Жителі села збудували дім військовому, який тяжко переживав втрату ніг
Діставши поранення, Степан занурився у депресію, відмовився віж їжі та припинив відповідати на дзвінки.
Діставши поранення, Степан занурився у депресію, відмовився віж їжі та припинив відповідати на дзвінки.
Зроби добру справу і отримуй винагороди!
Нам як ніколи потрібна ваша підтримка. «Хмарочос» пише про розвиток міст 11 років та 259 днів. За цей час ми опублікували 28534 новин та статей. Ми потребуємо вашої допомоги, щоб продовжувати якісно працювати далі. Приєднуйтесь до Читацького товариства «Хмарочоса» та отримуйте приємні бонуси від редакції: квитки на культурні заходи в Києві, фірмовий мерч та актуальні книжки, можливість пропонувати редакції теми та багато іншого.
Стати членом Товариства | Хто ми такі?

Жителі села Виноградне на Тернопільщині згуртувалися, щоб добудувати дім військовому, який дістав тяжке поранення та перебував у вкрай пригніченому стані, повідомляє Чортків.City.
Степан Коцюба понад рік служив стрільцем-санітаром, вивозив з поля боя поранених і загиблих. На початку січня 2024-го ворог влучив у бліндаж, де був чоловік. Розірвало внутрішні органи, осколки посікли голову, спину, отримав перелом руки, а ще — лікарям довелося ампутувати обидві ноги вище колін.

Невдовзі 35-річний Степан занурився у депресію, відмовився віж їжі, ні з ким не хотів спілкуватися та припинив відповідати на дзвінки.
Староста Зозулинецького округу Надія Мандзюк ініціювала добудову будинку, який почав зводити ще на початку 1990-х нині покійний батько Степана. Сам чоловік жив із матір’ю у старій глиняній хаті.

До збору грошей та будівельних робіт долучилися практично всі односельчани. Зокрема, заробітчани надсилали перекази з-за кордону, 30 тисяч гривень дала міська рада.
Добудували стелю, постелили на горищі утеплювач, залили стяжку, поштукатурили стіни, поставили двері та вікна, викопали криницю і 100-метровий рів під трубу й електрокабель до неї.

«Я вам не можу передати словами, що тут творилося!.. На об’єкті працювало близько 70 людей. Для нашого маленького села, де офіційно рахується триста з лишком душ, це дуже багато. До того ж, немало сільчан перебуває за кордоном. Чимало хлопців на війні», — розповідає староста.
Всередині будинку душову кімнату облаштували просторою, щоб чоловік міг заїхати на колісному кріслі.

Матір Степана каже, що той почувається значно краще психологічно.
Далі збиратимуть гроші на ремонт всередині — планують встановити сантехніку та меблі, аби Степан в’їхав у вже готовий будинок. Також шукають волонтерів, які б могли допомогти з протезуванням ніг.
© Хмарочос | 2025
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті