За п’ятнадцять сходинок униз до підвального приміщення в центрі Херсона чути вірші Сергія Жадана, які автор читає особисто. Оплески, гомін і приглушене світло софітів – усе це відбувається у прифронтовому місті, яке щодня потерпає від ворожих обстрілів із лівого берега Дніпра.

Загальна атмосфера у Херсоні не спонукає думати про відпочинок. Та всупереч цьому артисти місцевого театру створили арт-хаб в укритті – місце, куди херсонці приходять за натхненням, спілкуванням і хорошим настроєм. Ми побували на кількох заходах в арт-хабі і поспілкувалися з людьми, які підтримують культурне життя.

До війни в місті проживали майже 300 тисяч херсонців. Часто проходили найрізноманітніші культурні події. Вони не були дуже масштабними, проте деякі фестивалі, як от театральний «Мельпомена Таврії», щороку збирали колективи із багатьох країн та провідні українські театри, а придбати квитки на їхні вистави було справжньою вдачею. 

Під час окупації минулого року росіяни та деякі місцеві колаборанти намагалися відкрити в Херсоні театри, проводити концерти, привозивши на гастролі своїх чергових пропагандистів під видом артистів. Проте ані театри, ані інші «культурні» події на фоні російського прапора не мали значного успіху у місцевої публіки. 

Після повернення міста під контроль української влади, виставки, презентації, концерти та перегляд кіно на великому екрані – усе це довелося поставити на паузу у зв’язку з важкою безпековою ситуацією в регіоні. Зі зрозумілих причин, у місті не варто збиратися у великі скупчення людей. Захищених місць для цього небагато. Загалом – зараз тут не до концертів. Проте в місті все ще проживають близько 50 тисяч мешканців, чимало з яких мають потребу в культурних заходах. 

Яке рішення?

Херсонські артисти, які повернулися в місто після звільнення, вирішили створити арт-хаб в укритті. Тут театрали, музиканти, письменники та всі, кому цікава культура, збираються, аби створювати і показувати вистави, проводити невеликі виступи, літературні читання. 

В арт-хабі збирається небагато відвідувачів, а потрапити сюди можна за індивідуальним запрошенням, адже заходи широко не анонсують з міркувань безпеки. 

«Наш арт-хаб відкрився буквально через тиждень після звільнення Херсона. Ми не дуже поширюємо інформацію про заходи і не можемо рекламувати… Але ви бачите, наскільки це людям потрібно сьогодні?», – показує на гостей у залі директор Херсонського обласного муздрамтеатру ім. Миколи Куліша Олександр Книга. З ним ми спілкуємося під час літературних читань за участі українських авторів. 

Як це працює?

Херсонці, які попри всі загрози прагнуть створити осередок культурного життя і залишаються в рідному місті, знають один одного дуже добре. І це не тільки артисти театру. До них доєдналися й музиканти, поети, громадські активісти. 

В арт-хабі обладнали усе необхідне для проведення камерних заходів. Тут є невелика сцена, професійне світло, звук, місця для глядачів. Також є календар заходів і репетицій. Головне, що саме місце зустрічей розташоване у підвальному приміщенні, яке більш-менш захищене від снарядів та уламків. 

Фактично щовихідних тут відбуваються вистави, майстер-класи для дітей (наприклад, з написання віршів), організовуються концерти. Організатори намагаються підлаштуватися під артистів, які готові приїхати до Херсона і виступити. 

«У нас є закрита група арт-хабу. Ми там передаємо один одному повідомлення про заходи, які плануються. Це все працює на особистих зв’язках, на зацікавленості своїх людей. Глядачів приходить небагато, може кілька десятків. Але це наші люди. Потім я можу написати про якусь подію через кілька днів і мені пишуть нові люди, цікавляться. Чесно кажучи, доводиться перевіряти їхні сторінки, спілкуватися: хто це, що публікують. Все заради безпеки: і глядачів, і артистів», – розповідає про життя арт-хабу херсонська поетка Альона Мовчан.

Дівчина перебувала в окупованому місті до вересня минулого року. За цей час вона зіткнулася з багатьма труднощами, дізналася непрості історії херсонців, які були в російському полоні. Про це написала книгу «Окупація», яку, вже після повернення додому, теж презентували в арт-хабі в укритті. 

