Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 194 днів. За цей час ми опублікували 25536 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
| Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах
фото: A.Savin.

Станція берлінського метро «Розенталер Плац», збудована у 1930 році, неодноразово привертала увагу блогерів та журналістів тим, що вона випромінює невелику кількість радіації, що підтверджують лічильники Гейгера.

Справа у помаранчевій плитці, якою вкрита станція. Так у 1930-х роках, близько 25% усіх будинків використовували плитку з урановою глазур’ю, яка була популярна через яскраві кольори. Урановий оксид використовувався як барвник і давав червоні, помаранчеві, зелені, сині й інші насичені кольори.

фото: @gigabecquerel

Так, ці плитки досі можна знайти в будинках і квартирах, побудованих у 1920-1940 роках. І виявити наявність радіоактивного урану можна лише за допомогою лічильника Гейгера, який виявляє бета-радіацію, що випромінюється під час розпаду.

Це також стосується і станції «Розенталер Плац», де архітектор Альфред Гренандер використовував уранову помаранчеву плитку.

фото: @gigabecquerel

Та у подібній плитці гамма та альфа-випромінювання зазвичай занадто слабкі, щоб становити загрозу. Тому вона не становить загрози для здоров’я.

Коментарі:

Вам доступний лише перегляд коментарів. Зареєструйтесь або увійдіть, щоб мати можливість додавати свої думки.

*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті

Newsletter button
Donate button
Podcast button
Send article button