Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 250 днів. За цей час ми опублікували 25971 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
| Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах
Фото: Javier Martinez / Unsplash

Майже 15 років тому британський архітектор Кен Шаттлворт, який свого часу у складі Foster + Partners проєктував лондонський «Огірок», оголосив про смерть «високих скляних коробок». «Ми не можемо будувати ці скляні будівлі. Нам варто бути відповідальнішими», — сказав він.

На думку критиків, хмарочоси зі скляними фасадами уособлюють комерційний зиск коштом енергетичної ефективності, екологічності та візуальної гармонії. Однак їх досі будують, ба більше — вони навіть набувають ще більшої популярності, пише Dezeen.

Дослідження вказують, що такі будівлі є енергетично витратними: потребують забагато кондиціонування влітку та пропускають тепло взимку.

«Більшість веж мають приблизно 50-80% співвідношення вікон до стін, — зазначає Філліп Олдфілд із Університету Нового Південного Вельсу, автор книги The Sustainable Tall Building. — Дослідження свідчать, що оптимальне співвідношення для офісної будівлі в Європі має складати радше 30-45% — і відрізнятися на кожному фасаді».

Проблеми скляних фасадів відомі з ХІХ століття. Кришталевий палац, збудований в Лондоні 1851 року архітектором Джозефом Пакстоном, перегрівався так сильно, що деякі частини фасаду довелося затуляти полотнищами.

Кришталевий палац. Зображення: Philip Henry Delamotte, Smithsonian Libraries

Читайте також: Хмарочоси, що «підсмажують» людей та авто. Хто їх проєктував і як так вийшло?

Сігрем-білдінг, збудований на Мангеттені у 1958 році за проєктом Людвіга Міс ван дер Рое і Філіпа Джонсона, у 2012-му отримав лише три зі 100 балів енергофективності. Це найгірший показник з усіх будівель Нью-Йорка.

Сігрем-білдінг. Фото: Ken OHYAMA, CC BY-SA 2.0

Тренд живіше за живих

Якщо подивитися на список 100 найвищих хмарочосів на етапі будівницва, то виявиться, що більшість із них мають скляні фасади, незалежно від регіону. У 2019 році мер Нью-Йорка Білл де Блазіо заявив, що скляним хмарочосам більше не місце ані в місті, ані будь-де на планеті. І ось зовсім недавно Foster + Partners показали проєкт нової 62-поверхівки на Мангеттені.

Візуалізація: Foster + Partners

Директор Snøhetta Роберт Грінвуд запевняє: «З нашого боку ми вкотре заявляємо, що суцільно скляні хмарочоси мертві». Та норвезьке бюро досі працює над такими проєктами. Схожі заяви робили архітектори з Morphosis і Kohn Pedersen Fox — і вони так само проєктують скляні багатоповерхівки.

Принади високих скляних коробок

На думку Олдфілда, тренд не лише не вмер, але й набуває більшої популярності з двох причин. Перша — навісний скляний фасад поєднує в собі всі основні вимоги до експлуатаційних характеристик огороджувальних конструкцій (акустичні, теплові, сонячні, візуальні) в одному комплексному продукті. Він дешевий у виробництві, монтажі та обслуговуванні, а також пропонує відкритий інтер’єр з максимальною кількістю денного світла і видом на навколишнє місто.

Друга причина — «похмілля від модерністського руху», що лишив по собі одержимість будівлями з глянцевою, прозорою естетикою, символом технологічного поступу та відкритості.


Та в той час, як для одних це символ багатства і успіху, для інших — нерівності та зловживання ресурсами, вважає гендиректор Ради зеленого будівництва Великої Британії Сміт Мордак.

Чи рятують нові технології?

Нові технології дозволяють покращити теплоефективність скляних навісних фасадів і знизити енергоспоживання. Архітектори інтергрують у них сонячні панелі, застосовують спеціальне покриття, що зменшує тепловіддачу. Деякі сучасні скляні стіни складаються з чотирьох шарів скла — такі, зокрема, використали Zaha Hadid Architects для хмарочосу в Гонконзі.

Фото: Jennifer Hahn

Олдфілд зауважує: так, можна покращити характеристики скляних фасадів, але ж проблему можна вирішити значно простіше — використовувати менше скла.

Крім того, вдосконалені системи хоч і скорочують викиди протягом терміну експлуатації будівлі, ця перевага нівелюється неекологічністю виробництва та складністю повторного використання. Наразі майже все скляне облицювання або викидається на звалище, або в кращому випадку переробляється на значно гірший матеріал.

Якщо скло саме по собі може слугувати 60 років і довше, термін служби ізольованих панелей, які часто використовуються в навісних фасадах, становить лише 25–35 років.

Коментарі:

Вам доступний лише перегляд коментарів. Зареєструйтесь або увійдіть, щоб мати можливість додавати свої думки.

*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті

Newsletter button
Donate button
Podcast button
Send article button