Хмарочоси, що «підсмажують» людей та авто. Хто їх проєктував і як так вийшло?
«Кого хвилює, якщо ви підсмажите когось у Лас-Вегасі», — коментував один із архітекторів.
«Кого хвилює, якщо ви підсмажите когось у Лас-Вегасі», — коментував один із архітекторів.
Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 120 днів. За цей час ми опублікували 24969 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
У будь-якому місті можна знайти приклади невдало спроєктованих будівель, та найменше таких очікують від зіркових архітекторів. Й точно не очікують, що будівля смажитиме людей навколо «променями смерті», як прибульці з «Війни світів» Герберта Веллса.
Одна з таких будівель — це готель «Вдара» у Лас-Вегасі, друга — хмарочос на Фенчорч стріт 20 у Лондоні, прозваний «Вокі-Токі» («Рація»). Обидві спроєктував один архітектор — уругваєць Рафаель Віньолі, котрий помер торік у віці 78 років.
57-поверховий готель зі спа «Вдара» було збудовано наприкінці 2009 року. Проблема оприявнилася майже відразу: вигин скляного фасаду створював ефект параболічного дзеркала, збираючи сонячні промені та відбиваючи їх під певним кутом — якраз на зону басейну, піднімаючи температуру на 20 градусів. Чомусь це не завадило будівлі отримати відзнаку за екологічний дизайн.
Одним із гостей готелю, що випробував на собі «промінь смерті», став юрист Білл Пінтас. Він приліг на шезлонг біля басейну й несподівано відчув, як йому обпекло волосся, й побачив, що його пластикова сумка розплавилася. Від персоналу він дізнався, що це звичайне явище. Його юридична фірма навіть написала про цей випадок на своєму сайті.
Насправді від «променів смерті» ніхто не помер, але теоретично це загрозливе для життя явище, — до прикладу, для людини, яка заснула б на лежаку. Вікна готелю заклеювали плівкою від сонця, та це не надто допомогло. Також навколо басейну встановили парасолі.
Як виявилося, проєктувальники знали про ефект ще до відкриття готелю.
«Ми вказували на те, що це буде проблемою, але кого хвилює, якщо ви підсмажите когось у Лас-Вегасі, правда ж?» — казав Віньолі в інтерв’ю Guardian у 2013 році.
У 2014 році добудували хмарочос у Лондоні за його ж проєктом. 38-поверховий «Вокі-Токі» так само має вигнутий скляний фасад, який фокусує світло. Ефект спостерігається на певній ділянці протягом приблизно двох годин щодня, якщо на фасад світить сонце. Люди заміряли температури, до яких нагріває поверхні «промінь смерті»: один чоловік зафіксував 107 градусів за Цельсієм на сидінні велосипеда, ще один стверджував, що заміряв 117 градусів.
У вітринах крамниць плавляться товари, відходить плитка від фасадів, бо розчин пересихає. Працівник однієї з кав’ярень навпроти демонстративно засмажив яєшню на цьому промені. Якось розплавилися пластикові деталі припаркованого поряд «Ягуара», ремонт і заміна яких обійшлася власнику в 946 фунтів. Цей випадок наробив галасу, бо автомобіль дорогий, але про подібні пошкодження заявляли й інші водії. Після цього на ділянці вулиці заборонили паркування.
«Я знав, що це станеться. Але тоді бракувало інструментів, які б дозволили з точністю проаналізувати проблему — заявив Віньолі. — Коли на другому етапі проєктування це помітили, ми вирішили, що температура буде близько 36 градусів. Та вийшло більш як 72 градуси. Це прозвали “променем смерті”, бо якщо там стати, можна померти. Це ж треба, яка феноменальна штука».
Чому Віньолі припустився тієї ж помилки вдруге? Архітектор запевняв, що проблеми двох хмарочосів були різного роду. Більш того, він заявив, що не очікував, що в Лондоні буде сонячно. «Глобальне потепління також у цьому винне, еге ж?» — казав він.
Ще один проблемний хмарочос Віньолі збудували у 2015 році на Мангеттені. Проєкт «432 Парк-авеню» обійшовся без «променів смерті», однак із постійними підтопленнями, негараздами з електрикою та розгойдуванням. Архітектор визнав, що припустився низки «косяків».
Така ж проблема існує з концертною залою Волта Діснея у Лос-Анджелесі, збудованою в 2003 році за проєктом Френка Гері. Будівля з вигнутими лініями фасаду повністю вкрита панелями з неіржавної сталі, які так само фокусували промені та відбивали їх на тротуар. Місцеві жителі скаржилися, що їм доводилося вмикати кондиціонери на максимум. Світло засліплювало водіїв.
Тож архітектори визначили найбільш проблемні ділянки за допомогою комп’ютерного моделювання та обробили їх піскоструменем.
Френк Гері стверджував, що спочатку проєктував концерт-хол Діснея з фасадом з каменю. Але після музею Гугенхайму в Більбао замовники не хотіли чути ні про що інше, як про метал.
У 2019 році в Італії оштрафували архітектора Сантьяго Калатраву за недбалість під час проєктування мосту у Венеції. Скляні плити на них виявилися дуже слизькими, особливо у дощову погоду, що постійно призводило до падіння та травм. За подібну проблему критикують ще один проєкт Калатрави – скляний міст у Більбао.
© Хмарочос | 2024
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті