Штампована архітектура штампує мислення: як в Україні трансформуватимуть радянські школи

З початку повномасштабної війни кожна сьома школа в Україні отримала пошкодження. Майже 400 освітніх закладів були зруйновані повністю, а понад 3,5 тисячі – частково. Більшість шкіл у країні збудовані за типовими радянськими проєктами, а тому для їхнього відновлення можна впроваджувати типові концепції.

Щоб розпочати системні зміни, урбан-бюро Big City Lab об’єдналося з литовською громадською організацією Rebuild the Wonderful, яка вже має досвід трансформації радянських шкіл. У співпраці з Мінцифрою та Міносвітою команда презентувала проєкт зі створення нових українських шкіл.

Концепція трансформації шкіл

Нова концепція з гаслом «штампована архітектура штампує мислення», за якою пропонують трансформувати заклади освіти передбачає безпечні укриття, простори для спілкування, сучасний дизайн, впровадження енергоефективних та інклюзивних рішень. Головна ідея полягає в тому, щоб діти не лише вивчали шкільну програму, а й навчалися комунікувати один з одним, покращувати взаємодію у колективі, формувати особисті кордони та досліджувати навколишній світ.

«Ми вивчали радянську шкільну архітектуру в Україні та підготували концепції для п’яти найпоширеніших проєктів. Ця модель дозволить швидко трансформувати школи у деокупованих областях, а у майбутньому її можна буде розширити на тисячі інших українських шкіл. Ми трансформуємо старі, темні, монофункціональні шкільні простори, щоб створити відкриту шкільну спільноту», – розповідає архітекторка та засновниця Rebuild the Wonderful Гілма Теодора Гіліте.

Нові заклади хочуть зробити схожими на «маленькі офіси Google чи Netflix», де школярі та вчителі зможуть самостійно впливати на простір – малювати на стінах, змінювати температурні режими та освітлення, переставляти меблі. Також в оновлених школах у дітей буде можливість відпочивати у комфортних зонах усамітнення, вирощувати рослини на подвір’ї, збирати роботів у майстернях тощо.

А одним з найголовніших аспектів трансформації стане безпека – у школах планують створити якісні укриття, які також слугуватимуть простором для налагодження комунікації та усунення психологічних бар’єрів у спілкуванні. Зокрема, укриття будуть круглої форми та без темних закутків.

Реалізація проєкту

Вартість трансформації шкіл на 30% нижча, ніж нове будівництво. Середня ціна за квадратний метр складе 1000 доларів.

Щоб врахувати потреби як школярів, так і вчителів, автори проєкту провели інтерв’ю з експертами й опитали пів тисячі освітян. На основі цих досліджень виокремили універсальні принципи, на які варто орієнтуватися та створили концепції оновлених закладів. П’ять пілотних проєктів у Київській і Харківській областях, Запоріжжі та Кривому Розі вже пройшли експертизу та готові до реалізації. Завершити будівництво планують за декілька років.

П’ять типів радянських шкіл

Школа типу Q

В одноповерховій вхідній частині можна розширити загальні простори та створити нові, щоб сприяти більшій взаємодії школярів. Таким чином з’явиться місце, де об’єднаються найактивніші функції: робота, гра та відпочинок.

На першому поверсі розмістять бібліотеку, що стане безбар’єрним «коворкінгом». У коридорах створять функціональні зони для спокійного й активного відпочинку. Отвори між поверхами перетворять на підйомну доріжку та сітку, щоб діти змогли нестандартно проводити своє дозвілля.

Також нового функціоналу набуде стіна між класами та коридорами. Тут знаходитимуться шафки, місця для сидіння та вентиляційні канали. Різноманітні ніші дадуть можливість усамітнитися чи провести час з друзями у більш приватній атмосфері.

Внутрішнє подвір’я облаштують з застосуванням безпекових заходів – неколючі рослини, затінки, спеціальне м’яке покриття тощо. А великі багатофункціональні сходи покращать логістику та взаємодію дітей між собою.

У школі планують створити майстерню Markerspace, яка поєднає традиційні ремесла та інноваційні технології. Тут діти зможуть займатися наукою, технікою, математикою і творчістю.

Школа типу О

Вхід у будівлю повинен стати прозорим і доповнитися зонами відпочинку та пандусами. У новій прибудові, зробленій зі скляних і сталевих матеріалів, розмістять залу для проведення заходів, об’єднавши її з подвір’ям у єдиний простір. Цей зв’язок забезпечать прозорі стіни, які також створять атмосферу безпеки.

Редизайн внутрішнього подвір’я покращить відчуття єдності місцевої громади та комунікацію з нею освітян. Завдяки можливості організації подій не лише для учнів, а і для місцевих жителів, школа перестане бути відокремленою та перетвориться на центр ком’юніті.

У коридорах всередині будівлі учні зможуть відпочивати, спілкуватися і навчатися за столами, у які трансформують підвіконня.

