Чому у світі досі будують скляні хмарочоси попри їхню неекологічність?
Архітектори один за одним оголошують, що цей тренд помер, однак самі продовжують працювати над такими проєктами.
Архітектори один за одним оголошують, що цей тренд помер, однак самі продовжують працювати над такими проєктами.
Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 250 днів. За цей час ми опублікували 25971 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
Майже 15 років тому британський архітектор Кен Шаттлворт, який свого часу у складі Foster + Partners проєктував лондонський «Огірок», оголосив про смерть «високих скляних коробок». «Ми не можемо будувати ці скляні будівлі. Нам варто бути відповідальнішими», — сказав він.
На думку критиків, хмарочоси зі скляними фасадами уособлюють комерційний зиск коштом енергетичної ефективності, екологічності та візуальної гармонії. Однак їх досі будують, ба більше — вони навіть набувають ще більшої популярності, пише Dezeen.
Дослідження вказують, що такі будівлі є енергетично витратними: потребують забагато кондиціонування влітку та пропускають тепло взимку.
«Більшість веж мають приблизно 50-80% співвідношення вікон до стін, — зазначає Філліп Олдфілд із Університету Нового Південного Вельсу, автор книги The Sustainable Tall Building. — Дослідження свідчать, що оптимальне співвідношення для офісної будівлі в Європі має складати радше 30-45% — і відрізнятися на кожному фасаді».
Проблеми скляних фасадів відомі з ХІХ століття. Кришталевий палац, збудований в Лондоні 1851 року архітектором Джозефом Пакстоном, перегрівався так сильно, що деякі частини фасаду довелося затуляти полотнищами.
Читайте також: Хмарочоси, що «підсмажують» людей та авто. Хто їх проєктував і як так вийшло?
Сігрем-білдінг, збудований на Мангеттені у 1958 році за проєктом Людвіга Міс ван дер Рое і Філіпа Джонсона, у 2012-му отримав лише три зі 100 балів енергофективності. Це найгірший показник з усіх будівель Нью-Йорка.
Якщо подивитися на список 100 найвищих хмарочосів на етапі будівницва, то виявиться, що більшість із них мають скляні фасади, незалежно від регіону. У 2019 році мер Нью-Йорка Білл де Блазіо заявив, що скляним хмарочосам більше не місце ані в місті, ані будь-де на планеті. І ось зовсім недавно Foster + Partners показали проєкт нової 62-поверхівки на Мангеттені.
Директор Snøhetta Роберт Грінвуд запевняє: «З нашого боку ми вкотре заявляємо, що суцільно скляні хмарочоси мертві». Та норвезьке бюро досі працює над такими проєктами. Схожі заяви робили архітектори з Morphosis і Kohn Pedersen Fox — і вони так само проєктують скляні багатоповерхівки.
На думку Олдфілда, тренд не лише не вмер, але й набуває більшої популярності з двох причин. Перша — навісний скляний фасад поєднує в собі всі основні вимоги до експлуатаційних характеристик огороджувальних конструкцій (акустичні, теплові, сонячні, візуальні) в одному комплексному продукті. Він дешевий у виробництві, монтажі та обслуговуванні, а також пропонує відкритий інтер’єр з максимальною кількістю денного світла і видом на навколишнє місто.
Друга причина — «похмілля від модерністського руху», що лишив по собі одержимість будівлями з глянцевою, прозорою естетикою, символом технологічного поступу та відкритості.
Та в той час, як для одних це символ багатства і успіху, для інших — нерівності та зловживання ресурсами, вважає гендиректор Ради зеленого будівництва Великої Британії Сміт Мордак.
Нові технології дозволяють покращити теплоефективність скляних навісних фасадів і знизити енергоспоживання. Архітектори інтергрують у них сонячні панелі, застосовують спеціальне покриття, що зменшує тепловіддачу. Деякі сучасні скляні стіни складаються з чотирьох шарів скла — такі, зокрема, використали Zaha Hadid Architects для хмарочосу в Гонконзі.
Олдфілд зауважує: так, можна покращити характеристики скляних фасадів, але ж проблему можна вирішити значно простіше — використовувати менше скла.
Крім того, вдосконалені системи хоч і скорочують викиди протягом терміну експлуатації будівлі, ця перевага нівелюється неекологічністю виробництва та складністю повторного використання. Наразі майже все скляне облицювання або викидається на звалище, або в кращому випадку переробляється на значно гірший матеріал.
Якщо скло саме по собі може слугувати 60 років і довше, термін служби ізольованих панелей, які часто використовуються в навісних фасадах, становить лише 25–35 років.
© Хмарочос | 2024
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті