст продуктових пакунків розрахований так, щоб сім’я могла прожити місяць. На кожного дорослого дають по одному такому пакунку. Переважно – це італійські продукти (спагеті, різні консерви, печиво), також дають борошно, цукор. За потреби можна отримати засоби гігієни, одяг та інші необхідні речі.

Волонтери центру приділяють особливу увагу психологічній підтримці відвідувачів. Вони розуміють, що люди, які приїхали з зони бойових дій, могли пережити важкі травми. Тому в центрі виділяють 15 хвилин на кожну сім’ю, щоб помічники могли поспілкуватися з ними та дізнатися про їхні потреби.

«Ми завжди намагалися не просто видати продуктову допомогу, а виділити достатньо часу людині, яка втекла від війни, вислухати її історію. Багато людей просто були змушені просити допомогу і для когось це дуже важко, тому є такий бар’єр», — розповідає Людмила Харченко, 

Відвідувачі центру дуже цінують те, що тут є така людська підтримка. Вони говорять, що це навіть важливіше, ніж продукти.

«Люди, які приходять до нашого центру, часто кажуть, що він є єдиним місцем, де до них ставляться як до людей, а не як до об’єктів гуманітарної допомоги», — каже Людмила.

Багато волонтерів самі є вимушеним переселенцями. Вони прийшли до центру за допомогою та вирішили залишитися, щоб допомагати іншим.

«Цінність людського життя для нас найважливіше. І з цього вже починається наша допомога. Саме тому до нас приєдналося багато помічників, завдяки яким ми змогли реалізувати і мати ось такі чудові центри. Тобто нам приємно допомагати і бути корисними, і по-друге, це допомогло нам», — додає Людмила.

«Буває складно пропускати всі історії через себе. Особливо на початку, коли ти бачиш людину, що виїхала з Маріуполя, втратила там рідних і буквально тиждень тому приїхала в Київ. Вона одразу потрапляє до тебе. Тож ти можеш бути першою людиною, якій вона розповідає про усі ці речі. Тож доводиться бути чутливим до кожного, приймати кожного та вислуховувати. Для більшості людей, які не мають психологічної освіти або розуміння того, як поводитися в цій ситуації, буде важко. Але ми розуміємо, що допомагаємо цим людям, якщо просто вислуховуємо їх. А я думаю, що це основне. До того як відкрили центр, я не думав, що вмію спілкуватися людьми на такому рівні», — ділиться своїми враженнями один із помічників. 

Спільнота святого Егідія в Україні виявилася надзвичайно адаптивною та ефективною в умовах повномасштабної війни. Починаючи як благодійне об’єднання, яке надавало допомогу бездомним людям, вона швидко розширила свою діяльність.

Гуманітарні центри, відкриті в різних містах, стали не просто розподільниками допомоги, але й осередками підтримки для вимушених переселенців. Волонтери не лише надають необхідні речі, але й вислуховують історії та прагнуть зробити допомогу більше людською та індивідуалізованою.