За понад три роки повномасштабної війни мільйони українців втратили свої домівки. Наприклад, у кінці 2023 року загальна кількість зруйнованих або пошкоджених об’єктів житлового фонду становила близько 250 тис. будівель. Очевидно, що сотні тисяч знищених осель і мільйони внутрішньо переміщених осіб стали початком масштабної житлової кризи в Україні. Проте оскільки в держави немає єдиного підходу до вирішення проблемних питань в житловій політиці, а для швидкого відновлення усіх постраждалих будинків наразі немає ресурсів, громадськості доводиться розглядати альтернативні варіанти самостійно. 

І одним з потенційних рішень може стати тренд на «спільне житло» (collaborative housing), який останнім часом стає все більш поширеним у Європі. Особливо зростанню популярності цього явища посприяла житлова криза, яка погіршилась внаслідок COVID-19. Адже у багатьох європейських країнах кохаузинги стали відповіддю на економічну нестабільність, підвищення вартості оренди житла та прагнення до більшої соціальної взаємодії після пандемії. Та і загалом, у «спільному житлі» все більше європейців вбачають можливість подолання викликів урбанізації, через які виникли нові екологічні ризики й необхідність ефективного використання ресурсів.

Тож для мільйонів українців, які сьогодні змушені шукати доступні оселі, тема «спільного житла» може бути актуальною. Адже подібні проєкти можуть не лише допомогти у забезпеченні житлових потреб, а й сприяти створенню сталого середовища, кращій інтеграції у громади та відновленню соціальних зв’язків у ВПО на новому місці. Бо модель житла кохаузингів – це не лише про спільний дах над головою, а й про підхід, який заохочує створювати згуртовані громади, здатні протистояти кризовим періодам. І для українців «спільне житло» може стати місцем відродження надій і соціальної підтримки від людей зі схожим життєвим досвідом.

А щоб краще зрозуміти як функціонують кохаузинги і чому європейці все частіше обирають колективне проживання, ми зібрали приклади з різних європейських країн. Розповідаємо про п’ять проєктів «спільного житла», де їдальня – це місце душевних розмов, сади у дворі – майданчики для колективної творчості, і сусідські стіни не «розділяють», а «об’єднують».

Особливості функціонування кохаузингів

Що таке «спільне житло»

«Спільним житлом» називають особливу форму колективного проживання, коли окремі помешкання знаходяться у приватній власності, але всі власники квартир мають доступ до спільних просторів. Останні відіграють важливу роль як місця для постійної соціальної інтеграції мешканців. Адже кохаузинги це не просто спільне проживання в одному домі, а цілий спосіб життя, спрямований на розвиток тіснішої взаємодії у громаді. Тобто люди, які обирають таку модель помешкання, прагнуть бути частиною згуртованої спільноти, щоб зменшити соціальну ізоляцію та покращити якість життя завдяки співпраці з іншими мешканцями.

Жителі кохаузингів зазвичай активно залучені до ухвалення важливих рішень щодо їхньої оселі. Наприклад, до розробки проєкту ще до початку будівництва, до визначення правил функціонування спільноти, до повсякденного управління тощо. Самі помешкання найчастіше належать асоціаціям домовласників або житловим кооперативам, хоча можуть і перебувати у власності компаній-девелоперів. Це одна з головних відмінностей «спільного житла» та інших подібних форм співжитку від комунальних квартир, які існували в радянський час. Адже останні перебували саме в державній власності та не могли здаватися в оренду. Раніше «Хмарочос» уже розповідав про принцип функціонування колівінгів і пояснював чим вони відрізняються від радянських «комуналок».

Оскільки мешканці кохаузингів часто беруть участь у плануванні житла, вони також можуть самостійно вирішувати скільки простору буде спільним і як саме він використовуватиметься, пояснюється в електронному посібнику від Інституту сталого майбутнього Технологічного університету Сіднея. Таким чином, люди самостійно визначають місця для загального користування та локації, де зберігається приватність. Наприклад, мешканці можуть мати спільну їдальню, де разом готуватимуть і харчуватимуться, але водночас власна невелика кухня буде і в кожній сім’ї. Загалом, «спільне житло» може виглядати як звичайний житловий будинок з окремими квартирами, але з наявністю спільних просторів і активнішою взаємодією сусідів.

Переваги «спільного житла»

​Саме можливістю створити з мешканців свого будинку міцну та активну спільноту найчастіше керуються люди, які обирають життя у кохаузингах. На їхню думку, сучасному суспільству не вистачає неформальної соціальної взаємодії, без якої може виникати відчуття соціальної ізоляції. Особливо актуальним ця проблема є для літніх людей після виходу на пенсію, що мешкають без родин. «Спільне житло» допомагає їм покращувати добробут, позбуваючись самотності, та продовжувати активну соціальну участь в житті громади. 

Також кохаузинги сприяють залученню до суспільно корисної діяльності, оскільки багато ініціатив можуть приносити користь не лише для мешканців власного житлового комплексу, а і загалом для всієї місцевої громади. Таким чином люди зі «спільного житла» підтримують розвиток усього мікрорайону та посилюють соціальну активність сусідів навколо. Зокрема, кохаузинги часто мають не лише спільні їдальні та вітальні, а й різноманітні майстерні та студії, де можна організовувати зустрічі та проводити майстеркласи, допомагаючи таким чином отримати усім охочим нові навички.

Окрім цього, колективне проживання дає і певну економічну вигоду. Адже спільне користування побутовими речами та поділ оплати за частину комунальних послуг допомагає заощадити кошти. Також це позитивно впливає на навколишнє середовище, оскільки зменшує попит на нові ресурси. До того ж, «спільне житло» загалом намагаються робити екологічним і енергоефективним, використовуючи органічні матеріали та реалізуючи рішення, спрямовані на зниження споживання електроенергії. Прикладом такого кохаузингу є Entrepatios-Las Carolinas у Мадриді. 

Екологічний кохаузинг в Іспанії 

Entrepatios-Las Carolinas є першим екологічним «спільним житлом» у столиці Іспанії. Кохаузинг складається з 17 помешкань і загальних приміщень, зокрема кухні, їдальні, пральні, майстерні, велопаркінгу тощо. Проєкт ґрунтується на принципах екологічної свідомості, оскільки будівля самостійно виробляє енергію і має мінімальний рівень споживання, а громада Las Carolinas активно інтегрується в локальне суспільство. Належить кохаузинг кооперативу Entrepatios, який виник завдяки бажанню розробити систему спільного проживання разом з групою людей, які поділяють однакові цінності.

Функціонування кохаузингу

Кооператив, якому належить будівля, надає своїм членам право користуватися житлом необмежений час в обмін на платню. Тобто мешканці не можуть отримати у власність окрему квартиру, хоча мають право приймати рішення щодо змін у дизайні житла. Однак проживання в кохаузингу не набагато доступніше, ніж традиційні моделі житла. За словами місцевих мешканців, ціна за оренду в Las Carolinas приблизно така ж, як і середня ціна у тому районі. Також усі бажаючі заселитися мають спочатку певний випробувальний для перевірки чи комфортно вони почуваються у громаді.

Найбільша спільна зона в будинку – це багатофункціональна кімната з кухнею, яка використовується для зустрічей мешканців, коворкінгу, святкових заходів тощо. Також у будівлі є спільні внутрішній дворик з невеликою зоною рослинності, тераса на даху, пральня (адже в квартирах відсутні індивідуальні пральні машини) та столярна майстерня з необхідним обладнанням.

Екологічність комплексу

Кохаузинг є повністю енергоефективним, адже працює на відновлювальних джерелах енергії, зокрема завдяки сонячним батареям. Також архітектори створили будівлю з нульовими викидами вуглецю, а всі матеріали будівлі є екологічно чистими, органічними та сертифікованими, як-от фарби на рослинній основі. Ба більше, дерев’яна конструкція споруди сама поглинає вуглець. Кохаузинг навіть має систему для збору та переробки дощової води. За свою екологічність Las Carolinas навіть відзначений такими європейськими нагородами як Low Carbon Prize та European Collaborative Housing Awards.

Діяльність спільноти

Пандемія Covid зміцнила переконання громади, що люди взаємозалежні та вразливі, тому часто потребують допомоги спільноти. Адже під час критичних ситуацій громада кохаузингу допомагала один одному та розділяла частину турбот. Один з мешканців згадує: «Коли Мадрид був перекритий через сніг, сім’ї організувалися, щоб піклуватися про дітей, які не ходили до школи в ці дні. Ми також подбали про потреби людей, які були на карантині через пандемію».

У «спільному житлі» мешкає понад 50 людей. Ритм життя кохаузингу передбачає спільний догляд за дітьми, музичні й інші тематичні вечори та загальні збори, що має сприяти створенню серед сусідів атмосфери взаємної підтримки. Питання, пов’язані з повсякденним функціонуванням кохаузингу, мешканці вирішують демократичним шляхом. У спільних зонах періодично проводяться різні соціальні заходи, до яких найбільш охоче долучаються діти. Зокрема, для них організовують ігрові зони й інтерактивні заняття.

Комплекс з демократичним управлінням у Франції 

У місті Монпельє у Франції заходиться ще один екологічний кохаузинг MasCobado. Два біокліматичні будинки комплексу мають 23 квартири. «Спільне житло» було спроєктоване безпосередньо майбутніми мешканцями і що утворили асоціацію і тепер керують кохаузингом через неї. Більшість квартир у MasCobado перебувають саме у власності жителів, а не в оренді. 

Функціонування кохаузингу

Процес управління «спільним житлом» відбувається таким чином: усі головні рішення приймаються керівною групою з чотирьох осіб, у якій кожен мешканець по черзі бере участь. Вона координує діяльність більшої кількості робочих груп, учасниками яких є усі жителі. Саме вони вирішують всі питання щодо облаштування просторів, комунікації, фінансових і юридичних аспектів тощо.

Крім того, якщо виникають певні конкретні проєкти, вони розглядаються у тимчасових робочих групах. Тобто кохаузинг намагається застосовувати максимально демократичний підхід до керівництва «спільним житлом». Також команда мешканців щодня залучена до обслуговування будинків, наприклад прибирання і вивіз сміття.

У комплексі є загальний багатофункціональний простір, три гостьові кімнати, спільна пральня, ігрові зони для дітей, підземний паркінг, спільні тераси та зона для зберігання велосипедів і колясок. А ззовні кохаузинг оточує справжня «зелена оаза» – сад, колективний простір якого використовують для відпочинку та проведення різних зустрічей.

Екологічність комплексу

За оцінками експертів, мешканці MasCobado витрачають на комунальні послуги менше, ніж у звичних будинках. Економити кошти вдається завдяки спільному користуванню побутовими речами, свідомому контролю мешканцями за користуванням житлово-комунальними послугами та біокліматичній архітектурі будівель. Адже будинки зроблені з природних матеріалів, не містить ліфтів і кондиціонерів і майже не дають викидів вуглецю.

Також з метою збереження біорізноманіття особливо слідкують за зеленими насадженнями в саду. Зокрема, вони допомагають боротися з міськими тепловим островом. 

​​Кохаузинг для літніх людей у Фінляндії

Як вже зазначалося, проблема соціальної ізоляції може більше загострюватися для людей старшого віку. Тому вони нерідко обирають «спільне житло», прагнучи відчувати себе частиною якоїсь спільноти. Особливо актуальним таке явище є для Фінляндії, де літніх людей часто можна помітити на різноманітних соціально-культурних заходах, на природі чи на відпочинку. Зокрема, у Гельсінки знаходиться кохаузинг Kotisatama для людей середнього та старшого віку.

Функціонування кохаузингу

Kotisatama Senior Co-housing з понад 80 мешканцями є вже другим проєктом фінської Асоціації активних людей літнього віку для своїх членів, які нещодавно вийшли або збираються піти на пенсію найближчим часом. Тому, щоб придбати квартиру і заселитися в кохаузинг, потрібно мати принаймні одну людину в сім’ї віком від 48 років. Але Kotisatama не вважається доступним житлом, адже помешкання розраховані для середнього класу.

До того ж, Kotisatama це не просто звичайний будинок для людей похилого віку, а «спільне житло» з системою самообслуговування. Адже тут немає персоналу і мешканці самі доглядають за своїми квартирами та житлом. Жителі об’єднані у шість груп, які по черзі прибирають загальні приміщення та готують їжу для спільних прийомів їжі, оскільки вони мають важливе значення для спільноти. 

Також саме у групах спочатку обговорюють пов’язані з побутом питання, якщо вони виникають. А вже потім ці проблеми виносяться на засідання асоціації жителів. Більш глобальні питання вирішуються радою директорів житлової компанії та загальними зборами.  

Інклюзивний простір

У Kotisatama розташовані 63 квартири. У кожної з них є своя комора на тому ж поверсі. Загалом, дев’ятиповерхова будівля повністю інклюзивна та обладнана для пересування людей на кріслах колісних. На нижньому поверсі знаходяться такі спільні простори як кухня, їдальня, бібліотека, вітальня з телевізором, офіс, пральня та зона для велосипедів. А на верхньому – дві сауни, фітнес-зала і багатофункціональна вітальня з каміном. Для тимчасово розміщення родичів або друзів можна забронювати гостьовий номер.

У кохаузингу є майстерня з ткацьким верстатом, швейною машиною та стругальним верстатом для занять рукоділлям. А на даху є спільний сад, де мешканці також можуть проводити спільне дозвілля. Але основне місце для організації зустрічей і відпочинку – це їдальня. На терасах, якими обладнані фітнес-зала та вітальня з каміном, мешканці також влаштовують вечірки.

Соціальна взаємодія

«Було чудово переїхати у готову громаду сусідів, як у велику сім’ю, де ти можеш бути наодинці, якщо хочеш, але водночас завжди є люди, з якими можна бути разом. Адже я не хочу відчувати себе тягарем для своїх дітей. І вони також дуже раді за мене, що я знайшов такий дім», – описує свою мотивацію переїзду до Kotisatama одна з місцевих жителів. Інші мешканці також відзначають скільки користі приносить комунікація з сусідами, наприклад завдяки клубам за інтересам. 

Адже мешканці можуть приєднатися до групи, де поділяють їхнє захоплення літературою, кіно, музикою, шахами, пілатесом, інформаційними технологіями тощо. Також у будинку постійно проводяться різноманітні вечірки та святкування урочистих подій. Існує навіть електронна дошка з оголошеннями й новинами найближчі заходи чи зміни у графіку домашніх робіт. Все це спонукає мешканців кохаузингу проводити активне та насичене життя без огляду на свій вік.

Муніципальний кохаузинг у Швеції

Одним з найбільших комплексів «спільного житла» у Швеції є кохаузинг Stolplyckan, що виглядає як справжній мікрорайон. Існує він ще з 1981 року та складається з чотирьох великих будинків, з’єднаних системою коридорів. Комплекс розташований у центрі міста Лінчепінг та оточений природою. На відміну від попередніх кохаузингів, Stolplyckan належить муніципальній компанії Stångåstaden, якою і був збудований. Тому в комплексі також знаходиться соціальне житло й інфраструктура. 

Функціонування кохаузингу

Квартири, яких у кохаузингу 190, мешканці орендують у Stångåstaden. Ця ж компанія відповідає за технічне обслуговування помешкань і черги на заселення. Однак разом з квартирою оренда дозволяє користуватися багатьма спільними просторами для творчості та різних активностей. Адже деякі приміщення використовуються муніципалітетом.

Загалом, після переїзду до Stolplyckan мешканці стають членами некомерційної асоціації, укладаючи договір. Саме вона координує роботу в комплексі та визначає як саме використовувати спільні простори. Як орендарі, по понеділках мешканці повинні брати участь у спільному обіді на кожному поверсі. Також жителі діляться на бригади кухарів, які по черзі відповідають за «понеділкову їжу», коли готують і подають вечерю за собівартістю.

За розміром квартири трохи менші за стандартні, оскільки на доданок іде багато місць загального користування. І справді, кохаузинг має багато спільних просторів, зокрема велику кухню, їдальню, тренажерний зал, кафе, майстерні для зайняття ремеслами (столярна, студія кераміки), курник, сільськогосподарські ділянки. Всі приміщення доступні членам асоціації для безкоштовного бронювання. Також у комплексі знаходиться дошкільний заклад. А ззовні розташовані дитячі майданчики та зона барбекю. 

