Розповідаємо, як в Запоріжжі громадські ініціативи та влада допомагають внутрішньо переміщеним особам адаптуватися до нового життя та інтегруватися у громаду.

У центрі допомоги евакуйованим жителям тимчасово окупованого російськими військами Енергодара завжди людно. Люди, які виїхали з рідного міста лише з декількома валізами, тут отримують продуктові, гігієнічні та дитячі набори, одяг, білизну та інші необхідні речі. Дехто приходить сюди за консультаціями щодо адміністративних, соціальних та освітніх послуг, інші – за правовою, медичною та психологічною допомогою. Також ВПО з Енергодара можуть отримати поради з питань працевлаштування чи пенсійного забезпечення.

До повномасштабного вторгнення у місті-супутнику Запорізької АЕС проживало близько 50 тисяч людей, на сьогодні ж енергодарців в окупації залишилося вп’ятеро менше. Більшість з них щоденно виїжджали, допоки наприкінці 2022 року загарбники не закрили пропускний пункт у Василівці, через який люди мали можливість втекти з окупованої території. Зараз дорога до України простягається на п’ять тисяч кілометрів і змушує українців їхати через територію РФ та Європи. Попри всі складнощі з окупованого міста продовжують виїжджати люди.

Саме для того, щоб створити осередки релокованої спільноти і допомогти землякам інтегруватися у нову громаду, у містах найбільшої концентрації енергодарців – у Запоріжжі (відкрили найпершим у вересні 2022 року), Дніпрі та Києві – створили гуманітарні хаби, де вони можуть не тільки отримати необхідну допомогу, а й поспілкуватися з земляками, які чудово розуміють труднощі життя переселенців.

«Видача продуктових та гігієнічних наборів – це пріоритет у нашій роботі. Але чимало людей щоденно звертаються за консультаціями: до пенсійного фонду, щодо юридичних послуг, питань працевлаштування та психологічною допомогою, – розповідає координаторка роботи центру Альона. – Часто енергодарці приходять до центру і просто так, щоб поспілкуватися».

У Запоріжжі подібні центри згуртування ВПО, які були змушені покинути свої домівки, створені за територіальним принципом і представляють усі окуповані та прифронтові райони області – Бердянський, Мелітопольський, Пологівський та Василівський.

Головні проблеми внутрішньо переміщених осіб – житло та працевлаштування

З початку повномасштабного вторгнення саме дорога Василівка-Запоріжжя стала єдиним коридором, по якому з окупації на вільну українську територію виїжджали жителі Запорізької області, Маріуполя та його передмістя, а також Херсонщини. Пункт пропуску у Василівці тільки офіційно перетнули майже 300 тисяч громадян.

Частина з них рушила далі в інші регіони або за кордон, але більшість – оселилася у Запоріжжі та передмісті.

Найголовніші проблеми переселенців у Запоріжжі – це відсутність житла та проблеми з працевлаштуванням, розповідає Олена Макайя, одна з ініціаторок міської консультаційної ради з питань ВПО. Жінка разом з родиною у 2014 році вимушено переїхала з Донецька до Запоріжжя, де почала нове життя.

«До повномасштабного вторгнення у нас в місті працювали декілька державних програм для придбання житла, але потім всі вони зупинили свою роботу. Я знаю випадки, коли переселенці вимушені жити на вулиці. Зараз ми намагаємося вирішити проблему з житлом, але через наближення до лінії фронту підтримки від держави не маємо», –  зазначає громадська діячка.

У забезпеченні людей тимчасовим житлом в Запоріжжі частково допомагають комунальні гуртожитки і шелтери, створені місцевими ГО за підтримки міжнародних партнерів.

«Друга проблема – працевлаштування. З одного боку, нові переселенці не хочуть працевлаштуватися, бо вірять, що скоро зможуть повернутися додому. А тому сидять на фінансових виплатах для ВПО та гуманітарній допомозі. З іншого боку, ті, хто мають бажання працювати, не можуть знайти у Запоріжжі роботу з достойною заробітною платнею, якої вистачило б на оренду житла та життя», – каже Олена Макайя.

Проблему з працевлаштуванням підтверджують і офіційні дані.

Місцевій владі і державі не вистачає гнучкості, щоб підлаштуватися під нові реалії та ефективно допомагати внутрішньо переміщеним особам. Ці функції багато в чому взяла на себе велика кількість неурядових організацій, підсумовує Олена Макайя. Представники громадського сектору допомагають не лише «гуманітаркою», а й надають важливі соціальні послуги: юридичний супровід, психологічну підтримку, пошук роботи, курси з перекваліфікації та відкриття власної справи.

Така комплексна підтримка нових жителів Запоріжжя допомагає людям зрозуміти, що потрібно не чекати завершення війни, а вже сьогодні рухатися і жити заради себе та своєї родини.

Шелтери для ВПО у закинутих приміщеннях

Через статус прифронтового міста влада Запоріжжя не може планувати будівництво масштабних модульних поселень або невеликих окремих будинків на кшталт проєкту «Чудо-містечко», що на Київщині. Тому потребу у житлі для найбільш вразливих категорій внутрішньо переміщених осіб у Запоріжжі бодай частково закривають місцеві ГО та благодійні фонди за підтримки міжнародних донорів.

Зазвичай співпраця відбувається за такою схемою: місто або небайдужий бізнес безкоштовно надає громадському об’єднанню занедбане приміщення без ремонту, а ті за кошти донорів і без притаманних місцевому самоврядуванню складних бюрократичних обмежень самостійно облаштовують там мікрогуртожитки для тимчасового компактного розселення внутрішньо переміщених осіб – зі спальнями, санвузлами, кухнею та місцями відпочинку.

З початку повномасштабного вторгнення у Запоріжжі облаштували 20 таких шелтерів, де у скромних, але комфортних умовах загалом безкоштовно проживають близько 1000 внутрішньо переміщених осіб. Таке житло є місцем тимчасового проживання, де людина певний час може адаптуватися після релокації та визначитись зі своїм подальшим шляхом, шукаючи роботу та нове житло.

«За останні місяці розпочали роботу ще три шелтери. В одному з них (на п’ять кімнат), наприклад, проживають родини з дітьми. В іншому мешкають люди похилого віку, для них підготували сім спалень, – розповідає голова ГО «Захист жінок України» Любов Кінчевська, координаторка Асоціації шелтерів Запоріжжя. – Нещодавно міська влада нам надала ще одне приміщення для підготовки шелтера у Комунарському районі. За підтримки Управління Верховного комісара ООН у справах біженців після ремонтних робіт там буде створено гуртожиток для людей з інвалідністю».

Зараз об’єднання громадських організацій разом з міською владою Запоріжжя працює над розробкою міської програми з інтеграції внутрішньо переміщених осіб. Ця робота передбачає забезпечення нових жителів Запоріжжя житлом (зокрема, через відновлення державних програм з пільгового придбання нерухомості), а також допомогу у професійному навчанні та пошуку роботи.

Нові жителі Запоріжжя можуть отримати
нову професію та фінансування для власної справи

У перший рік після початку вторгнення багато ВПО сподівалися, що найближчим часом зможуть повертатися додому. А тому можливості для пошуку роботи всерйоз не розглядали. Але згодом прийняли реальність і зрозуміли, що потребують допомоги у перекваліфікації та працевлаштуванні.

Про це розповідають кар’єрні радниці запорізького центру «ВОНА хаб» – проєкту ГО «Ділові українські жінки», що  займається розвитком професійного потенціалу жінок групи ризику і допомагають їм адаптувалися до нових умов життя.

Протягом 2023 року у «ВОНА хабі» в Запоріжжі тренінги професійного розвитку відвідали понад 500 жінок, а працевлаштували понад 50 жінок, ще 15 за підсумками школи стартапів отримали невеликий грант на придбання обладнання і відкрили власну справу.