А за допомогою скляних дверей діти отримають змогу спостерігати що відбувається у класах під час уроків та краще взаємодіяти на перервах. Одну зі стін в аудиторіях зроблять білою, перетворивши її на дошку для навчання, малювання або трансляцій. Між дверима розташують локери для зберігання речей.

Кожен клас початкової школи матиме свою приватну терасу, оточену живоплотом – огорожею з густих зелених насаджень. Так школярі зможуть проводити уроки чи відпочивати під час перерв на свіжому повітрі.

Школа типу C

Вхід у школах цього типу має застаріле планування та передбачає, що діти діставатимуться до освітнього закладу переважно автомобілями. Проте нова концепція змінює функцію входу на користь пішого доступу та створює зручне місце для проведення різних заходів.

Зелена зона з садом перед навчальним закладом має перетвори шкільне подвір’я на простір для зустрічей.

Шлях до класів розділятиметься на три зони – від громадської до приватної. Також в оновленій будівлі облаштують хол з шаховим фасадом, що розширить зони для зібрань та створить прозорі приміщення всередині.

Додаткова частина буде сконструйована зі скла та дерева. Вона об’єднає простір верхніх рівнів, розкриє внутрішні балкони та поєднає коридори з центральною частиною будівлі. Таким чином коридори, окрім транзитної функції, сприятимуть налагодженню контактів між школярами.

Зокрема, у коридорах облаштують місця для сидіння, столи, класні дошки тощо. Це створить простори для спілкування та відпочинку учнів і вчителів. Меблі будуть адаптованими під різні формати роботи, а інтерактивні класи залучатимуть школярів до експериментів і досліджень. Все це сприятиме розвитку творчого мислення у дітей.

Школа типу Н

На подвір’ї перед головним входом створять громадський простір зі сквером, який можна активно використовувати не лише для шкільних заходів. Наприклад, організовувати ярмарки для місцевих жителів. На задньому подвір’ї висадять дерева та зроблять приватні тераси для занять дитячого садочка.

Скляний фасад школи матиме сталевий навіс. Вестибюль спроєктований з надбудовою, висота якої відповідає сполучній секції між двома крилами будівлі. Другий поверх цієї прибудови вестиме до відкритої бібліотеки.

Також на ньому знаходитиметься великий амфітеатр для проведення шкільних заходів. У коридорах розмістять локери для зберігання особистих речей і відкриті й закриті зони для спілкування та відпочинку дітей.

Спортивний зал спроєктований з великим вікнами, через які всередину потраплятиме багато природного світла, та з використанням натурального дерева в інтер’єрі. Це допоможе відійти від типового яскравого дизайну таких залів і додасть затишку. Завдяки цьому приміщення можна буде використовувати не лише для спортивних заходів, а й для організації інших масштабних подій.

Школа типу Н3

Площу перед входом, який зараз є вузьким і темним, а також не має жодних лавочок поруч, перетворять на центральний елемент будівлі з зонами відпочинку.

Наприклад, сходи на подвір’ї стануть не лише архітектурним об’єктом, а і місцем для сидіння. На площі розташують дитячий майданчик, скейт-парк і сад з лавочками.

Вхід у будівлю перенесуть у центр споруди за допомогою цегляної прибудови з великими вікнами та скляними дверима на фасаді. Вона стане соціальним ядром школи та слугуватиме воротами між будівлею і садом. Також прибудова з’єднуватиме два крила будівлі.

Верхній поверх відведуть для оновленої бібліотеки. Адже старе приміщення, як і більшість шкільних бібліотек у радянській системі освіти, призначалося лише для зберігання книжок. Натомість новий простір зроблять комфортним для навчання, праці та відпочинку дітей. А після завершення уроків доступ до бібліотеки відкриватиметься і для місцевої громади.

У школах цього типу планують зробити акцент на використання місцевих матеріалів. Зокрема, бібліотека матиме дерев’яні меблі. А прозора покрівля пропускатиме в приміщення природне світло. У коридорах сходи, які використовуватимуть як трибуни, лавки та столи, також будуть зроблені з дерева для створення більш затишної атмосфери.

Через внутрішні вікна та скляні двері у класах учні зможуть спостерігати за аудиторіями, чи навпаки за коридорами. Також в кабінетах відновлять стару дерев’яну підлогу, переосмислять кольори і облаштують сучасне обладнання. Парти зроблять мобільними, щоб їх можна було вільно пересувати.

Принципи трансформації

Безпека

Безпека має бути найбільшим пріоритетом у навчанні дітей. Проте зараз більшість укриттів у школах – це порожні холодні підвали, де не можна довго знаходитися. Часто у них навіть відсутня вентиляція та інші базові речі.

Проте автори проєкту розглядають безпеку не лише в контексті сховища, а враховують й архітектуру школи, яка може сприяти булінгу чи агресивній поведінці, або навпаки – здоровій комунікації.

Такий підхід передбачає обов’язкову наявність у школах великого укриття, відкритих просторів і відсутність ізольованих зон для запобігання цькуванню.

Школа – це частина спільноти

Сьогодні більшість шкіл – це величезний простір, який працює тільки 170-190 днів на рік і зазвичай лише у будні з 8 до 16 години. Тому виникає ситуація, коли після уроків класи пустують, актова зала відкривається тільки на свята, а спортивна інфраструктура використовується лише на уроках фізкультури.

Натомість нова концепція передбачає активне залучення місцевої громади до організації різноманітних заходів у школах і використання будівлі навіть після закінчення уроків, на вихідних та під час канікул.

Різноманітна шкільна територія

Діти у школі повинні мати постійну активність. Тому на території закладів слід облаштовувати ігрові майданчики, спортивні зони, тераси та інші простори на вулиці. Внутрішнє подвір’я має бути безпечним і комфортним місцем для тихого й активного відпочинку, з багатьма дверима і виходами. Також тут можна проводити шкільні заходи.

Навколо будівель потрібно зберігати якомога більше дерев та висаджувати нові рослини.

Безбар’єрність

Тоталітарна архітектура не враховувала людське різноманіття. Планування радянських шкіл, зокрема відсутність ліфтів і вузькі двері, робить неможливим доступ до освіти для деяких дітей. Особливо актуальною ця проблема стала в Україні з початком повномасштабної війни, коли внаслідок поранень збільшилася кількість людей, які належать до маломобільних груп населення.

Інструменти трансформації:

Доступна навігація на прилеглих до території школи шляхах і головний вхід, чітко помітний здалеку.
Доріжки з рівним покриттям і достатньою шириною для одночасного пересування групи дітей.
Доступна вхідна група: у разі неможливості зробити вхід на рівні тротуару – облаштований пандус або підйомник. Функція автоматичного відкривання дверей, широкий дверний проріз, відсутність порога та можливість фіксації дверей у відчиненому вигляді.
Якісно освітлені простори і тактильна мапа поверхів.
Ліфти, підйомники і відсутність бар’єрів на шляхах пересування школою.

Багатофункціональність

Діти проводять у школах повний робочий день. Проте на перервах, окрім як перебування у власних класах або в порожніх коридорах, учні зазвичай не мають інших занять. Тому замість типових приміщень, які у радянських школах часто були не практичними, потрібно створювати багатофункціональні простори.

Інструменти трансформації:

Використання холу як читальної зали, місця для проведення подій або їдальні.
Класні кімнати з різним плануванням, щоб залучити учнів у навчальний процес та зробити його більш інтерактивним.
Використання коридорів як спільних просторів для зустрічей і спілкування поза уроками.
Архітектурні елементи, наприклад підвіконня і сходи-амфітеатри, що стають функціональним доповнення для сидіння, ігор, навчання тощо.

Відображення місцевої ідентичності

Радянський Союз залишив у спадок дітям однакові будівлі, які повторюються по всій країні. Щоб це змінити, в облаштуванні навчальних закладів потрібно застосовувати варіативність і відображати місцеву ідентичність, яка визначається розташуванням, кліматом чи історичним контекстом.

Зокрема, підкреслювати місцеві традиції можна за допомогою архітектурних рішень і використання місцевих матеріалів в інтер’єрах й екстер’єрах шкіл. Також вибір рослин може враховувати природнє кліматичне середовище.

Коридори – більше, ніж транзит

Сьогоднішні коридори в більшості радянських шкіл майже не відрізняються від коридорів у лікарнях і в’язницях. Вони не придатні ні для чого іншого, крім пересування з однієї локації до іншої.

З транзитних монофункціональних приміщень коридори повинні перетворитися на спільний простір для учнів і вчителів. До прикладу, їх можна активно використовувати між уроками для спілкування, усамітнення чи відпочинку.

Інструменти трансформації:

Різноманітні робочі простори, наприклад одномісні кабінки.
Використання підвіконь як лавок або полиць.
Рослини та освітлення, які створюють більш затишну атмосферу.
Розміщення у загальних просторах шаф, які є безпечним і зручним місцем для зберігання особистих речей.

Класи кидають виклик ієрархічності

Класна кімната повинна стати місцем, де діти не відчувають нерівність. Тут мають відбуватися жваві дискусії та створюватися умови як для групової, так і для індивідуальної роботи. Досягти цього допоможе гнучке планування приміщень за допомогою складних стін і легких мобільних меблів.

Для збереження візуального зв’язку та відкритості між класами й коридорами можуть використовуватися скляні двері. Також молодші класи матимуть прямий доступ до власних терас на вулиці. Задля безпеки вони можуть бути огороджені, зокрема зеленими насадженнями.

Одна з головних цілей оновлених шкіл полягає у вихованні вільного громадянина, зацікавленого у світі й здатного самостійно приймати рішення.

Автори проєктів вважають, що трансформація школи має дарувати свободу в уяві, самовираженні, спілкуванні, пересуванні та дозвіллі. Шкільні простори повинні стати багатошаровими та створювати умови для різноманітних досвідів, які є потужним інструментом розвитку.