«Україні й до війни бракувало доступного та якісного житла», — керівник проєкту ООН із відбудови

Від початку повномасштабного вторгнення Управління Верховного комісара ООН у справах біженців допомогло відбудувати понад 29 тисяч українських осель. Житло намагаються відновити у кращому стані, ніж воно було до руйнування.

Про це розповів в інтерв’ю Dezeen старший радник з питань житла УВКБ ООН в Україні Річард Еванс.

«Україні й до війни бракувало доступного та якісного житла, — зазначає Еванс. — Більшість житлового фонду була дуже старою: 80% будинків збудовано за радянських часів, тобто до 1991 року, і 40% українців жили у будівлях, які ніколи не оновлювалися».

Так, житло відбудовують за новими будівельними нормами, зокрема, з потрійними склопакетами та утепленням.

За оцінками Світового банку, станом на лютий цього року понад два мільйони осель в Україні було знищено або пошкоджено.

«Я працював в Іраку, Лівії та Лівані й бачив чимало руйнувань внаслідок конфліктів, але ніколи — такого масштабу», — зауважує Еванс.

Програму з відбудови житла проєкт ООН розпочав із Київщини, після того, як ЗСУ відтіснили російські війська, що наступали на столицю. Ці території були віддаленими від лінії фронту та доступними.

Разом із власниками житла визначають, який ремонт потрібен, а потім знаходять і винаймають підрядника. Іноді власникам надають будівельні матеріали, й ті самі ремонтують житло — для деяких людей, особливо у сільській місцевості, які самі є будівельниками, такий підхід надає впевненості та суб’єктності.

Вщент зруйноване житло відновлюють за програмою CoreHome, що передбачає модульні будинки від українських виробників. Часто такі готові будинки встановлюють поряд із руїнами старих, аби власники самі вирішували, що робити зі своєю ділянкою.

До війни Україна експортувала готові конструкції та будинки в Європу, переважно до Німеччини й Польщі, та зараз ця галузь у кризі. ООН шукає компанії, які не припинили діяльність, або ж готові відкритися заново за наявності замовлень.

Проєкт ООН також працює з гуртожитками, в яких мешкають переселенці. Приміщення ремонтують і перелаштовують, відокремлюючи ванні кімнати та переплановуючи кухні. Однак, на думку Еванса, такі колівінги все одно не годяться як постійне житло. Він наголошує, що Україні необхідно сформувати фонд соціального житла.

Він також каже, що з колегами натрапляв на багато закинутих будинків у селах, які можна було б відновити невеликим коштом. Зокрема, зараз перебудовують під соціальне житло для переселенців одну з сільських їдалень.