Соціальна взаємодія

У Stolplyckan прагнуть організувати спільні заходи для усіх можливих подій – від святкування дня народження, гра у флорбол, відпочинок з барбекю тощо. Також кохаузинг пропонує багато цікавих гуртків, де можна займатися мистецтвом, хендмейдом або спортом. У всіх загальних приміщеннях є робоча група, яка відповідає за них та ініціює спільну діяльність. 

Багатофункціональний кохаузинг у Австрії

Хоча житлова функція є основною у кохаузингів, деякі можуть поєднувати у собі й інші. Наприклад Grüner-Markt у Відні є не просто «спільним житлом», а багатофункціональним комплексом з офісом і комерційними зонами. Тобто кохаузинг поєднує активне міське життя та соціально-освітні послуги. І саме майбутні мешканці на етапі будівництва брали участь у плануванні концепції просторів. 

Функціонування кохаузингу

У комплексі знаходяться 53 квартири, два офіси і три комерційні приміщеняня. Більша частина помешкань належить будівельному кооперативу Wohnen im Grünen Markt і здаються в оренду. Квартири розташовані в нижній частині будинку на 1-3 поверхах. Верхні поверхи займають приміщення загального користування. Також загальні зони для всіх орендарів розташовані у чотириповерховому скляному артіумі (аналозі закритого внутрішнього дворика). 

У комплексі можна користуватися спільною кухнею площею площею 160 м², бібліотекою, дитячою зоною та загальною залою «scala publica» для проведення зустрічей, яка займає два поверхи, з’єднані сходами. На даху є спільна тераса площею 620 м² з панорамним видом на Відень. Також у будівлі є сауна та кімната для йоги для всіх орендарів. Для комерційного використання доступні близько 30% загальної площі будівлі. 

Соціальна взаємодія

У кохаузингу проживає близько 70 дорослих і 40 дітей. Функціонує громада на соціократичних принципах, як заявляють мешканці. Взаємодіяти вони можуть під час організації спільних святкувань, приготування їжі, прибирання, навчальних занять тощо. У «scala publica», відкритій для всіх, проводяться кінопокази, лекції, облаштована галерея. 

Також Grüner-Markt виконує певну соціальну місію, реалізовуючи освітні програми. Зокрема тут знаходяться школа Монтессорі, інклюзивна майстерня і простір для спільної творчості. А розташування кохаузингу поблизу центрального вокзалу дозволяє сприяти розвитку району, оскільки місцеві жителі також можуть відвідувати комплекс.

Як сприяти збільшенню кохаузингів

Попри зростання популярності концепції «спільного житла» в Європі протягом останнього часу, процес поширення кохаузингів все одно стикається з певними труднощами, які його гальмують. Тому проєкт  Проєкт Collaborative Housing in a Pandemic Era (CO-HOPE) від Лундського університету в Швеції зібрав рекомендації для державних і міських органів влади як сприяти змінам у житловій політиці та збільшенню кількості «спільного житла» у себе в регіоні. Дослідження, що з’явилося як відповідь на житлову та соціальну кризу, спричинені пандемією COVID-19, також вивчає розглянуті у цій статті кохаузинги з різних європейських країн. 

Проведення інформаційної компанії

Запропоновані проєктом рекомендації можна впроваджувати і в Україні, заохочуючи громади створювати кохаузинги, що також сприятиме системному вирішенню проблем із нестачею житла. І одним з головних викликів, які перешкоджають поширенню «спільного житла» є недостатня обізнаність населення про цю модель житла, що особливо актуально для України. Адже українці, на відміну від Європи, де кохаузинги почали з’являтися ще з кінця минулого століття, здебільшого не знають про існування інших форм колективного проживання, окрім як стереотипного поняття радянських «комуналок».

