Близько чотирьох мільйонів українців повністю або частково втратили житло внаслідок російської агресії. Станом на січень цього року, російські війська зруйнували чи пошкодили понад  250 000 житлових будинків, за даними Інституту КШЕ. Загальна сума прямих збитків, нанесених на той момент інфраструктурі України від початку повномасштабної війни, склала майже 155 мільярдів доларів.

До процесів відбудови та відновлення залучені не лише місцеві адміністрації, держава та бізнес, а й міжнародні фонди та компанії.

«Хмарочос» поспілкувався з міжнародними організаціями, які займаються відновленням інфраструктури і покращенням енергоефективності в українських містах, та дізнався про виклики й проблеми, які виникають під час реалізації проєктів з відбудови в Україні. 

Розповідаємо про три ініціативи, завдяки яким місцеві жителі зі зруйнованими домівками отримали нові оселі, школярі – можливість відновити навчання, громади – сучасні та інклюзивні укриття, а ВПО – можливість будувати життя спочатку на новому місці.

Відбудова зруйнованих домівок на Чернігівщині

Невелике село Новоселівка у Чернігівській області на початку повномасштабної війни перетворилося на руїни. Тоді селище рівняла з землею російська артилерія, використовуючи касетні боєприпаси. Внаслідок обстрілів понад 300 будинків отримали пошкодження, а 148 – були повністю знищені. Багато місцевих жителів залишилося без даху над головою та можливості знайти нову домівку.

Родина, що втратила житло

Серед мешканців села з такою історію була і 59-річна Наталя. У березні на початку повномасштабного вторгнення вона з вагітною донькою та іншими членами родини ховалися у погребі в сусіда. Одного дня близько п’ятої ранку на відстані десяти метрів від її будинку влучила бомба. І хата, у якій Наталі прожила все своє життя і яка дісталася ще від батьків, була вмить зруйнована. А разом з будинком загинули і всі тварини в господарстві, вціліла лише одна корова.

Можливості кудись виїхати у родини не було, тож довелося перебратися у сусіднє село Вознесенське, де сім’ю поселили у медпункт. У цьому медзакладі Наталя прожила більше двох років, поки не отримала новий будинок.

Понад 30 років жінка працювала санітаркою у лікарні в Чернігові, й продовжувала займатися цим навіть попри відсутність власного дому. Однак війна підкосила здоров’я Наталі, тож зараз працювати можливості вже немає. Чоловік доньки, яка народила, потрапив на фронт і вже рік перебуває у полоні. Також одна з доньок Наталі має інвалідність. Тож очевидно, що самостійно родина не могла дозволити собі відбудувати дім.

Проте одного разу до Наталі приїхали представники нідерландської організації Open Door Ukraine та запропонували збудувати новий будинок. Жінка з радістю погодилася, тому що найбільше хотіла повернутися у рідне село. Для неї було не важливо яким саме буде дім, головне – власний. Так родина стала учасниками програми нідерландського фонду з відбудови житла для українців, які втратили домівку через воєнній дії.

Програма розпочалася у 2023 році і вже цього року мешканці в’їхали до п’яти готових будинків. Наразі в одноповерховому домі, площею 60 квадратних метрів разом з Наталією проживає чоловік, дві доньки та онуки, – загалом шестеро людей. Будівництво її оселі завершили ще у квітні, але родина заселилася тільки восени. Адже весь цей час не вдавалося підключити газопостачання. 

«З квітня до жовтня ми не могли підключити газ. А мені ж треба на чомусь їсти варити, до того ж зима була близько. Тому протягом цих місяців ми продовжували жити в медпункті. Я вже ходила в газову установу частіше, ніж за хлібом. Питання змогло вирішити тільки тоді, коли за справу взявся фонд», – згадує Наталя. Тепер жінка мріє про допомогу у відбудові знищеного сараю, оскільки зробити це самостійно пенсії в неї не вистачить.

Будинки з SIP-панелей

Перші п’ять будинків для мешканців, які втратили житло, Open Door Ukraine замовив зі структурно ізоляційних панелей. Один будинок коштував 25 000 євро, якщо не рахувати вартість фундаментів, якими займалася сама громада. Розробила оселі українська компанія Light House, яка займається проєктуванням і виробництвом енергоефективних каркасних будинків із СІП-панелей. 

Як пояснює генеральний директор підприємства Юрій Коваль, панелі складаються з трьох шарів: два жорстких каркаси з деревної стружки та утеплювач з пінополістиролу або пінопласту посередині. Чим нижча температура в місцевості – тим товстішим роблять шар з утеплювачем. 

Загалом, СІП-панелі є ефективними у будь-яких кліматичних умовах, за словами Юрія Коваля. А довговічність будинків з дерев’яних каркасів становить понад 50 років, тобто так само, як і в інших житлових будівель. Зовнішнє покриття може бути різним. У будинках в Новоселівці – це металочерепиця та пластиковий сайдінг. Будівництво кожної домівки тривало лише 2-3 місяці, оскільки будинки є швидкомонтованими.

СІП-панелі є енергоефективною технологію, адже згодом витрати на опалення в такому будинку можуть бути менші навіть уп’ятеро разів порівняно з будинками, зведеними з інших матеріалів. А вартість будівництва цих осель за розцінками компанії становить близько 400 доларів за квадратний метр.

Концепція «здорового будинку» 

Однак існує критична оцінка використання СІП-панелей як будівельного матеріалу. Зокрема, архітектор Олександр Кучерявий сумнівається у довговічності та надійності таких будинків. Тому наразі в Новоселівці зводять два будинки за технологією української компанії Hempire вже з інших матеріалів – соломи та коноплі. Згодом на прикладі цих двох будинків визначатимуть більш енергоефективний матеріал, порівнюючи рахунки за опалення. 

У першому, розміром близько 60 кв. метрів, проживатиме літня жінка, а у другому, близько 80 кв. метрів – літній чоловік з онуком і дружиною. Будинки завершені лише на 60%, адже власники очікують на виплати компенсацій від держави. А завершити все будівництво тільки власним коштом нідерландська організація не може. 

Всі подальші будинки з соломи та коноплі проєктуватиме архітектор Олександр Кучерявий, за авторською концепцією Healthy Building. Якщо фонду вдасться отримати фінансування від Нідерландів на власне виробництво матеріалу, то організація планує збудувати принаймні 500 таких будинків. На це знадобиться близько чотирьох мільйонів євро, а тривалість робіт становитиме чотири роки, враховуючи необхідний для налагодження виробничих ліній час.

Будинки Олександр Кучерявий планує робити за принципами нейроархітектури, щоб створювати не лише звичайне житло, а простір для відновлення фізичного та ментального здоров’я українців, що є особливо важливим в умовах війни. Тому кухня, столова та вітальня будуть зроблені за пропорціями золотого перетину.

А ще для покращення психологічного та емоційного стану мешканців у будинку планують застосовувати елементи арттерпії. Наприклад, мешканці зможуть самостійно викладати керамічну плитку на фасаді.

Дахи захищатимуть від екстремальних опадів, перегрівання оселі всередині влітку та накопичуватимуть воду для побутових потреб. А біоорієнтовані рішення в зовнішній оболонці будівлі та повторне використання матеріалів на фасадах допоможуть досягти високого рівня енергоефективності (з економією до 60% на рахунках за опалення) й мінімальних викидів CO₂. Також за допомогою сонячних панелей, вітряків, теплових насосів й іншого обладнання будинок зможе самостійно забезпечувати себе електроенергію.

Загалом, «здоровий будинок» поєднує у собі три інших європейські архітектурні концепції: Active House, New European Bauhaus, Level(s). Також у розробці використовується підхід «доказової архітектури», коли всі рішення засновані на конкретних розрахунках і моніторингу реалізованих проєктів. Наприклад, важливим елементом для комфортного середовища в будинку є достатня кількість природного освітлення. За допомогою розрахунків, Олександр Кучерявий з’ясував, що у спальні потрібно світло потужністю понад 300 lux, а у столовій і вітальні – понад 500 lux. Це дає розуміння скільки вікон у яких приміщеннях краще робити.

