Блекаут у Чилі позбавив світла 98% населення, є загиблі. Як працює енергосистема, що лишилася у спадок від Піночета?

У Чилі трапився найбільший за 15 років блекаут, що залишив без світла 98% 19-мільйонного населення країни. Наразі електропостачання майже повністю відновлено, повідомляє The Guardian.

25 лютого несправність магістральної лінії електропередач спочатку спричинила відключення, яке запустило ланцюгову реакцію: електростанції та лінії електропередач вимкнулися по всій країні. Чому саме це сталося, має визначити розслідування.

Внаслідок блекауту загинули троє людей, чиї життя, як повідомляється, «залежали від електрики». Понад 200 людей було затримано — переважно за порушення комендантської години, яку терміново запровадив уряд, але й також за злочини.

Припинили працювати світлофори, практично зупинився громадський транспорт. Блекаут трапився якраз наприкінці робочого дня, коли більшість людей поверталися з роботи. Ті, хто не зміг втиснулися у поодинокі переповнені автобуси, йшли пішки. Люди застрягали у ліфтах, інтернет майже не працював. Магазини і банки закрилися.

Востаннє подібне масове відключення трапилося у 2010 році під час сильного землетрусу магнітудою 8,8 бала та викликаного ним цунамі.

Лінія, на якій трапилася аварія, належить приватній компанії ISA InterChile. Опозиційні політики закликали до державного регулювання енергосистеми, яка досі перебуває під контролем приватних компаній — з часів реформи, здійсненої чилійським диктатором Августо Піночетом.

Генерал Піночет прийшов до влади за підтримки США, змістивши внаслідок військового перевороту у 1973 році соціалістичний уряд Сальвадора Альєнде.

Новий уряд почав економічну лібералізацію, продаючи державні об’єкти приватним особам — часто за заниженою вартістю й нерідко «своїм людям», як наприклад, зятеві Піночета. Ідеологію формували так звані «чиказькі хлопці», група чилійських економістів, що навчалися у Чикаго та сповідували неолібералізм американського зразка. Наслідки цієї політики були неоднозначними, адже зростала нерівність, однак економіка Чилі загалом зміцніла, й останніми десятиліттями лишається однією з найрозвинутіших у Латинській Америці.

Реформа енергосистеми — комерціалізація та приватизація — почалася у 1981 році й досягла піку 1986-го. Її здійснювали за британською моделлю, що передбачала вертикальне та горизонтальне розділення генерації. Чилійську реформу називають найдовшою і наймасштабнішою у світі реформою енергосистеми після Другої світової війни.

Піночет пішов у відставку у 1990 році, втім, деякий час зберігаючи вплив на країну. Але зараз весь сектор — генерація, передача, розподіл енергії — перебуває у приватних руках. Серед кількох десятків компаній головний контроль над виробництвом утримують три: Enel Generación, AES Andes і Tractebel (Colbún). Майже весь розподіл електроенергії контролює Transelec.

Особливістю енергомережі Чилі є й видовжена форма країни. Великі відстані між мережами ускладнюють єдність системи.