З грудня 2022-го у «ВОНА хабі», зокрема, проводять регулярні курси навчання для жінок за професіями, що користуються попитом на ринку праці: перукарка, візажистка, бухгалтерка, манікюрниця, майстриня з нарощування вій. Під час відбору учасниць програми ретельно обирають найвмотивованіших. А тому після практики і стажування вони зазвичай успішно знаходять собі роботу за новим фахом.

Одна з учасниць курсів з перекваліфікації – Марина Якуба з окупованого нині містечка Василівка Запорізької області. Жінка майже 20 років тримала крамницю господарських товарів, сантехніки та електротехніки. Ворожий обстріл повністю зруйнував родинну справу, а прихід загарбників змусив переїхати до Запоріжжя.

«Хоча я маю напрацьовані контакти і знаю, як все влаштовано у цій справі, мені страшно знову відкривати аналогічний бізнес. Було дуже боляче втратити те, над чим працювала 20 років, – згадує Марина Якуба. – Манікюром я ніколи не займалася. Тож завдяки курсам у “ВОНА хабі” безкоштовно навчилася цієї професії і отримала сертифікат. Обладнала у квартирі одну кімнату під манікюрний кабінет, де тепер приймаю клієнток. Ця робота стала новим подихом для мене. Наче, і не так багато власних грошей вкладаєш, але вже можеш заробляти на життя».

Жінка переконує: для активних людей зараз є чимало безкоштовних можливостей для професійного саморозвитку. Різноманітні неурядові ініціативи допоможуть і здобути нову професію, і навчитися основ бізнесу. Завдяки одному з таких проєктів – «Центри підтримки та розвитку жінок Запорізької області» ГО «УкрПростір» – Марина Якуба після навчання отримала грантове фінансування на придбання необхідного для роботи обладнання: педикюрного крісла, жарового стерилізатора для манікюрних інструментів та педикюрної витяжки.

«Я хочу вийти на новий рівень: відкрити власний салон, найняти працівників, додати інші послуги. Тому братиму участь у інших проєктах. Хапаюся за кожну можливість, яка буде мені при нагоді у майбутньому. Зараз проходжу курси з бухгалтерського обліку від “ВОНА хабу”, зареєструвалася на безкоштовні курси з масажу (знайшла цю можливість у мелітопольському просторі допомоги «Саме тут»). Поки не ризикую, але, можливо, в перспективі думатиму про грант на власну справу від «Дії», – ділиться Марина і додає, що багато людей просто не вірять, що існує реальна можливість безкоштовно пройти навчання, ба більше – отримати фінансову підтримку для створення бізнесу.

У Запоріжжі і до повномасштабного вторгнення були проблеми з соціальним житлом для вразливих категорій населення і можливостями для успішного працевлаштування з гідною зарплатнею, якої б вистачало на життя та оренду квартири.

Після початку повномасштабного вторгнення ця ситуація лише погіршилася. Місто знаходиться за 40 кілометрів від лінії фронту та втратило свою економічну потужність, тому не може задовольняти потреби сотень тисяч нових жителів, переміщених з окупованих територій

Направду більшість ВПО після певних складнощів переїзду з часом самостійно знайшли роботу та житло і почали будувати нове життя. Але чималій кількості людей не вистачає фінансових можливостей, кваліфікації, мотивації та інших умов, щоб почати рух вперед.

Поки держава не має спроможності вирішити ці проблеми, на допомогу приходять громадські ініціативи, які за кошти міжнародних партнерів допомагають вимушеним переселенцям з житлом, долучають їх до роботи з психологом, надають необхідні консультації та проводять освітні заходи, які можуть допомогти новим жителям Запоріжжя віднайти себе і стати економічно самостійними.

Цей матеріал є частиною спецпроєкту про відновлення України, який був створений командою редакції «Перший Запорізький» у колаборації з редакцією журналу «Хмарочос». Проєкт реалізовано ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.