«Здоровий будинок» буде довговічним і зможе простояти 75 та більше років, як пояснює головна менеджерка проєктів Open Door Ukraine в Україні Юлія Скрипка. Проєктування та будівництво одного такого будинку триває близько дев’яти місяців. Тож перший дім за проєктом Олександра Кучерявого може з’явитися вже наступного року. Але особливістю цих будинків є те, що вони адаптуватимуться індивідуально під кожних мешканців. Наприклад, перший будинок на 67 кв. метрів готують для літньої жінки, якій облаштовуватимуть комфортний інклюзивний простір.

Проте реалізація проєктів не завжди проходить гладко і організація стикається з різними труднощами, зокрема під час роботи з громадами.

«Є громади, які дуже допомагають. А є такі, кому всі ці проєкти не цікаві. Ми з ними теж співпрацюємо, добре спілкуємося, але більшість кроків змушені робити самі. Навіть у тих питаннях, де місцеві жителі могли б допомогти. А ось у спілкуванні з представниками державних установ часто виникають труднощі, бо це ще досі радянська система у багатьох місцях. Інколи присутня і корупційна складова, особливо коли необхідно відновлювати міські комунікації», – розповідає Юлія Скрипка.

Діяльність організації

Раніше нідерландська організація Open Door Ukraine займалася налагодженням культурних зв’язків між Україною та Нідерландами. Засновник фонду Роберт Серрі був першим послом Нідерландів в Україні. Тож не дивно, що після початку повномасштабної війни люди почали масово надсилати йому донати. Але очільник організації не знав що роботи з коштами, оскільки до цього реалізовував лише культурні проєкти. Тому вирішив терміново приїхати в Україну, щоб зрозуміти нагальні потреби населення. Так розпочалася програма з відновлення пошкоджених житлових будинків у Ірпені.

Але організація ремонтувало житло та дахи не лише у Київській області, а й на Миколаївщині, Харківщині, Запоріжжі та Сумщині. Згодом Open Door Ukraine розширили свою діяльність, переорієнтувавшись на допомогу людям з повністю зруйнованим житлом. Наразі команда займається спорудженням приватних будинків для тих, хто втратив домівки і хоче відбудувати їх на своїй землі. Зокрема, фонд субсидує власників житлових сертифікатів «єВідновлення».

Реконструкція житла для ВПО на Волині

З початком повномасштабної війни західні регіони України прийняли у себе багато внутрішньо переміщених осіб з центральних і східних областей. Велика кількість з них повністю втратила житло, тож навіть не має куди повертатися і змушена будувати життя спочатку на новому місці. Не стала винятком і невелика Ківерцівська громада з населенням близько 18 000 людей, що знаходиться у Волинській області.

З початку повномасштабного вторгнення громада прийняла у себе понад 3 000 ВПО. Тому постало питання забезпечення цих людей житлом. Місцева влада протягом багатьох років хотіла реконструювати занедбану будівлю гуртожитку школи-інтернату в селі Тростянець, яка б могла стати притулком для переселенців. Допомогти у реалізації ідеї взялася європейська організація NEFCO, завдяки програмі з модернізації житла для ВПО, що фінансується ЄС.

Для програми обрали об’єкти, які можна швидко перетворити на нове помешкання. Ініціатива спрямована на забезпечення житлом ВПО у десяти містах, зокрема в Чернівцях, Чорткові, Івано-Франківську, Хмельницькому, Ковелі, Луцьку, Рівному, Золочеві та Звягелі. Роботи на восьми з десяти об’єктів уже закінчені. Однак у деяких громадах модернізували не житлові будівлі, а медичні заклади. Повністю програму планують завершити у першому кварталі наступного року. 

Нова сторінка життя для ВПО

Проєкт вартістю півтора мільйони євро з перетворення старої будівлі інтернату в Ківерцівській громаді на житло для ВПО завершили наприкінці 2023 року. Оновлений гуртожиток розрахований на 18 квартир, де можуть проживати близько 78 людей. На початку цього року туди заселилися перші мешканці. Одним з них став Ілля з Часового Яру на Донеччині, зі своїми братом і сестрою. Молоді люди були змушені залишити рідне місто, яке потерпало від постійних обстрілів, та навряд матимуть куди повертатися.

Спочатку родина переїхала до тимчасового притулку для ВПО у селі Рівненської області. Там Іллі з ріднею довелося жити у кімнаті для персоналу в місцевому готелі, де вони знайшли роботу. «Коли я приїхав сюди, в мене нічого не було, і я не знав, що мене очікує і чи зможу я мати тут щось своє. Коли не знаєш, де ти прокинешся за місяць, це лячно», – розповідає хлопець. Тому отримати квартиру для сім’ї було дуже важливо, оскільки Ілля сподівався, що ця оселя подарує їм відчуття стабільності.

Знайшла новий дім у Тростянці й харків’янка Анна. З міста родині довелося виїхати через постійні обстріли, щоб захистити маленьку доньку. На новому місці життя Анни зазнало кардинальних змін: довелося працювати на заводі, а чоловік пішов у ЗСУ. Тож постійна домівка, що повернула б хоч трохи стабільності у життя, стала для Анни втіленням мрії: «Я рада, що в моєї дитини знову буде власна кімната, як була в Харкові. Я хочу плакати від щастя». 

Модернізація гуртожитку

Під час модернізації гуртожитку NEFCO прагнула створити повноцінне комфортне житло, обладнане меблями та технікою. Щоб люди, які втратили домівки, могли залишитися тут і спробувати розпочати нове життя. Помешкання у гуртожитку громада надає на пільгових умовах, оскільки зацікавлена у працевлаштуванні ВПО через великий відтік робочих кадрів. До того ж, укриттям та їдальнею можуть користуватися і місцеві жителі.

Об’єкт був достатньо складним для модернізації, адже довелося робити підсилюючі заходи для фундаменту та повністю оновлювати мережі водопостачання. Також у процесі реконструкції гуртожитку, як і на всіх інших об’єктах з програми, дотримувалися вимог інклюзивності. Наприклад, будинок обладнали пандусами. А перед будівлею встановили спортивний і дитячий майданчик.

Також будівлю зробили екологічною та енергоефективною. Зокрема, її утеплили та обладнали тепловим насосом, сонячними панелями і генератором. Відповідно, будинок майже повністю автономний і може самостійно забезпечувати себе електроенергією. А завдяки цьому витрачатиметься менше коштів з міського бюджету на його опалення та утримання. 

Загалом, дотримання «зелених» стандартів у будівництві, як підкреслює радниця з питань інвестицій NEFCO Ірина Федоренко, допоможе не лише покращити екологічний стан країни, а також заохотить донорів більше вкладатися у відбудову України. Це сприятиме можливості перебудувати велику кількість застарілої української інфраструктури та значно покращить її ефективність, що сприятиме споживанню меншої кількості електроенергії та зменшенню зайвих витрат.

Проте в компанії виділяють і ряд труднощів, з якими доводиться стикатися під час реалізації проєктів. «Через бюрократичні процеси надзвичайно складно завозити в Україну деяке енергоефективне обладнання, яке критично необхідне для забезпечення теплом й електроенергією громад. Навіть те, яке донори надають безкоштовно. Іноді очікування затягується на декілька місяців. Тому, на жаль, цей напрям Україна досі не адаптувала до військових реалій. Адже всі ці процедури на кордоні, по типу звільнення від оподаткування, розмитнення та інші, можна було б проходити набагато швидше», – нарікає Ірина Федоренко. На її думку, для перевезення через кордон таких категорій обладнання можна було б спростити бюрократичні процедури.

Також деякі громади та підрядники не завжди готові впроваджувати необхідні кроки для реалізації проєктів. Зокрема, для багатьох є досить складними правила закупівель у міжнародних донорів, які передбачають відкритість і прозорість. Не всі готові розбиратися у нових процесах, що відрізняються від закупівель через Prozorro. Хоча «НЕФКО» намагається активно працювати з громадами та підрядниками у цьому питанні, щоб за допомогою консультантів ознайомлювати з дієвістю відкритих процедур закупівель.

Діяльність організації

Північна екологічна фінансова корпорація NEFCO працює в Україні 20 років. Створили організацію ще в 1990 році п’ять країн Північної Європи: Данія, Ісландія, Норвегія, Фінляндія та Швеція. Основний напрям діяльності – впровадження енергоефективності у громадських будівлях, модернізація систем тепло- і водопостачання та покращення енергонезалежності громад. 

Після початку повномасштабної війни організація одразу запровадила програму з зеленого відновлення України. Зокрема, NEFCO займається будівництвом і модернізацією житла для ВПО та відновленням критичної інфраструктури у північних, східних і південних регіонах України. Організація прагне показати як екологічні та енергоефективні проєкти сприяють відновленню країни.

«Починати займатися відбудовою після війни буде занадто пізно. Вже зараз українські громади повинні працювати над активним впровадженням «зелених» технологій. Наприклад, щоб якнайшвидше стати енергонезалежними. Адже в умовах війни як ніколи важливо мати децентралізовану енергосистему, щоб не залежати від обстрілів енергетичних об’єктів і відключень світла», – пояснює Ірина Федоренко.

Відбудова школи на Миколаївщині

Внаслідок російської агресії постраждало безліч навчальних закладів по всій Україні. Одним з них стала школа з укриттям на Миколаївщині в селі Зелений Гай, куди у 2022 році поцілила авіабомба та забрала життя сімох людей. Фактично прифронтовий населений пункт постійно потерпає від російських обстрілів і навіть потрапив в окупацію на початку повномасштабної війни. Наразі понад 80% будівель у селі пошкоджені чи зруйновані.

Знищення навчального закладу стало великою втратою для всього села. Адже будівля школи була головним освітнім і культурним осередком для місцевих жителів. Після деокупації Зеленого Гаю 90% мешканців повернулися в село, однак зникло єдине місце, де діти могли здобувати освіту. Зараз понад 120 школярів змушені навчатися онлайн, що не завжди буває зручно та позбавляє дітей живого спілкування. 

Як пояснює французька компанія Neo-Eco, відбудована школи стала б новим центром соціальної активності в селі та дала б місцевим жителям впевненість у майбутньому. Тож на початку цього року «Нео-Еко Україна» отримала фінансування від литовської організації CPVA на будівництво нового освітнього закладу. Наразі проєкт школи лише почав розроблятися. Завершити розробку повинні у серпні-вересні 2025 року. Школу на 120 учнів планують зробити повністю інклюзивною.

«Ми хочемо зробити цей заклад освіти абсолютно далеким від пострадянського уявлення про школу. Зокрема, в процесі будівництва застосовуватимуть локальні й екологічні матеріали. Також ми проводимо різні воркшопи з місцевими дітьми, на кожному з яких навчаємо використовувати ці локальні матеріали. Наприклад, працювати з глиною. А на останньому воркшопі плануємо разом створити панно, яке розмістимо в майбутній школі», – розповідає проєктна менеджерка «Нео-Еко Україна» Лідія Шимон.

Інклюзивне укриття

Проте одним з найбільших викликів для відновлення навчального процесу є наявність безпечних і надійних укриттів. Вони дозволяють дітям навчатися без перерв. Проте у більшості навчальних закладів в Україні укриття або відсутні взагалі, або занедбані та неінклюзивні.

Тому перед пошуком донорів для відбудови школи в Зеленому Гаю «Нео-Еко» організувала інший проєкт, до якого також залучили дітей. У співпраці з дизайнерами та архітекторами діти розробили дизайн укриття для школи. І хоча на цьому етапі ще невідомо наскільки він буде адаптований під час відбудови бомбосховища саме в школі у Зеленому Гаю, однак створена концепція може використовуватися для облаштування ефективних і сучасних укриттів в українських навчальних закладах.

Адже бомбосховища у школах повинні не лише захищати від снарядів, а також бути комфортним середовищем для дітей, яке сприятиме стабілізації їхнього емоційного та психологічного стану. І саме проєкт укриття, яке враховуватиме психологічні аспекти під час стресових ситуацій і поєднуватиме ігровий та навчальний простори, був створений завдяки залученню дітей. У процесі розробки школярі створювали концепцію сховища за допомогою малюнків і макетів з різних матеріалів, на основі яких архітектори згодом візуалізували дизайн.

Тож укриття у школі в Зеленому Гаю, розрахованому на 200 людей, може мати подвійне призначення. Розроблена концепція передбачає безбар’єрний простір, де діти отримають можливість і навчатися, і займатися різними активностями. Наприклад, у коридорах молодших класів мають знаходитися різні бізіборди та інтелектуальні пазли для розвитку дітей. А у навчально-ігрових приміщеннях молодших класів повинні бути облаштовані закриті місця для відпочинку.

Окрім трьох навчальних і трьох навчально-ігрових приміщень, з різними меблями для групової та індивідуальної роботи, в укритті має знаходитися кімната вчителів з круглим столом для покращення загальної комунікації. Крім того, у концепції шкільного укриття передбачена кімната сенсорного розвантаження, візуально комфортна для людей з розладами аутистичного спектру. 

У приміщеннях старших класів столи розміщуватимуться так, щоб всі учні могли бачити один одного, що важливо для людей з порушеннями слуху та мовлення. Також навчальні місця у молодших і старших класах повинні індивідуально регулюватись по висоті та легко переміщуватись. Серед інших елементів безбр’єрності в укритті передбачені тактильна навігація, широкі коридори, широка вхідна група з пандусом, зручні для людей з порушеннями дрібної моторики натискні ручки тощо.

Проте серед основних труднощів, з якими стикається компанія під час роботи в Україні – пошук кваліфікованих кадрів. На це впливають процеси мобілізації, еміграції з країни та загалом кадровий голод у будівельній й архітектурній сфері. А внаслідок нестачі працівників затримуються графіки з виконання робіт на об’єктах.

Іншою проблемою, яка може ускладнювати процеси відбудови України, називають погану комунікацію місцевої влади у деяких громадах. «Спочатку ми хотіли працювати з обласними містами та місцевою владою, але виявилося, що це дуже складно. Адже через них дуже довго доводиться отримувати різні дозволи та погодження. А це все сильно затягує реалізацію проєктів. Тому ми вирішили працювати безпосередньо з громадами, які зазвичай дуже швидко відповідають на запити», – розповідає Лідія Шимон.

Циркулярне будівництво

Саму школу в Зеленому Гаю планують зробити енергоефективною та утеплити, найімовірніше за допомогою солом’яно-дерев’яних панелей. Також у процесі будівництва «Нео-Еко» збирається використовувати перероблені будівельні відходи на майбутньому заводі в Миколаєві. Відкриття у місті цементного заводу – ще один проєкт компанії, запланований на 2025 рік. Оце речення прибрати: Перші три роки фабрика функціонуватиме завдяки підтримці донорів, а далі – працюватиме як комерційний проєкт. 

Загалом, циркулярне будівництво може стати одним з рішень для відбудови пошкодженої інфраструктури в українських громадах в умовах фінансової кризи та недостатнього фінансування. Адже це допоможе заощадити кошти завдяки повторному використанню матеріалів та зменшенню витрат на утилізацію відходів.

До того ж, як пояснює Лідія Шимон, для утилізації всіх будівельних відходів, які утворюються після обстрілів, полігонів у країні не вистачить:«Традиційний підхід у нашій державі – це взяти і викинути всі ці відходи на полігон. А через корупційні схеми, на жаль, туди можна вивезти навіть небезпечні для здоров’я відходи. Натомість, наприклад у Франції 30-40% матеріалів на нових об’єктах повинні бути переробленими. Тож для того, щоб вирішити цю проблему в нашій країні – має бути національна та екологічна свідомість кожного, хто прагне, щоб їхнє покоління жило в чистій країні», – розповідає Лідія Шимон.

Діяльність компанії

У сферах переробки відходів, екодизайну і циркулярної економіки французька компанія Neo-Eco працює протягом 16 років. В Україну з благодійними проєктами організація прийшла навесні 2022 року. Так з’явилася партнерська компанія «Нео-Еко Україна». Вона залучає кошти з Франції та різних міжнародних організацій для допомоги українським громадам з відновленням. 

«Прийти в Україну з гуманітарними проєктами вирішили насамперед через повномасштабне вторгнення. Тому що війна – це складне явище, яке породжує багато проблем в країні, зокрема й екологічних. І це все дуже тісно взаємопов’язане між собою: екологічні та соціальні проблеми. І якщо не починати робити те, чим ми займаємося зараз – наслідки можуть бути катастрофічними», – зазначила Лідія Шимон.