«Ми москалям не здаємо»: чому ринок не сприяє переселенцям в оренді житла

Через відсутність регулювання ринку оренди в Україні та невирішене питання з соціальним житлом переселенці стикаються з дискримінацією та вимушені переплачувати за винаймання квартир. Про це йдеться у фільмі дослідниці ГО «Нова житлова політика» Віти Шнайдер.

Вона висвітлює ситуацію на основі історій вимушено переміщених родин, які винаймають житло у Львові.

На третій рік великої війни кількість вимушено переміщених людей в Україні становить 3,7 мільйона. Майже 39% за цей час переїжджали більш як тричі. Деякі повертаються додому після невдалих спроб закріпитися де-інде й наражаються на небезпеку.

Гроші

У 2022 році вартість оренди у Львові зросла на 210%, за даними Держстату. Таке зростання цін не можна пояснити інфляцією, оскільки воно значно перевищує її темпи.

Не можна пояснити високі ціни у західних областях і зростанням попиту. Переселенців стало більше у всіх регіонах, але переважно вони шукають прихисток недалеко від дому. Частина просто не має грошей для переїзду за кордон і життя на заході України.

Ставлення

Ціна є не єдиною перешкодою під час пошуків квартири. Багато орендодавців відмовляються селити людей зі східних областей, з дітьми та тваринами.

23-річна «Яна» (ім’я змінено) з Мелітополя живе у Львові з немовлям і чоловіком-військовим, та платить за оренду 12 тисяч гривень із комунальними. Під час пошуку квартири вона стикалася з негативним ставленням. Зачувши, що родина переїхала зі сходу, їй відповідали: «Ми москалям не здаємо». Також завищували ціну, коли дізнавалися, що чоловік військовий.

Власники часто не бажають здавати людям із тваринами, дітьми, військовими у родині, російськомовним, з інвалідністю, та й просто переселенцям. При цьому більшість переселенців — саме жінки з дітьми.

Прихистки — вже не рішення

Чимало людей досі лишається жити у прихистках. Це переважно ті жінки з дітьми, що не можуть заробити достатньо грошей, за які у Львові можна орендувати квартиру.

«Десь дати можливість “перебути” — це вже не потрібно. Недавно була на зустрічі ООН, і там розказувати, що треба припинити інтервенцію міжнародних партнерів у вирішення питання тимчасового проживання. Уже настав той час, коли уряд і місцева влада мають давати якісь рішення стосовно довготривалого реагування. Прихисток як частина кризового реагування має закінчитися», — зазначає Катерина Довбня, яка координує прихисток від ГО «Феміністична майстерня».

Наведені нижче графіки показують, що переселенці дедалі більше переселенців орендують житло: лише за пів року частка тих, хто орендує, зросла з 7% до 53%.

Тіньовий ринок

Війна загострила нерівності між тими, хто володіє житлом, та орендарями, зауважує Галина Сухомудь, дослідниця житла з Технічного університету Берліна.

У тіні перебуває до 90% сектору оренди. Це означає, що орендарі не захищені від виселення, бо не мають договорів чи інших гарантій, які б підтверджували їхнє право на проживання.

Зараз оренда в Україні регулюється лише цивільними договорами. Держава ніяк не контролює ані терміни проживання, ані обмеження вартості оренди. Саме тому, коли на початку великої війни виникли спекуляції з квартирами в оренду у Львові, міський голова міг закликати лише до моралі орендодавців.

У Європі регулювання ринку оренди запроваджували якраз після Другої світової війни, а до цього діяли цивільні домовленості, як зараз в Україні.

«Ринок у цілому не може вирішити питання житла у воєнний час», — каже Галина Сухомудь.

Припустивши, що середня орендна плата в Україні становить приблизно 300 доларів на місяць, ринок оренди можна оцінити у 3,6 мільярда доларів на рік, рахує юрист Сергій Комнатний. Держава недоотримує мільярди (адже 90% цих доходів не оподатковуються), які можна було б використати на створення фонду соціального житла.

Гроші також можна було б спрямувати на державну допомогу тим, хто витрачає на оренду понад 50% доходу. Так, переселенці з Харкова Сергій та Олена платять за квартиру у Львові 75% свого доходу. Якщо орендодавець підніме ціну, вони повернуться назад.

Регуляції

Чим більша частка житла перебуває в оренді, тим більша потреба регулювати цей ринок. Так, у Німеччині та Австрії діють найжосткіші регулювання.

Відомо, що в Україні велика частка житла у власності, однак щодалі це співвідношення змінюється. За даними Держстату за 2021 рік, в Україні в оренді перебувало 5% житлового фонду. Однак опитування, проведене у 2022 році центром CEDOS, показало, що 16% респондентів винаймають житло.

Розрізняють такі інструменти впливу на ринок приватної оренди: стимуляційні (субсидії, податкові знижки, заохочення соціального будівництва) та регуляційні (захист орендарів від виселення та раптового підвищення цін, а також обмеження орендної плати за квадратний метр).

Галина Сухомудь зауважує, що зміна тону — те, як ми говоримо про орендарів, — теж допомогла би. Зараз ставлення до орендарів зверхнє — мовляв, вони недостатньо успішні, щоб купити власну квартиру; мовляв, мають бути вдячні, що їм «дозволили» пожити в чужій.