Як адаптувати міста до екстремальної спеки: міжнародний досвід
Сьогодні екстремальна спека охоплює кілька регіонів світу, зокрема Європу, США та Азію.
Сьогодні екстремальна спека охоплює кілька регіонів світу, зокрема Європу, США та Азію.
Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 120 днів. За цей час ми опублікували 24969 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
У червні 2023 року планета пережила найспекотніший місяць за всю історію спостережень.
Окрім того, природне нагрівання вод Тихого океану ще більше посилюється глобальним потеплінням. Зараз екстремальна спека охоплює кілька регіонів світу, зокрема Європу, США та Азію. Тому багато країн намагаються впровадити різноманітні заходи для адаптації своїх міст до аномально високих температур.
Коли нідерландське місто Арнем розробило новий план боротьби з екстремальною спекою, було визнано, що більша кількість асфальтованих ділянок у районі посилює ефект міського теплового острова. Адже ці поверхні поглинають тепло вдень і віддають його вночі.
Зараз Арнем оцінює, якими дорогами не надто активно користуються, щоб зменшити кількість смуг руху та замінити частину асфальту зеленими насадженнями, повідомляє archdaily. Місто висаджує дерева вздовж велосипедних доріжок і тротуарів, щоб зробити додаткову тінь, а також створює нові затінені парки та ставки.
В Абу-Дабі, де температура нещодавно досягла 50 градусів за Цельсієм, місто тестує різні функції для підвищення комфорту на вулицях під час сильної спеки: парки з жалюзі, призначені для відкривання саме вночі, спеціально розташовані стіни для направлення прохолодного бризу, затінені зони для відпочинку та пристрої для розпилення води.
Райони з меншою кількістю дерев, у яких відсутня тінь, можуть бути принаймні на п’ять градусів теплішими. Тому такі міста як Даллас і Фінікс у США зосередилися на висадці дерев уздовж доріжок, якими ходять діти до початкової школи. А Медельїн у Колумбії розробив мережу з 30 «зелених коридорів», прикрашених тисячами дерев, для покращення прогулянок та їзди на велосипеді містом.
В Абу-Дабі деякі будівлі використовують модернізовані версії стародавніх методів охолодження. Наприклад, 25-поверховий хмарочос Al Bahar Towers оздоблений жалюзі, які натхненні традиційними ісламськими решітчастими ширмами. Вони обладнані датчиками, які відкриваються на сонячному світлі, що значно зменшує потребу в кондиціонуванні повітря.
Нанесення білого покриття на дахи може відбивати до 90% сонячного світла, в результаті чого внутрішні приміщення стають приблизно на 30% холоднішими та зменшують залежність від кондиціонування повітря. Наприклад, такі міста як Лос-Анджелес покривають білою фарбою дороги, щоб знизити температуру в околицях.
Раніше «Хмарочос» також розповідав які природоорієнтовані рішення можуть допомогти зменшити шкоду довкіллю та підвищити якість життя містян у спекотну пору року.
Зелені парковки стали невід’ємною частиною будь-якого сучасного міського простору. Це – паркувальні місця, засіяні газонною травою та укріплені газонними решітками або спеціальною бруківкою. Така поверхня здатна швидко та ефективно всотувати воду в ґрунт, що надалі допомагає зволожувати повітря, підживлювати газонну траву й не створювати з міста «пательню».
Дощові садки та канави слугують своєрідним буфером для дощової води, якою живляться рослини у період посухи. Рослинні композиції можуть замінити типові форми дренажу, як-от бетонні канали уздовж парковок і пішохідних та велосипедних доріжок, що позитивно впливає на самопочуття й настрій людей. Зібрану воду можна направляти у ґрунт, накопичувати в резервуарах для певних потреб (наприклад, поливання газонів), перенаправляти до системи водопостачання з попереднім очищенням та використовувати як питну воду.
Це острівці дикої природи посеред міста, які знижують температури прилеглих територій, підтримують біорізноманіття та слугують місцем фізичного й психологічного відпочинку людей. Водно-болотні угіддя є буферами, що накопичують та очищують дощову або річкову воду, особливо в умовах інтенсивних злив та великих повеней. Прикладом такої екосистеми в Києві є Екопарк Осокорки – єдиний осередок природи у найбільш густонаселеному масиві столиці.
Це різновид покриття, що допомагає дощовій воді або талому снігу швидко й ефективно всотуватися у ґрунт. Це чудове рішення для міської інфраструктури, зокрема парків, велодоріжок, дитячих майданчиків, паркінгів тощо. Такі поверхні – «зелена» альтернатива традиційним покриттям із асфальту, бетону, плитки чи гуми. Водопроникне покриття зменшує поверхневий стік, підживлює ґрунтові води, фільтрує забруднювальні речовини та знижує температуру нагрівання.
Різнотрав’я затримує вдвічі більше дощової води порівняно зі звичайним газоном. Лучні рослини вищі за траву, тому краще поглинають пил і шкідливі речовини, а також знижують температуру повітря. Окрім цього, різнотрав’я складається саме з локальних видів рослин, що допомагає підтримувати екосистему.
© Хмарочос | 2024
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті