Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 222 днів. За цей час ми опублікували 25744 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
| Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах
Фото: Camilo Montes / Unsplash

«Екорайони» можуть стати відповіддю на комплексну кризу американських міст, що полягає у недоступності житла та руйнівних наслідках кліматичної кризи.

Концепцію щільної, озелененої, середньоповерхової забудови на противагу великих ЖК пропагує Майкл Еліасон, архітектор і містопланувальник із Сіетла, що видав книгу «Будуючи для людей» (Building for People), повідомляє Azure.

Фото: Morgen Schuler / flickr.com

Наявні моделі містобудування у США, такі як розповзання міст (urban sprawl), наразі лише поглиблюють комплексну кризу, що її автор називає «полікризою».

В урбаністичній думці наразі існує поняття «транспортно-орієнтована забудова» (transit-oriented development, TOD) на позначення сталого підходу до планування — тип компактної забудови, що пріоритизує таку щільність житла, офісних та соціальних будівель, що є оптимальною для пішої доступності та громадського транспорту.

Еліасон пропонує термін «екорайони», аби наголосити на тому, що забудова мусить бути адаптована до змін клімату. Такі квартали мають включати розмаїття типів житла та інфраструктури, аби обслуговувати всі можливі прошарки населення, не виключаючи жодні групі.

Міський район варто проєктувати за такими критеріями:

  • мінімальний вплив на навколишнє середовище завдяки сталому управлінню ресурсами енергії, води та відходів;
  • щільна та багатофункціональна забудова;
  • якомога менша залежність від автомобілів, що досягається розвитком громадського транспорту, пішохідного та велосипедного руху.
Район Фаубан у Фрайбурзі, Німеччина. Фото: Von Sromuald, CC BY-SA 3.0

Як приклади автор наводить райони Фаубан у німецькому Фрайбурзі та Bo01 у шведському Мальме. Зокрема, Фаубан було зведено на місці занедбаної території у межах міста.

«Розвиток занедбаних зон є критично важливим, оскільки міста вже мають достатньо місця для розвитку без того, аби будувати на нових ділянках, від’єднаних від існуючої інфраструктури, — пише Еліасон. — У Гамбург, певно, найкращий девіз, що підкреслює цей підхід: Mehr Stadt in der Stadt (“Більше міста в місті”). 80% нової забудови має здійснюватися в межах міста, а не на нових територіях за межами існуючої».

Район Bo01 у Мальме, Швеція. Фото: Johan Jönsson, CC BY-SA 4.0

Уряд Франції ще у 2012 році ухвалив принцип ÉcoQuartier, який зобов’язує надавати перевагу забудові на занедбанх ділянках у містах. У США такі принципи теж намагаються втілювати. Так, у Сіетлі першим офіційним екорайоном став Кепітол Хілл.

Так, у Фрайбурзі планують новий екорайон на околиці — Дітенбах. Місто прагне до маломасштабної міської забудови, на противагу великим житловим комплексам. Забудова на ділянках різної площі, з різними типами забудови (прибудови, квадриплекси на чотири квартири, 10-квартирні, 30-квартирні будинки тощо) та формами власності, дозволить зробити район різноманітнішим та інклюзивним. Забудовники будуть обмежені 40 одиницями житла на квартал.

Район Bo01 у Мальме, Швеція. Фото: Freepenguin, CC BY-SA 3.0

Екорайони можуть бути будь-якого розміру, зокрема й великі, як-от Обербілльвердер у Гамбурзі, який включає сім тисяч квартир на 125 гектарах.

Поверховість також може варіюватися, поки відповідає бажаній щільності. Найдоцільнішою для компактного та пішохідного простору визнано середньоповерхову забудову — від чотирьох до восьми поверхів. Аналіз, проведений міською владою Берліна, показав, що п’ятиповерхові будівлі мають практично таку ж щільність заселення, як і десятиповерхові.

Планування району Різельфельд у Фрайбурзі. Фото: Volker Jung

Модель забудови по периметру кварталів, характерна для історичних центрів Парижа, Відня та Амстердама, також дозволяє досягти щільності забудови без значної висоти. З іншого боку, Гонконгу чи Сінгапуру також вдалося досягти щільності на дуже малій площі, але такі хмарочоси можуть виявитися не надто адаптованими до кліматичних негараздів: за відключення електроенергії дістатися 30-го поверху стає важко, а то й неможливо. Однак чудовим рішенням є окремі високі будівлі як акценти кварталу серед середньоповерхової забудови.

Барселона. Фото: Logan Armstrong / Unsplash

Загалом серед типів забудови Еліасон надає перевагу кварталам, забудованим по периметру. Така модель забезпечує достатньо відкритого простору, бажану щільність, багатофункціональність, баланс приватності. Самі квартири мають кращий вид і освітлення, а також потребують менше опалення. Проходи і щілини у таких периметрових блоках покращать циркуляцію повітря, що з поотеплінням ставатиме все більш актуальним.

Типи забудови згори вниз, зліва направо: зблоковані будинки (дуплекси), блокована забудова (суміщені бічними стінами), забудова в ряд (zeilenbauten), точкові вежі (punkthaeuser), периметрова забудова та гібридні форми. Зображення: Michael Eliason/Larch Lab

Компактний і адаптований до змін клімату екорайон включає такі риси:


  • поєднання функцій: громадських просторів, шкіл, магазинів, кафе, ресторанів;
  • простір для роботи: офіси, майстерні, коворкінги;
  • енергоефективність;
  • способи будівництва за новітніми низьковуглецевими технологіями, які дозволяють створювати довговічніші будинки;
  • широкий спектр типів житла, що сприяє інклюзивності та доступності;
  • відмова від використання автомобілів;
  • зниження рівня шуму та забруднення повітря.

Коментарі:

Вам доступний лише перегляд коментарів. Зареєструйтесь або увійдіть, щоб мати можливість додавати свої думки.

*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті

Newsletter button
Donate button
Podcast button
Send article button