Автобусний маршрут №42 на лівому березі зберігає свій номер вже 70 років. За цей час навколо нього виросло ціле місто (фото)

Автобусний маршрут №42 курсує від вул. Митрополита Андрея Шептицького до вул. Єлизавети Чавдар. Його історію і, зокрема, трансформацію навколишніх сіл у сучасне місто, висвітлює Олесь Олійник на порталі Alltransua.

Ймовірно, маршрут з’явився десятого травня 1957 року для сполучення лівобережних сіл Позняки та Осокорки з Дарницькою площею.

Не дивлячись на те, що від самого села Позняки залишилися лише окремі частини: кілька кутків Нових Позняків (Убидь, частина Могучі, половина Королька) і кілька будинків у Старих Позняках (на вулицях Батуринській і Прип’ятській), зараз 42-й автобус став популярнішим, ніж будь-коли.

Навіть з інтервалом руху у 25 хвилин у будні та 35 хвилин у вихідні. Причина у відсутності альтернатив після закриття маршруток МТ459, МТ542 і МТ562.

Перша згадка про село Позняки датована ще 1631 роком, коли його передали митрополиту Петру Могилі, а в 1635 році він передав його Києво-Братському монастирю. Село мало кутки, які об’єднували багато безіменних вулиць, такі як Корольок, Гай, Убедь, Острів, Дарницький тощо.

До 1935 року Позняки входили до Чернігівської губернії, а після приєднання до Києва стали частиною міста. Найбільший розвиток села припав на період перед Першою світовою війною. Село Осокорки розташовувалося південно-західніше Позняків, уздовж лівого берега Дніпра, на південь від затоки Берковщина.

Село Позняки існувало паралельно з житловим масивом, оскільки більшість мікрорайонів будували на незабудованих територіях. Проте у 2005-2011 роках майже 90% села знесли для будівництва багатоповерхових будинків мікрорайонів №2, 3, 4-А, 4, 8 та 9. Зараз залишки сіл розташовані в «котлованах», оточених понад чотириметровим шарами піску, які намиті для забудови житлового масиву.

Сам автобусний маршрут №42 з’явився наприкінці 1950-их для сполучення сіл із площею КП, яка пізніше була перейменована у Ленінградську. Тоді вона знаходилась біла контрольного пункту на виїзді у місто і лише почала забудовуватись.

Довжина маршруту становила 12 км у двох напрямках. Кінцева зупинка в Позняках була розташована на місці сучасного закладу дошкільної освіти №315 (мкрн. Позняки-9). Автобус курсував через Харківське шосе, вулицю Тепловозну, далі через вулицю Тальнівську до кінцевої.

З іншої сторони зупинку у 1987 році, продовживши до вулиці Луначарського (тепер Митрополита Андрея Шептицького). Приблизно у 1988 році, після закриття залізничного переїзду з вул. Євгена Сверстюка на проспект Миру, маршрут став курсувати через новий прямий проїзд на Березняки.

Загалом автобус №42 майже не змінив оригінальний маршрут, навіть коли поруч зводили нові будинки. У 2007 році він отримав нову ділянку руху поблизу метро «Осокорки», а у 2016 році продовжився до вулиці Єлизавети Чавдар. Сьогодні маршрут поєднує 21-25-поверхові мікрорайони Позняків та Осокорків із Дарницькою площею та станціями метро «Осокорки» й «Лівобережна».

Траса маршруту через Тепловозну, проспект Григоренка, Анни Ахматової, Урлівську, Княжий Затон і Дніпровську набережну нагадує про колишні села.