За рік існування херсонський арт-хаб виріс із суто локальної тусовки, сюди почали приїжджати відомі гості з інших міст. Так, у листопаді тут із сольним стендапом побував комік Фелікс Редька, а наступного дня в цьому ж залі проходили літературні читання, які відвідали Сергій Жадан, Ірина Цілик, Андрій Любка та Ярина Чорногуз. 

Вони читали свою прозу та вірші і багато спілкувалися з місцевими – про пережиту окупацію і сьогодення під російськими обстрілами. Було багато гумору, імпровізованих жартів та змістовної літератури, яка резонує із сучасними подіями або написана уже безпосередньо під час війни. І про війну. 

Чи потрібно це людям?

«У нас прифронтове місто, тут багато трагедій можна побачити щодня. Але ти не можеш весь час варитися тільки у війні. Так чи інакше, хочеться відволіктися хоч на кілька годин від цього. І класно, що є місце, де проводять різні культурні заходи. Тим більше, коли приїжджають відомі артисти, письменники і читають тут свої твори – таке не можна ігнорувати», – коментує херсонець Владислав Недоступ, який побував на концерті Фелікса Редьки та на літературних читаннях.

Хлопець відзначає, що автори підібрали хорошу програму. На його думку, вона «зайшла» херсонцям, адже емоційний стан у людей тут дуже чутливий.

«Культура не є забавкою чи доважком. Культурне життя – необхідне. Ми в Харкові почали робити фестивалі, концерти, конференції ще минулої весни, коли місто обстрілювали так само інтенсивно, як зараз Херсон. Коли росіяни стояли ще на окружній. Нам видавалося, що це важливо, це не про розвагу, а можливість згадати для себе і проговорити вагомі речі», – говорить письменник, перекладач і музикант Сергій Жадан. 

Він зазначає, що херсонці – стійкі люди, які достойно пережили складні часи окупації. 

«Ми всі слідкували за тим, що тут відбувалося протягом останніх місяців. Всі страшенно тішились, були щасливі, коли звільнили Херсон, тому приїхати сюди знову було великою честю, – додає Жадан. – Зрозуміло, що виступи тут зараз специфічні, але тим більше вони нам всім запам’ятаються. Після нашої перемоги, коли будемо збиратися у великих залах, на відкритих майданчиках, будемо згадувати ці зустрічі у підвалах, коли все було так щемко і по- домашньому». 

Поет, прозаїк і перекладач із Закарпаття Андрій Любка каже, що попри безпекові застереження він і його колеги принципово вирішили відвідати Херсон під час туру на південь України. 

«Наша ідея егоїстична. Не просто приїхати і презентувати свої книжки, навпаки – послухати людей, які тут живуть, побачити, як вони живуть. Щоб потім про це життя, будні під обстрілами, але на українській землі, передавати далі, писати про них і розказувати про цей досвід на всіх інших зустрічах», – говорить Любка.

«Ми часто виступаємо в Україні і за кордоном, але ніде немає такої енергетики, як тут, такого відчуття потрібності, – додає письменник. – І те, що люди зібралися в будній день, в робочий час, прийшли сюди послухати сучасну українську літературу – це не тільки про літературу. Вони зібралися, щоби зробити перекличку: ми є тут, ми на цій землі, ми разом, нас багато. І це те, від чого ми самі заряджаємося».

Він переконаний, що сам факт проведення в нинішніх умовах таких культурних заходів – теж різновид спротиву. 

«Приємно бачити, як люди святково одягаються, роблять зачіски, макіяж для того, щоб прийти на культурну подію. Це показує, що ми боремося за свою людську гідність, попри складні умови. І навіть у страшний час ми думаємо про культуру і про те, щоби залишатися людьми», – наголошує Андрій Любка. 

Подібні осередки культури будуть надзвичайно потрібні згодом на деокупованих територіях, каже Олександр Книга. Більше того, для них  повинна існувати державна програма з умовною назвою «Культурна деокупація».

«Крім продуктів і води потрібне живе слово, ідея якась, зокрема і тим людям, які вже майже два роки перебувають в окупації, – додає Книга. – І от якраз у цьому місія нашого арт-хабу – для херсонців, які повернулися, для тих, які були весь час тут та всіх, що мають надію на відновлення міста та мирного життя».

Цей матеріал є частиною спецпроєкту про відновлення України, який був створений командою редакції «Мост» у колаборації з редакцією журналу «Хмарочос». Проєкт реалізовано ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.