Модульні містечка почали створювати в Україні з 2014 року після початку війни, тоді це стало швидким розв’язанням житлового питання для людей, які втратили свої домівки. За цей час таке рішення встигло продемонструвати як переваги, так і недоліки. Розповідаємо про них на прикладі Дніпра. 

У модульному містечку Дніпра є три гуртожитки, кожен розрахований на 16-20 родин. Там живуть літні, одинокі люди або родини з двох-трьох осіб. Також тут встановлено дев’ять сімейних будинків для родин з чотирьох-шести людей. Одна з жительок комплексу, Надія проживає тут впродовж дев’яти років, вона виховує дітей та розвиває власну справу.  

Надія родом з Єнакієвого, її будинок у містечку – один з кількох сімейних серед низької забудови модульного містечка Дніпра. Він був зовсім новим, коли її родина потрапила сюди, – білі стіни та двоповерхові залізні чорні ліжка. Зараз дім помітно постарішав, але Надія доклала чимало зусиль для його покращення. На стінах помешкання висять сімейні фото та декілька картин, які мама Надії вишила бісером. Є дитячі книги, вивезені з Єнакієвого, та фото в ноутбуці, що збереглися з «того» життя. Біля обіднього столу фотошпалери з вікном – майже такий самий пейзаж як у родини був у рідному місті. Тільки там було справжнє вікно на кухні й росла справжня яблуня. 

«У 2014 році наша родина (дітей на той момент було троє) приїхала в Дніпро на декілька діб, щоб не залишитися в окупації. Так ми й живемо в місті вже 10 років… Спочатку нас прийняли друзі, дали однокімнатний будинок, у якому не було жодних зручностей. В ньому ми пережили зиму, а коли відкрили модульне містечко, нам як багатодітній родині з дитиною до трьох років, виділил помешкання», – каже жінка.  

У модульному будинку сім’я має дві кімнати. Діти Надії мають тут друзів, донька вже закінчила школу, а син закінчує зараз. Жінка надає послуги з ремонту одягу і співпрацює з інтернет-крамницею, також вона нещодавно пройшла навчання з розвитку своєї справи, на яку отримала грант. Ще  Надія займається волонтерством, вона проводить щотижня заходи у дитячому клубі «Майбутнє для дітей переселенців».  Це безкоштовні заняття для дітей з модульного містечка. 

«За майже 10 років все, що було в будинку, надане німецькими спонсорами, вийшло з ладу. Багато чого ми вже купили власним коштом, зокрема меблі  та кухонну техніку, пральну машину й холодильник. Також тут є загальна пральня й сушильні машини, а на території – дитячий майданчик й дві бесідки. Місцеві огороджують свою територію біля вікон та будиночків, висаджують квіти, дерева, а також створюють маленькі городи», – ділиться жінка.

Проте, у цьому житлі Надія вбачає більше недоліків, чим переваг. Зокрема, будинок немає кондиціонера, а тому влітку тут стає по-справжньому спекотно. Взимку приміщення опалюється електрообігрівачем, але утворюється конденсат й на підлозі можуть з’явитися калюжі. До недоліків можна віднести й погану шумоізоляцію, – весь час добре чути сусідів. Проте найстрашніше, – це регулярні повідомлення, що містечко закриють, а його жителів переселять до гуртожитків, де в родини не буде вдосталь особистого простору.

В майбутньому Надія мріє переїхати у власне житло, їй хотілося б, щоб воно було в тому ж районі, що й модульне містечко. 

Яку проблему мали розв’язувати модульні містечка? 

На листопад 2023-го в Україні нараховано майже п’ять мільйонів внутрішньо переміщених осіб, а більшість з них стали переселенцями після 24 лютого 2022 року, повідомляє ТСН. Мільйони українців залишились без даху над головою через зруйновані будинки або виїзд з окупованих територій. Тож ВПО селили у гуртожитки, адміністративні будівлі та навіть дитячі садочки, які не працювали. Нині на Дніпропетровщині зареєстровано приблизно 117 місць тимчасового проживання для ВПО, розповідає Надія Задорожна, заступниця голови Дніпропетровської ОВА. 

Одним з недорогих та простих рішень розміщення ВПО стала побудова модульних містечок. Їх будівництво почалося у 2014 році за підтримки уряду Німеччини та GIZ. 2015-го у трьох областях відкрили сім поселень, одне з них у Дніпрі. Тоді модульні містечка сприймались як сучасні житлові об’єкти, обладнані всім необхідним для комфортного життя.

«Містечко у Дніпрі існує вже дев’ять років, а термін експлуатації таких будівель – лише три роки. Воно вже вийшло з ладу, місцями тут навіть протікає дах. На території немає укриття, що наразі дуже важливо. Щодо мешканців, то вони перебувають там з 2015-го року й багато з них відмовляються соціалізуватися та інтегруватися в громаду. Вони чекають на гуманітарну допомогу і це  також проблема ось таких модульних містечок», – говорить Надія Задорожна. 

Фахівчиня виокремлює дві головні проблеми, пов’язані з існуванням модульними містечками: 

• Розраховані як тимчасове житло, але люди тут живуть роками 

«Технічний стан тимчасового житла не відповідає нормам.  Також на адресу містечка було багато викликів поліції, там досить криміногенна ситуація. Ми хочемо створити інші умови, кращі, ніж в модульному містечку. Це не простий та швидкий шлях, але ми працюємо. Звісно, що на вулиці ніхто з людей не залишиться», – розповідає Надія Задорожна.

• Слабка інтеграція людей з-поміж ВПО у місцеве суспільство 

Надія Задорожня вважає що в таких містечках у деяких мешканців немає бажання інтегруватися. У гуртожитках соціалізація ВПО проходить легше та швидше. 

«Щоб допомогти їм інтегруватися, ми проводимо соціальні тренінги, також є програма працевлаштування. Але головне – бажання людини стати частиною суспільства. Рішення є. Наразі держава працює, щоб забезпечити ВПО соціальним повноцінним житлом. Поки немає конкретної інформації, що саме це буде», – зазначає фахівчиня. 

Дієві рішення для розв’язання житлового питання для ВПО:

• Fast Recovery plan
  За планом, влада збудує з нуля багатоквартирні будинки та викупить готові квартири у забудовників, щоб забезпечити таким чином 600 тисяч квартир для ВПО у різних областях України. Офіс Президента презентував цей проєкт іноземним послам як Fast Recovery plan в надії на пропозиції співфінансування. 

• Пільгова позика від німецької держави на придбання квартири чи будинку
  Термін позики може становити до 20 років. Перший внесок – 6 % від вартості житла. Є низька відсоткова ставка – 3%. Розмір кредиту будуть визначати з урахуванням нормативної площі житла.

• «Чудо-містечко» На Київщині створили хаб для літніх людей, де прихисток знайшли переселенці з Херсонщини, Донеччини, Запоріжжя та інших регіонів. У понад 100 будиночках тут мешкають самотні, але усміхнені бабусі й дідусі, мріють про майбутнє та проводять гідну старість.

• RE:UKRAINE HOUSING на Київщині.  Це система модульного містечка для тимчасово переміщених осіб, над якою працює команда проєкту Balbek Burea. На території пілотного містечка планують звести два житлові блоки та двір експериментальної роботи. Цікавим рішенням цього проєкту є центр взаємодії ВПО та місцевої громади з конференц-залою, кабінетами реабілітолога, психолога та масажиста, детальніше про проєкт тут. 

Цей матеріал є частиною спецпроєкту про відновлення України, який був створений командою редакції «КУСТ» у колаборації з редакцією журналу «Хмарочос». Проєкт реалізовано ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.