Для подолання цієї проблеми необхідно створювати доступні онлайн-бази даних, облаштовувати інформаційні центри в урядових будівлях,  розробляти навчальні програми для фахівців, наприклад архітекторів і забудовників. Інформаційна компанія має допомагати людям отримати знання про моделі колективної власності, національного законодавства у житловій сфері, особливості функціонування кохаузингів. неспекулятивні механізми перепродажу та фінансову солідарність мешканців.  Крім того, популяризацію моделі «спільного житла» можуть підтримувати виставки, медійні кампанії та гранти для початкових проєктів. 

Зміни у законодавстві

Правова база є ще однією важливою складовою для стимулювання розвитку «спільного житла». Багато проєктів стикаються з проблемою відсутності відповідних законодавчих норм, що змушує їх адаптуватися до існуючих механізмів, які не підходять для такої моделі. Також це унеможливлює отримання деяких пільг, які могли б сприяти розвитку кохаузингів. Наприклад, у випадку «спільного житла», де доглядають за здоров’ям літніх людей чи інших вразливих груп населення.

Тому зміни до законодавства у житловій сфері потрібно впроваджувати на державному рівні. Зокрема, створити закони та нормативні акти для формо колективної власності або колективної оренди. Прикладом може стати французький закон ALUR 2014 року, який визначає юридичні статуси для «спільного житла». Крім того, можна надавати податкові пільги чи субсидії забудовникам, які обирають подібні проєкти. 

Земельні ділянки та фінансування

У міських регіонах і туристичних зонах конкуренція за землю є високою, що значно ускладнює реалізацію нових проєктів. Тому громади «спільного житла», які працюють із забудовником мають більше можливостей отримати доступ до земельної ділянки та фінансування, ніж ініціативи «спільного житла», розроблені власними силами активної групи людей (наприклад, кооперативом мешканців). Муніципалітети можуть вирішити цю проблему, здаючи в оренду або продаючи державну землю за неспекулятивними схемами для проєктів «спільного житла». Наприклад, у Відні міська адміністрація активно підтримує проєкти кохаузингів, сприяючи створенню динамічних спільнот. 

Банки також мають можливість адаптувати свої фінансові пропозиції для громад «спільного житла», як це зробив Rabobank у Нідерландах, пропонуючи 100-річні колективні кредити. Крім того, державні гарантії також можуть сприяти отриманню коштів у приватних банках. Наприклад, Амстердам пропонує охочим заснувати кохаузинг стимулюючі позики, які вони можуть використовувати як заставу для банківської позики.

Житлова політика муніципалітетів

Інтеграція концепції кохаузингів в міську політику в житловій сфері є важливою складовою для поширення моделі «спільного житла». Встановлення конкретної мети щодо кількості будівництва нових проєктів «спільного житла», за прикладом Барселони й інших європейських міст, сприяє активній підтримці поширенню кохаузингів на місцевому рівні.

Фінансування громадських просторів 

Спільні простори – це серце кохаузингів, що створює можливості для соціальної активності та взаємодії громади. Враховуючи широкий спектр переваг, які надають мешканцям простори спільного користування, необхідно створювати нові механізми залучення фінансування. Наприклад, у Франції пенсійні фонди частково субсидують загальні простори. Додатковим стимулом для отримання фінансування може бути відкритість цих просторів для сусідів з інших будинків довкола, що сприятиме розвитку усієї місцевої громади.

Підтримка проєктів на початковому етапі

Спрощення процесу розробки проєктів «спільного житла» та фінансування ще до початку будівництва стане значним внеском у стимулювання появи нових кохаузингів. Субсидії на проєкт можуть надавати місцеві чи регіональні органи влади, пенсійні фонди іа навіть банки. Австрія та Франція вже демонструють ефективність такого підходу, фінансуючи початкові етапи проєктів через невеликі гранти. 

Зокрема, у 2010-х роках міська адміністрація Відня побачила у «спільному житлі» спосіб покращення розвитку районів і виділила земельні ділянки для цього. Тому оголосив про тендери на продаж міської землі для інноваційних проєктів «спільного житла», які мають право на субсидії. Тоді групи з людей, охочі звести кохаузинги, почали укладати партнерства з архітекторами та забудовниками, щоб виграти ділянку для свого проєкту. І тепер кохаузинги у центрі Відня допомагають створити динамічну й проактивну спільноту не лише в своєму комплексі, а і в навколишній громаді.