Економіка Іспанії зростає чи не найшвидшими темпами у світі. Це завдяки мігрантам і зеленій енергії
Зараз у Мадриді проживає понад мільйон вихідців з Латинської Америки — для порівняння, 25 років тому їх налічувалося лише 80 тисяч.
Зараз у Мадриді проживає понад мільйон вихідців з Латинської Америки — для порівняння, 25 років тому їх налічувалося лише 80 тисяч.
Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 211 днів. За цей час ми опублікували 25672 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
Іспанія виявилася економікою, що зростає одними з найшвидших темпів у світі за підсумками 2024 року. Основними чинниками вважають приплив іммігрантів і перехід на зелену енергетику, повідомляють The Guardian і TLDR News EU.
За рік ВВП країни зросло на 3,2%, що практично вп’ятеро більше за середній показник по єврозоні, й більше, ніж економіка США. У грудні Economist поставив Іспанію на 37-е місце найбагатших країн за п’ятьма критеріями: ВВП, ефективність фондового ринку, базова інфляція, безробіття та державний дефіцит. Прогнози на 2025 рік також виглядають добре.
Ключовим чинником такого успіху є імміграція. Великий потік мігрантів спостерігається з Колумбії, Венесуели та інших латиноамериканських країн, а також із Марокко. Це привело до збільшення внутнішнього попиту та омолодження робочої сили. Згідно з національним опитуванням ринку праці, майже 90% робочих місць припадає на іноземців або людей із подвійним громадянством.
Зараз у Мадриді проживає понад мільйон вихідців з Латинської Америки — для порівняння, 25 років тому їх налічувалося лише 80 тисяч.
Попри «славу» Іспанії як країни з високим рівнем безобіття, воно насправді знизилося до найнижчого порогу з 2007 року.
Світ, однак, переживає бурхливі зміни, і якщо Дональд Трамп запустить міжнародну торговельну війну, то економічна криза може змусити мігрантів повертатися до своїх країн. У такому разі Іспанія залишиться з населенням, що старішає, та браком робочої сили, на плечах якої лежить тягар пенсій та інших державних виплат.
Другим за важливістю фактором економічного зростання можна назвати низькі ціни на енергію: майже вдвічі нижчі, ніж у Німеччині, Італії, Франції та Великій Британії.
Цього вдалося досягти завдяки розширенню використання відновлюваних джерел. В Іспанії достатньо сонця та вітру, й інвестиції у цей сектор були стабільними. У 2023 році вона стала першою країною в Європі, яка довела частку відновлюваної енергетики до 50%.
До того ж, Іспанія має найбільші в Європі потужності з переробки скрапленого природного газу. Натомість Німеччині, до прикладу, довелося будувати з нуля нові термінали, щоб замінити трубопроводи з Росії.
Низькі ціни на електроенергією допомогли стримати інфляцію.
Серед інших чинників — туристичний бум, інвестиції у громадський сектор із грошей ЕС на відновлення після пандемії, збільшенням експорту послуг та промислових товарів, зростанням фінансового та технологічного сектору.
Реформи, здійснені лівоцентристським урядом, також покращили становище громадян із низьким рівнем доходу. Зокрема, це постійне підвищення мінімальної заробітної плати, яка зросла більш ніж на 50% з моменту вступу на посаду прем’єр-міністра Педро Санчеса у 2018 році.
У 2021 році Санчес запустив трудову реформу, яка надавала більше влади профспілкам, котрі боролися з компаніями, які наймали працівників за короткостроковими контрактами на прекарні, тобто нестабільні позиції.
Втім, Іспанія досі має проблеми, як-то низька продуктивність праці, надмірна залежність від державного сектору та все ж низькі зарплати (ВВП на душу населення не зріс так само, як загальний валовий продукт).
Туризм загострив проблему нестачі житла і викликає негативну реакцію на приїжджих. Платформи короткострокової оренди витісняють місцевих із центрів міст. Імміграція також додала навантаження на доступне житло, пропозиція якого не може впоратися з попитом.
Багаті венесуельці та колумбійці купують дорогі квартири, чим спричиняють зростання варстості житла у престижних районах Мадрида. А от бідніші мігранти, переважно з африканських країн, зіштовхуються з дискримінацією з боку працедавців і орендодавців.
© Хмарочос | 2024
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті