Фотограф зафіксував останні справжні нью-йоркські лофти. Чому вони зникають?
У 1982 році штат Нью-Йорк заборонив власникам виселяти художників, якщо вони живуть і працюють у закинутих промислових помешканнях.
У 1982 році штат Нью-Йорк заборонив власникам виселяти художників, якщо вони живуть і працюють у закинутих промислових помешканнях.
Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 119 днів. За цей час ми опублікували 24969 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
Справжніх лофтів у Нью-Йорку, розквіт яких припав на другу половину ХХ століття, стає все менше через джентрифікацію та зростання вартості житла. Останні з цих приміщень задокументував у своїй фотокнизі Джошуа Чаров, повідомляє Yatzer.
Назва видання «Закон про лофти» відсилає до відповідного закону, який ухвалив у 1982 році штат Нью-Йорк. Він забороняв власникам виселяти художників, якщо вони живуть і працюють у закинутих промислових помешканнях.
У 1950-х роках промисловість перемістилася на околиці міст, і в Нью-Йорку звільнилося чимало будівель фабрик і складів кінця ХІХ — початку ХХ століття. У пошуках доступного житла та майстерень митці почали обживати ці закинуті простори. Із власниками зазвичай домовлялися усно.
Нерідко у таких приміщеннях бракувало базових зручностей, таких як електрика та опалення, не було кухонь і душових. Нові мешканці переобладнували їх відповідно до своїх потреб, перетворюючи на майстерні, які слугували одночасно й житлом.
Однак у 1970-х роках чимало нью-йоркських художників зіштовхнулися з загрозою виселення, відколи власники забажали вигідно продати чи здати в оренду площі у Сохо, Трайбеці, Бауері та інших районах, що стрімко джентрифікувалися.
Саме явище джентрифікації нерідко починається з концентрації у тому чи іншому районі художників, музикантів та інших творців, які роблять місце привабливим і модним. Та далі цими транформаціями користуються коменсанти, відкриваючи ресторани, крамниці та облаштовуючи дороге житло. А ті, хто, власне, й запустив зміни, потерпають від цього ефекту: їх виселяють або піднімають орендну плату.
Та у 1980-х штат вирішив підтримати митців, ухваливши «Закон про лофти»: легалізував проживання у лофтах і закріпив орендні ставки.
З десятків тисяч художників, які на той час жили у лофтах, нині у Нью-Йорку лишилося лише кількасот, що досі користуються цим законом.
Фотограф Джошуа Чаров дізнався про цей закон, коли сам шукав студію для роботи. Він дослідив це явище та створив карту всіх будинків у Нью-Йорку, які підпадають під «Закон про лофти». Протягом двох років він обходив сотні адрес, фотографуючи приміщення та опитуючи їхніх мешканців. Загалом у книзі зібрано фото та історії лофтів 75 митців.
Вихід книги супроводжувався виставкою у нью-йоркській галереї «Вествуд».
© Хмарочос | 2024
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті