Чорнобильські собаки за 40 років стали генетично відмінними від інших

Собаки, що мешкають у Чорнобильській зоні, зазнали прискорених еволюційних змін за останні 40 років, ідеться у дослідженні, опублікованому в Science Advances.

Науковці дослідили зразки крові 300 бездомних собак у радіусі до 45 кілометрів від місця вибуху реактора, і виявили значні відмінності в їхній ДНК, порівняно з собаками поза зоною (вчені порівнювали з собаками з Вінниці та 12 країн Східної Європи, Центральної Азії, Східної Азії та Близького Сходу), — так, що стало можливим лише за генетичним кодом визначити тварину, яка живе поряд із реактором, не знаючи наперед.

Зразки крові збирали ветеринари з 2017 року, коли кількість собак у зоні перевищила 800. Собак, що живуть безпосередньо на території ЧАЕС, зокрема й у сховищі відпрацьованого ядерного палива, підгодовують працівники електростанції. Ці тварини генетично відрізняються від тих, що живуть у місті Чорнобиль і у Славутичі. Частково це пояснюється тим, що на відміну від вовків, собаки більш територіальні, сплять, шукають їжу та спаровуються на невеликій території, тримаючись своєї групи.

Осади цезію-137 на станції можуть бути у 10-400 разів вищими, ніж у місті Чорнобиль.

Одне з можливих пояснень генетичних відмінностей — радіація може викликати мутації, які передаються дітям у спадок. У такому разі це призводить до більшого генетичного розмаїття популяції.

Інше пояснення — особини, менш стійкі до радіації, помирають, а лишається популяця, краще пристосована до нового середовища. Цей фактор, навпаки, звужує генетичне розмаїття.

Науковці зауважують, що до 2023 року не проводилося жодного генетичного аналізу великих ссавців Чорнобильської зони, якщо не рахувати людей.

Водночас, як зауважує IFLScience, попереднє дослідження виявляло, що вовки Чорнобильської зони виробили механізми захисту проти раку. Ще одне дослідження показало, що чорнобильські жаби мають вищий рівень меланіну, що знижує негативні наслідки радіаційного опромінення.