Якщо ви помітили, що останнім часом шоколад почав дорожчати – то це не тільки через інфляцію та курси валют. Наприкінці 2022 року ціни на какао-боби почали стрімко зростати і з того часу вже збільшились удвічі, повідомляє The Economist. Головною причиною став один з найбільших неврожаїв за останні десятиліття. Гана та Кот-д’Івуар, які вирощують близько 60% світових какао-бобів, вже кілька років страждають від аномальних дощів, через які дерева почали хворіти, а 2024 року дощі замінила посуха.

Окрім погодних умов, на ціни також впливає політика урядів Гани та Кот-д’Івуару. Вони жорстко регулюють ринок какао-бобів та встановлюють ціни для фермерів, які недоотримують кошти за свою роботу. Через низькі прибутки фермери неохоче створюють нові платанції – за останні 25 років у Кот-д’Івуарі не було створено жодної.

Окрім стрімкого зростання ціни на како-боби існує ще одна проблема, пов’язана з вирощуванням. Понад 60% како-бобів скуповують кілька великих компаній-трейдерів – Cargill, Barry Callebaut та Ofi – які перепродають сировину гігантам-виробникам, таким як Mars, Nestle, Ferrero та Mondelez. Ці компанії щороку отримують мільярдні прибутки, проте фермери, що вирощують какао-боби, отримують зарплату, що ледве покриває їхні щоденні витрати. Окрім цього, відомо, що на какао-плантаціях використовують дитячу працю – зокрема у Гані та Кот-д’Івуарі на таких фермах працює понад мільйон дітей. 

Кондитерське виробництво розвинене й в Україні та представлене як місцевими виробниками, так і транснаціональними корпораціями. «Хмарочос» дізнався, як справи у великих виробників шоколаду, що зараз з  єдиною в Україні фабрикою Mondelez на Сумщині, що побувала в окупації, та як українські крафтові виробники реагують на підвищення цін на какао-боби та чи етичний у них шоколад. 

Як працюють великі українські виробники шоколаду?

Одним з найвідоміших виробників шоколаду в Україні є «Рошен» – компанія колишнього президента України Петра Порошенка та його бізнес-партнера Вʼячеслава Москалевського. На початку повномасштабного вторгнення «Рошен» довелось зупинити роботу фабрик у Києві та Борисполі, а виробництва у Вінниці та Кременчуці працювали лише частково, розповідав Forbes Вʼячеслав Москалевський у березні 2022 року. Тоді компанія виготовляла переважно печиво та карамель, адже на шоколад попиту не було. 

Згодом справи почали налагоджуватись і у 2023 році виторг «Рошен» склав 31,85 мільярда гривень – продажі компанії зросли завдяки експорту. Прибуток у 2023 році зріз до 5,64 мільярдів гривень, порівняно з 3,93 мільярдами у 2022 році.

Ще один великий виробник шоколадних виробів в Україні – львівська компанія «Світоч». Це одне з найстаріших підприємств в українській кондитерській галузі – його історія розпочалась ще у 1882 році. У 1998 році, контрольний пакет акцій компанії придбав найбільший у світі виробник харчових продуктів Nestle – з того часу у компанії повністю переглянули підхід до виробництва продукції. Дохід «Світоч» у 2022 році склав 253 мільйони гривень, для порівняння у 2021 році компанія отримала 243 мільйони доходу. У 2023 «Світочу» вдалось збільшити його до 400 мільйонів гривень. 

Читайте також: Українське вино отримує кращі світові відзнаки і продається на експорт. Як працюють локальні виноробні?

Кілька років тому Nestle викупила решту акцій «Світоча» та стала єдиним власником компанії. Nestle заявляє про сотні мільйонів гривень допомоги українцям, що постраждали від війни, проте досі продовжує роботу в Росії – на початку 2023 року НАЗК визнало Nestle міжнародним спонсором війни. Львівське видання NTA звернулось до фабрики «Світоч», проте коментар щодо діяльності Nestle в Росії отримати так і не вдалось. В українському офісі Nestle натомість відповіли, що Nestle засуджує російське вторгнення, а компанія продовжує «скорочувати своє портфоліо» в Росії. 

Ще один відомий український виробник шоколаду «Корона», що існує з 1995 року, входить до іншої міжнародної корпорації – Mondelez. До повномасштабного вторгнення продукцію «Корони» виготовляли на фабриці у Тростянці, що на Сумщині, проте під час окупації росіяни сильно пошкодили її й виробництво вдалось відновити лише нещодавно. «Хмарочос» поспілкувався з мером Тростянця Юрієм Бовою та дізнався, у якому стані зараз фабрика.

Фабрика Mondelez у Тростянці

Фабрика Mondelez у Тростянці є одним з найпотужніших виробництв шоколаду в Україні, розповідає Юрій Бова. Підприємство було збудоване ще у 1978 році як «подарунок від Німецької Демократичної Республіки» та мало назву «Україна». На той час фабрика охоплювала весь цикл виробництва від перетирання какао-бобів до виготовлення шоколаду.

З 1995 року компанія Mondelez інвестувала у фабрику понад 200 мільйонів доларів, а у 2010 році добудувала ще й бісквітний цех. На тростянецькій фабриці виготовляли шоколад «Корона», Milka, печиво Oreo, Tuc та Belvita й інші товари. До повномасштабного вторгнення на фабриці Mondelez працювали близько 800-1000 людей – підприємство було одним з найбільших роботодавців у місті. Фабрика також була найбільшим платником податків у місті – вона забезпечувала близько 15% міського бюджету, а це майже 20 мільйонів гривень. Окрім цього, фабрика є одним з найбільших у Сумській області платником податків до обласного та державного бюджетів. 

На початку повномасшатбного вторгнення місто понад місяць перебувало під контролем російських окупантів. На фабриці Mondelez вони розмістили свою частину, а коли відступали, то розграбували обладнання, включно з офісною технікою. Унаслідок атак частина фабрики була зруйнована – за оцінками Mondelez, збитки склали близько 10-15 мільйонів доларів.

Після деокупації компанія розглядала можливість перенесення виробництва з тростянецької фабрики за кордон. З Mondelez вели перемовини та пояснювали, як захищають кордон області та відновлюють місто – важливу роль зіграло і те, що Тростянець став пілотним містом для відбудови за президентською програмою. 

Перші півроку після деокупації продукцію Mondelez в Україну завозили з-за кордону, а вже наприкінці 2022 фабрика відновила роботу. За півтора року компанія вклала 12 мільйонів доларів у відновлення фабрики та планує вкласти ще вісім мільйонів цього року. Наразі підприємство відновлене майже повністю, а обсяги виробництва складають 70-80% від рівня до 24 лютого 2022 року. До 2024 року фабрику планують відновити повністю – наразі там вже працює понад 500 людей, а продукцію підприємства постачають у понад 40 країн світу. 

«Відновлення роботи фабрики у Тростянці – це великий сигнал для іноземних інвесторів. Багато з них, коли чують назву Mondelez, схвально реагують на розміщення своїх підприємств в Україні», – розповідає Юрій Бова. 

Міський голова додає, що фабрика активно допомагає місту у відбудові – наприклад, придбала автобуси для міста, адже у Тростянці їх не було зовсім. Окрім цього, підприємство допомогло відбудувати пошкоджений дитсадок, придбало обладнання для тростянецької лікарні, яка неодноразово зазнавала обстрілів, а зараз будує два укриття для школи. Mondelez вклали вже близько мільйона доларів у відбудову міста, підсумовує Бова.

Вклад фабрики Mondelez у розвиток міста складно переоцінити, проте важливо додати, що компанія досі не припинила роботу своїх трьох фабрик у Росії, а у травні 2023 року НАЗК внесло Mondelez до переліку міжнародних спонсорів війни. Того ж року в Mondelez пообіцяли до кінця 2023 зробити свій бізнес у Росії автономним із «самодостатнім ланцюгом поставок», повідомляє Reuters. Попри це, станом на лютий 2024 року новий головний менеджер російської мережі досі підпорядкований Вінсу Груберу – європейському голові Mondelez. А внутрішні документи компанії свідчать про надприбутки Mondelez у Росії за 2023 рік. 

Українські крафтові виробники

Окрім великих виробників шоколаду, в Україні є й крафтові – попри війну та підвищення цін на сировину, вони продовжують працювати та підтримувати високі стандарти своєї продукції. Деякі з них виготовляють шоколад з перетертих какао-бобів, інші роблять свої вироби з готового шоколаду, а деякі бренди забезпечують повний процес виробництва – він має назву «від боба до плитки».

Ineo

Одним з українських крафтових брендів з виробництва шоколаду є Ineo – він виник як справа кількох друзів, що робили сироїдні солодощі на замовлення, розповідає засновник Андрій Євтушенко. Такий бізнес не протримався довго, проте вже через рік Андрій вирішив розпочати власну справу зі створення «здорових» солодощів. Його метою було створювати натуральні та доступні продукти. Спершу Андрій працював в Києві та мав лише одного-двох помічників, а у 2019 році знайомі запропонували йому приміщення з професійним обладнанням у Харкові, куди й перемістилося виробництво. 

Повномасштабне вторгнення повністю зупинило роботу, проте незабаром клієнти почали запитувати, чи працює Ineo, виробництво вирішили відновити. У травні 2022 року все обладнання перезли у Київську область, де почали роботу «з нуля». Особливо складно Ineo переживав відключення світла: шоколад потрібно постійно помішувати у меланжері, тож іноді доводилось перевіряти його роботу кожних кілька годин. 

На думку Андрія, саме філософія та якість сировини відрізняють Ineo від масових виробників шоколаду. До повномасштабного вторгнення какао-боби закуповували через перевірених постачальників, які особисто їздили на ферми у Венесуелу, займались логістикою та перетирала боби на європейських заводах. Завдяки такому ланцюгу постачання, Ineo могли повністю відслідковувати шлях какао-бобів. 

З початком повномасштабної війни багато постачальників какао-бобів зникли з ринку, тож процес закупівлі сировини значно ускладнився – це стосується не лише какао-бобів, а й какао-масла. Попри це, Ineo продовжують закуповувати якісні перетерті боби, запевняє Андрій. Наразі компанія намагається обʼєднатись з іншими крафтовими виробниками, щоб закуповувати сировину великими партіями безпосередньо у ферм. Поки найбільшою проблемою є питання, як доставляти їх в Україну.

Ще одна проблема – це звісно ж вартість сировини. Оскільки ідеєю Ineo є виготовляти доступну продукцію, спершу бренд не підвищував ціни, намагаючись оптимізувати процеси виробництва – зокрема закуповувати сировину більшими партіями. Проте ціни на какао-боби продовжили стрімко зростати і втримувати кінцеву вартість вже було неможливо, тож нещодавно Ineo підвищили вартість своїх товарів. Ціни підвищують винятково пропорційно зростанню собівартості продукції, додає Андрій. Він припускає, що якщо ціни на сировину продовжать рости, шоколад може перейти з доступної категорії до категорії преміальних продуктів. 

Sisters A. Chocolate

Ще одним виробником на ринку крафтого шоколаду є луцький бренд Sisters A. Chocolate, заснований сестрами Оленою Голоденко та Олександрою Осіповою. Шоколад Sisters A. Chocolate унікальний тим, що виготовлений за принципом «від боба до плитки» – всі процеси від обсмаження бобів до виготовлення шоколаду відбуваються безпосередньо на виробництві.

Близько шести років тому Олександра почала виготовляти шоколад з тертого какао вдома, а потім залучила до справи і сестру. Згодом вона зрозуміла, що крафтовий шоколад роблять не з тертого какао, а з какао-бобів. Спершу боби сестрам передавали родичі з Італії, куди їх завозили з Домініканської Республіки, а невдовзі Олена та Олександра почали замовляти їх через постачальника. 

Однією з особливостей шоколаду Sisters A. Chocolate є те, що він етично вирощений – без використання дитячої праці та з гідною оплатою за роботу фермерів. На початку існування бренду у сестер не було окремої мети зробити свій шоколад етичним – вони шукали якісні какао-боби, адже саме вони забезпечують насичений смак шоколаду. Проте згодом виявилось, що якісне какао вирощують на фермах з хорошими умовами праці.

Какао-боби, що завозять з Гани та Кот-д’Івуару, вирощені неетичним шляхом – фермери отримують дуже мало, живуть в бідності, а діти працюють на плантаціях, замість того, щоб ходити до школи. Ці країни вирощують дуже дешеве споживче какао низької якості – 90% шоколаду виготовляють саме з таких бобів, розповідає Олена. Натомість Sisters A. Chocolate закуповують какао-боби у дрібних фермерів з інших країн – вони співпрацюють з нідерландським постачальником Daarnhouwer, який повністю відслідковує походження бобів.

Ферми, у яких Sisters A. Chocolate закуповують боби, дбають не лише про належні умови праці, а й про довкілля та рівноправність. Наприклад, танзанійська ферма Kokoa Kamili сприяє, щоб на їхніх плантаціях працювали жінки – не лише як фермерки, а й на управлінських посадах. Kokoa Kamili платить своїм фермерам гідну заробітну плату та забезпечує повний соціальний пакет. Sisters A. Chocolate також співпрацюють з етичними фермами у Домінікані (Öko-Caribe), Белізі (Peini Cacao) та на Мадагаскарі (Mava). 

Вочевидь, на Sisters A. Chocolate зростання цін на какао-боби вплинуло так само, як і на інших виробників. Подорожчання сировини означає подорожчання ціни кінцевого продукту, через що «падають» продажі, розповідає Олена. Таке різке зростання цін має кілька причин: це і сильний неврожай, і трейдери, які почали скуповувати всі запаси бобів, через що ціни на них ще більше зросли, а також здорожчання логістики через війну в Україні та обстріли суден у Червоному морі. Фермерські какао боби, які закуповують сестри, складають лише 8% від світового вирощування какао – раніше такі боби коштували 8-10 доларів за кілограм, коли «дешеве» какао коштувало близько двох. 

Цінова політика Sisters A. Chocolate відрізняється від Ineo – зокрема через те, що сестри закуповують необроблені какао-боби та перетирають їх самостійно. Олена вважає, що крафтовим виробникам немає сенсу утримувати ціни, адже тоді їм не вистачить коштів на закупівлю нової сировини. Сестри ж підвищують ціни поступово, одночасно із підвищенням собівартості – якщо нова партія сировини здорожчала, то відповідно підвищують і ціни на продукцію. Sisters A. Chocolate вже неодноразово підвищували ціни, розповідає Олена, а у квітні їх довелось підняти ще на 20-25%. 

Львівська майстерня шоколаду

Серед крафтових виробників шоколаду в Україні Львівська майстерня шоколаду, напевно, є найвідомішою. Цей бренд існує близько 15 років та має мережу у багатьох містах України і за її межами – зокрема в Азербайджані. З початком повномасштабного вторгнення деякі заклади тимчасово припинили свою роботу через окупацію або небезпечні умови для працівників – у тому числі в Мелітополі та Херсоні. Натомість у Миколаєві вдалось відновити роботу Майстерні, а в Харкові заклад навіть оновили та відкрили за новою адресою.

У компанії нам розповіли, що усі солодощі у Майстерні досі виготовляють вручну – як і на початку існування бренду. У Львівської майстерні шоколаду є одне централізоване виробництво, розташоване у Львові, яке покриває потреби усієї мережі як в Україні, так і в Азербайджані. Зараз потужностей вистачає, щоб виготовляти 720 тонн виробів щороку. 

Львівська майстерня шоколаду – одна з небагатьох компаній в Україні, що виробляє свою продукцію із якісного бельгійського шоколаду, розповідають у компанії. Команда Львівської майстерні шоколаду відвідувала плантації, з якими працює європейський постачальник, щоб познайомитись із власниками ферм та переконатися в екологічному та етичному підході до вирощування какао-бобів. 

У компанії розповідають, що наразі Майстерня працює без значного підвищення цін на свою продукцію, адже має певні запаси. У Майстерні усвідомлюють, що запасів може бути недостатньо, а ціни на сировину, ймовірно, продовжуватимуть зростати. Тож Львівська майстерня шоколаду вже зараз працює над подальшою стабільністю бізнесу та намагається мінімізувати вплив глобальної кризи на зростання цін на свої вироби.

Львівська майстерня шоколаду з 2022 року перераховує кошти на ЗСУ, а у 2023 році створила благодійну колекцію шоколаду «Сильна Україна», додають у компанії. Зараз 20% від продажів виробів з цієї колекції перераховують на збір «Рій помсти 24/7». Окрім цього, Майстерня долучається до різноманітних благодійних ініціатив – компанія безкоштовно надає свою продукцію на запити різних фондів та організацій.