Цього дня 34 роки тому відбулася важлива подія, яка разом з падінням Берлінського муру стала одним з символів закінчення Холодної війни – об’єднання в єдину країну Східної та Західної Німеччини. Адже після завершення Другої світової вони були розділеними понад чотири десятиліття. Третього жовтня 1990 року Німецька Демократична Республіка (НДР) увійшла в сферу дії Основного закону Федеративної республіки Німеччини (ФРН). Разом вони утворили єдину державу.

Проте багато проблем Східної Німеччини, яка перебувала в радянській зоні окупації, досі залишаються невирішеними. Жителі колишньої НДР досі можуть почуватися громадянами другого сорту. Тож не дивно, що саме тут велика частина населення підтримує радикальні партії. На останніх виборах у Тюрінгії, східному регіоні Німеччини, правопопулістська партія «Альетрнатива для Німеччини» (AfD) отримала майже 33% голосів. Це стало першою перемогою ультраправих на місцевих виборах у країні з часів Другої світової.

Також останнім часом стрімко зростає популярність молодої лівопопулістської партії «Альянс Сари Вагенкнехт». Для України це небезпечно тим, що обидві партії виступають за зняття санкцій з Росії та проти поставок зброї до України. То чому ж проросійські гасла так легко поширюється серед жителів Східної Німеччини, а країна радикалізується? 

Причини цього розкриваються у новому дослідженні польського Центру східних досліджень, що зокрема аналізує політичну, економічну і соціальну ситуації в країнах Центральної та Східної Європи.

Радикальні політичні сили

Націоналістична та правопопулістська «Альтернатива для Німеччини» відома на політичній арені країни понад десять років. Основна ідеологія партії спрямована проти урядової міграційної політики, підтримки України у війні з Росією, заходів щодо захисту клімату та євроінтеграції тощо. Політсила навіть пропонувала провести референдум щодо виходу країни з Європейського Союзу. Партія просуває багато проросійських наративів. 

На останніх виборах великий відсоток голосів також отримав нещодавно створений «Альянс Сари Вагенкнехт: за здоровий глузд і справедливість». Партія виникла лише на початку 2024 року, але вже встигла здобути чимало прихильників. Як описує ВВС, «Альянс» скептично налаштований до зеленої політики німецького уряду та збройної підтримки України у війні. Політична сила також займає антиміграційну позицію. Сара Вагенкнехт стверджує, що партія буда близька соціально консервативним виборцям з лівими поглядами в економічних питаннях.

Стає очевидним, що попри різні ідеологічні спрямування, у реальності позиції цих двох партій щодо багатьох питань майже ідентичні. Така схожість обґрунтовується теорією підкови – концепцією у політології, за якою ультраліві та ультраправі сили насправді не перебувають на протилежних кінцях політичного спектра, а мають подібні погляди. Схематично це можна зобразити у вигляді підкови. Але чому німці у східних регіонах настільки прихильні до радикальних ідей?

Поділ та об’єднання Німеччини

У 1945 році після завершення Другої світової Німеччина була окупована та поділена на чотири зони: радянську, американську, британську та французьку. Через чотири роки було створено дві держави – Німецьку Демократичну Республіку та Федеративну республіку Німеччина. НДР була підконтрольна Радянському Союзу, який встановив жорстку диктатуру, обмежив зв’язки населення з зовнішнім світом і придушував будь-які протести. 

Зведення Берлінського муру в 1961 році розділило місто та всю країну на два протилежних світи. Знесли стіну лише наприкінці існування СРСР у 1989 році, а через рік – Німеччина нарешті возз’єдналася. Однак значні відмінності у стилях життя, політичних поглядах, економіці та інших соціальних аспектах між колишніми НДР і ФРН не зникли моментально. Вони залишаються до цього часу, набувши особливо яскравого вираження у східних регіонах.

Проблема безробіття 

Після об’єднання Німеччини жителі колишньої НДР були змушені адаптуватися до ринкової економіки замість планової, запровадженої СРСР. Це створило велику кризу та проблему безробіття для німців у східних регіонах. Прикладом може слугувати місто Цайц, яке в часи НДР було важливим осередком розвитку важкої промисловості. Однак у 90-х роках багато заводів в місті позакривалися – вони не робили конкурентоспроможної на Заході продукції, проте мали значну, хоча й застарілу, індустріальну базу. Було втрачено близько 20 тис. робочих місць. Загалом, після переходу до капіталістичної моделі економіки рівень безробіття значно виріс в усіх східних регіонах. До середини 2000-х він становив 20% на сході країни, в той час як на заході цей показник був удвічі нижчий.

Навіть сьогодні багато приміщень у Цайці порожні й здаються в оренду, що демонструє проблеми локального бізнесу. Така економічна ситуація в місті призвела до депопуляції. Наразі третина помешкань в Цайці стоять порожніми. Адже величезна кількість людей зі сходу емігрували на захід. З 90-х років зі східних регіонів виїхало близько 1,2 мільйонів населення. Сьогодні у Східній Німеччині проживає на 15% менше населення в порівнянні з 1990 роком. 

Громадяни другого сорту

Люди, які залишилися жити на сході, часто нарікають, що відчувають себе громадянами другого сорту. Зокрема, це пов’язано з приватизацією, яка розпочалася після об’єднання країни та пристосування східних регіонів до умов капіталізму. Адже понад 80% великих заводів колишньої НДР придбали саме представники західних регіонів. Іншу частину отримали підприємці  з-за кордону і лише 5% – жителі Східної Німеччини. 

Також після 1990 року мешканці західних регіонів активно переїжджали на схід і отримували тут роботу.

А головною перевагою для переїзду людей з західних регіонів стала спеціальна грошова виплата Busch-Prämie, яка заохочувала їх до переїзду. Тобто німці з заходу отримували значно більші зарплати за місцевих спеціалістів, виконуючи ту саму роботу. Навіть зараз люди зі Сходу Німеччини займають лише невеликий відсоток на керівних посадах у різних сферах.

Енергетична трансформація 

Раніше Котбус називався енергетичною столицею НДР. Тоді місто було оточене копальнями. Люди, які працювали у сфері вугільної промисловості, дуже цінувалися в суспільстві, оскільки саме на них спиралася економіка НДР. Однак у 90-х настала реструктуризація цієї промисловості, тож частина копалень позакривалась. Багато людей втратили роботу і були змушені переїхати. Котбус втратив 30% своїх мешканців. 

Сьогодні вугільні копальні знову почали закриватися у зв’язку з політикою енергетичної трансформації німецького уряду. Зокрема, гірничі регіони на Сході збираються перетворити на привабливу для туристів місцевість. Для цього, наприклад, кар’єри хочуть залити водою і перетворити на водойми. Однак місцеве населення вважає працю в туристичній сфері не настільки стабільною та добре оплачуваною, як у сфері важкої промисловості. Тому жителі цих регіонів виступають проти енергетичної трансформації та звинувачують уряд в економічних проблемах.

Розчарування в урядовій політиці

Таке розчарування людей в урядовій політиці та відчуття несправедливості добре використовують для своєї пропаганди «Альтернатива для Німеччини» і «Альянс Сари Вагенкнехт». Партії навіть знаходять прихильників не лише в районах з біднішим населенням. Наприклад, у селі Карлсдорф AfD отримала понад 60% підтримки під час парламентських виборів. Хоча тут мешкають доволі забезпечені люди. Проте населення східних регіонів все одно має нижчий рівень життя за своїх співвітчизників на заході. У німців зі сходу часто менші пенсії та відсутні заощадження й майно, які створювали б «фінансову подушку». Внаслідок цього жителі Східної Німеччини більше бояться перетворень в економічній і соціальній сферах. 

Проросійська політика

Оскільки у східних регіонах ще з часів радянської окупації залишилося поширеним вороже ставлення до прозахідної ліберальної політики, багато місцевих жителів підтримують проросійські погляди обох радикальних партій. Багатьох приваблює ворог «колективного заходу» в особі Путіна. Причиною такого ставлення також є сентимент деяких жителів до часів свого життя у НДР. Прихильність до того періоду проявляється навіть у збереженні багатьох радянських пам’ятників на сході країни. Таке відношення частково пояснюється тим, що східні регіони не звільнялися від окупації СРСР самостійно, як це було в багатьох країнах Східної Європи, тож тут не знали насилля революцій. 

Також сильним є вплив російської пропаганди, яка звинувачує «західний світ» в усіх економічних проблемах в регіоні. На сході Німеччини є величезна російська діаспора, яка активно просуває свої наративи через медійний простір. Відповідно, радикальні політичні партії виступають проти розташування баз НАТО на сході країни та надання фінансової підтримки і зброї Україні. Вони запевняють населення у необхідності якнайшвидше завершити війну через домовленості з Росією, щоб повернути стабільність до Європи, відновити постачання російського газу і торговельні відносини тощо.

«Альтернатива для Німеччини» виступає за припинення нелегальної міграції, обмеження соціальних виплат для мігрантів та покращення контролю на кордоні. Це знаходить великий відгук серед виборців на сході країни, хоча більшість мігрантів осідає саме на заході Німеччини. Деякі соціологи пояснюють це тим, що менший контакт з мігрантами призводить до більших упереджень проти них. Адже найактивніше проти мігрантів виступають жителі маленьких містечок і сіл.

Найбільше незадоволення серед населення викликають соціальні виплати, які мігранти отримують з податків громадян. Щорічно німці сплачують на міграційну систему близько 30 млрд євро податків.  А багато мігрантів, через бюрократичні особливості, отримує кошти навіть ніде не працюючи. Тому радикальні партії наполягають на використанні цих податків на потреби місцевих жителів, що особливо актуально для мешканців Східної Німеччини з більшими економічними проблемами.