Через повномасштабне вторгнення Росії в Україну мільйони людей були змушені покинути свої домівки, ще сотні тисяч – мають вщент зруйноване або пошкоджене житло. Тому небайдужі волонтери об’єдналися, щоб допомагати українцям з відновленням житла. 

Сотні тисяч зруйнованих будинків в Україні
— у кожного з них своя історія

Мешканка Куп’янська, що на Харківщині, Надія Юхимець разом із чоловіком Віктором присвятила життя вихованню дітей, які потрапили в скрутні життєві обставини та були позбавлені батьківського піклування. Їхня родина взяла під опіку двадцятеро дітей, восьмеро з яких зараз неповнолітні. Після окупації Купʼянська минулого року росіяни зайняли великий будинок родини, а сама Надія із чоловіком та дітьми виїхали до Житомира, але у Віктора не витримало серце і він помер.

Після деокупації Куп’янська родину чекало ще одне випробування — у їхній будинок потрапив ворожий снаряд. Дім, що стояв поруч, згорів дотла, там загинуло троє людей. Надія та її діти залишилися живими, а їхній будинок був сильно пошкоджений — вибило вікна, постраждали дах та двері, були знищені всі комунікації. У такій скрутній ситуації жінка не уявляла, що їй робити.

Схожа історія в Олени Матвєєвої, яка до повномасштабного вторгнення мала великий будинок у Гостомелі Київської області. Вона пригадує, що цей дім вони будували родиною разом, – хотіли створити затишне місце. Будинок мав три поверхи та підвал. Тут проживало восьмеро людей. Коли почалася повномасштабна війна, родина Олени три дні просиділа в підвалі, рятуючися від обстрілів. 27 лютого в їхній будинок прилетів ворожий снаряд, вщент зруйнувавши його. Дивом сім’я змогла врятуватися з палаючої домівки та дістатися Ірпеня.

Таких історій в Україні — сотні тисяч. За даними Київської школи економіки, загальна сума прямих задокументованих збитків, завданих інфраструктурі України через повномасштабне вторгнення, сягає $151,2 млрд. Внаслідок бойових дій пошкоджено 167 тисяч об’єктів житлового фонду. Найбільше житло постраждало у Донецькій, Київській, Луганській, Харківській, Миколаївській, Чернігівській, Херсонській та Запорізькій областях.

Зрозуміло, що навіть із залученням сил держави відновлення житла для кожної української родини буде складним та довготривалим процесом. Тому небайдужі волонтери об’єдналися, щоб допомагати співгромадянам його пришвидшити. Ми поговорили з двома ініціативами — «Сміливі відновлювати» та «Добробат».

Рух «Сміливі відновлювати»

Побачивши складну ситуацію в деокупованих містах та селищах Київщини, громадські діячі та співзасновники «Сміливих відновлювати», Віталій Селик та Альона Крицук вирішили допомагати людям у відбудові їхнього постраждалого житла. Альона пригадує, що на перші толоки вони збирали лише друзів, а згодом почали об’єднувати довкола себе все більше й більше волонтерів. Так запрацювали «Сміливі відновлювати».

Обʼєкти для роботи волонтери спочатку шукали через міські адміністрації. Зараз люди можуть самостійно звернутися за допомогою, скориставшись сайтом «Сміливих» або ресурсом «Підмога».

Волонтери займаються насамперед розбором завалів: збирають пошкоджені плити, цеглу та будівельне сміття. Так вони розчищають територію для подальшої відбудови. Деякі обʼєкти тимчасово консервують: закривають дірки в стінах, забивають вікна, лагодять двері. Безпосередньо над відбудовою працюють досвідчені волонтери з будівельними навичками. Вони встановлюють нові вікна та двері, ремонтують дах, приводять до ладу стіни будинків. 

Ця допомога у відновленні житла відбувається у вигляді толок, на які «Сміливі відновлювати» їздять щовихідних та у робочі дні. Спочатку ініціатива працювала тільки на Київщині, але за рік роботи відкрила свої осередки в Чернігівській та Харківській областях, а також допомагала на Херсонщині після руйнації Каховської ГЕС. Долучитися до ініціативи можуть усі охочі. Для цього потрібно подати заявку через офіційний сайт або бесіду в месенджері Телеграм.

Дарія Білецька понад рік волонтерить для «Сміливих».  «Питання відбудови — воно, по-перше, дуже дороге. А по-друге, дуже болюче. Уявіть собі, люди ще в кінці Радянського Союзу або у 2000-х роках, їздили на заробітки або працювали тут, відкладали кожну копійку, щоби придбати чи побудувати будинок. А тут враз нічого не залишилося! Тому з першої толоки я зрозуміла, що хочу бути поряд із цими людьми, допомогти їм. За кожним зруйнованим будинком та квартирою стоїть ціла історія».

Дарія розповідає докладніше про те, як вони працюють на обʼєктах: ламають стіни, розбирають завали, збирають будівельне сміття, прибирають територію. Зазвичай толока триває 6–7 годин з перервою на обід. «Це дуже круте комʼюніті. Я дуже зла на росіян за те, що вони принесли до нашого дому. Але коли ти направляєш злість у дію, виходить гарний результат. Ми розчищаємо території та даємо можливість людям відбудувати своє життя», — каже Дарія Білецька.

Співзасновниця «Сміливих» Альона Крицук наголошує, що допомагаючи людям, вони не лише розбирають завали, а й надають психологічно-моральну підтримку: «У людей розбитий будинок, держава не дає відшкодування. А тут приїжджають веселі люди, які вперше тебе бачать, та починають розбирати завали. Неодноразово господарі будинків, де ми працювали, говорили, що ми дали їм надію, що їм стало легше дихати після нас».

Рік тому співзасновники волонтерської ініціативи зареєстрували благодійний фонд «Сміливі», щоб мати змогу реалізовувати ще більше корисних проєктів із відновлення. Наприклад, цього року «Сміливі» в рамках однієї з грантових програм почали відновлювати школи. Зараз БФ «Сміливі» розробляють проєкт «Агенти відновлення», у рамках якого планують проводити навчання менеджерів із відбудови. За словами Альони, ця ідея буде корисна для Донецької та Луганської областей: «Зараз ми не працюємо на Донеччині. Є багато причин, зокрема, безпекова. У рамках такої ідеї ми зможемо навчати людей розумітися на відбудові та пояснювати, як це робити».

«Добробат»

Ідея допомагати іншим людям відновлювати своє житло зʼявилася у Віктора Андрусіва ще у 2015 році. Тоді він працював заступником голови Донецької ОВА з гуманітарних питань і вже бачив проблему пошкодженого житла в багатьох мешканців регіону. Реалізуватиідею йому вдалося разом із громадським діячем Ростиславом Смірновим у квітні минулого року після того, як ЗСУ звільнити північні регіони.

Добровольчий будівельний батальйон («Добробат») почав гуртувати довкола себе волонтерів, які бажали допомогти співгромадянам у відновленні будинків. Виконавчий директор «Добробату» Дмитро Іванов згадує, що волонтери починали з розбору завалів разом із ДСНС, і поступово перейшли до відновлення: «Це заміна вікон, ремонт дахів, дверей, стін — усього, що потрібно. Спершу ми починали на Київщині, потім “Добробат” зайшов до Чернігівської, Сумської, Харківської, Миколаївської, Запорізької та Херсонської областей. Але це не кінець і ми думаємо про розширення на інші регіони, які постраждали від війни. Зараз ми ще робимо інфраструктурні обʼєкти — школи, садочки, академії, заклади охорони здоровʼя».

За час роботи ініціативи до «Добробату» подали заявки близько 47 тисяч волонтерів, і поступово ця цифра більшає. Дмитро Іванов пояснює, що в їхніх планах формувати резерв волонтерів та навчати охочих будівельної справи.

«Для відновлення країни нам потрібно буде півтора мільйона професійних будівельників. До повномасштабного вторгнення ця цифра була на рівні 300 тисяч. Без такого проєкту, як «Добробат», ми не витягнемо. Ресурси є завжди, і їх можна знайти, а ось із людським капіталом важче. І тому ми плануємо запуск шкіл, у яких зможемо навчати людей будівництва», — розповідає виконавчий директор волонтерської ініціативи.

Одна з перших таких шкіл 11 грудня запрацювала в Харкові. Про це розповідає керівник харківського осередку «Добробату» та професійний будівельник Павло Філіппенко.

«Ми винайняли приміщення, долучили партнерів, плануємо навчати девʼятьох різних напрямків у будівництві. Стартували ми з курсом «Монтажник світлопрозорих конструкцій». Заняття проходитимуть три тижні, це теорія і це практика на реальних обʼєктах. Ми вважаємо за потрібне дати майбутнім будівникам курс медицини катастроф, мінну безпеку, фінансову грамотність, щоб вони знали, як відкривати ФОП та працювати на себе. Обовʼязково буде психологічний блок про психологію стосунків із робітниками та замовниками», — розповідає Павло Філіппенко.

За результатом курсу слухачі можуть почати працювати самостійно або долучитися до «Добробату» чи іншої схожої ініціативи.

Павло Філіппенко очолив харківський осередок «Добробату» влітку минулого року, і відтоді допомагає мешканцям регіону відбудовувати свої домівки. Маючи фах будівельника, Павло організовує роботу волонтерів на об’єктах. Він каже, що за таким принципом працює увесь «Добробат»: до відбудови можуть долучитися люди без будівельних знань, адже в роботі їм обов’язково буде допомагати професіонал.

«Добробат» забезпечує своїх волонтерів спецодягом, рукавичками та матеріалами для роботи. Додатково є обіди та транспорт до об’єкта й назад. Дмитро Іванов підкреслює, що їм важливо створити відповідні умови для людей.

«Добробат» — це філософія обʼєднання. Обʼєднання різних професій: лікарів, вчителів, юристів, машиністів, моряків. У нас різні професії, і всіх їх курують професійні будівельники. І нам потрібно ще більше професійних будівельників, щоб керувати ще більшою кількістю людей. Це все взаємоповʼязано, і ми над цим працюємо: люди роблять для людей», — каже Дмитро Іванов.

Допомогли тисячам родин з усієї України

Надія Юхимець із Купʼянська каже, що волонтери «Добробату» самостійно зателефонували їй та запропонували свою допомогу. Жінка погодилася. Домівка родини була сильно пошкоджена: зруйновані комунікації й дах, вибиті вікна та двері. Волонтери «Добробату» майже відразу приїхали до неї та почали допомагати з ремонтом. «Через кілька місяців після трагедії добрі люди самі нас знайшли. Вони все самі робили. Ми нічого не купували, нічого не платили, вони все самі. Це люди з великої букви! Вони так старалися! Працювали без обіду, сиділи дотемна, а зранку — знову сюди. Тільки добрі слова і вдячність у мене цим людям», — каже Надія.

Для відновлення будинку родини волонтерам харківського «Добробату» знадобилося менш як місяць. Зараз Надія вже проживає у ньому з дітьми. Вона не припиняє дякувати людям, які допомогли їй у такій скрутній ситуації:

Будинок Олени Матвєєвої деякий час після звільнення Київщини стояв зруйнованим. Вона зверталася до адміністрації селища з проханням отримати відшкодування, але їй повідомили, що треба чекати завершення війни та виплати репарацій від Росії. Це жінку не влаштовувало, і вона продовжила шукати рішення, аж поки випадково не дізналася про «Сіливих».

Волонтери повиносили завали з будинку Олени, зокрема з третього та другого поверху. Розчищали територію від сміття, цегли та бетонних блоків. Ситуація ускладнилася тим, що до двору не було можливості завезти екскаватор, тож волонтери все робили вручну.

З початку своєї роботи «Добробат» допоміг уже понад  трьом тисячам родин з усієї України. «Сміливі відновлювати» розчистили 180 приватних будинків та 130 квартир і навіть ірпінський стадіон. Кожного дня до цих та інших рухів долучається все більше людей, а волонтери допомагають більшій кількості людей, які потрапили в біду.

Дізнатися про те, як долучитися до «Сміливих відновлювати» та почати допомагати тим, хто цього потребують, можна на офіційному сайті. Про те, як долучитися до «Добробату», також можна дізнатися на їхньому офіційному сайті.

Цей матеріал є частиною спецпроєкту про відновлення України, який був створений командою редакції «Східний варіант» у колаборації з редакцією журналу «Хмарочос». Проєкт реалізовано ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.