Як працювати з напівзруйнованими культурними пам’ятками — кейси роботи із занедбаними спорудами

Ганна Гаврилів, керівник «Спадщина.UA», разом з іншими архітекторами та громадськими діячами розповіла у статті для LB.UA, як аварійні історичні споруди можуть допомогти розвитку туризму в малих громадах і про проблеми у сфері культурної спадщини.

Вона також поділилася прикладами з інших країн, де використовують ідею «мальовничих руїн» — це коли звертають увагу на напівзруйновані будівлі для розвитку туризму та їх відновлення.

Архітектор Іван Щурко вважає, що концепція мальовничих руїн наразі найпоширеніша в структурі збереження спадщини Британії, Західної та Південної Європи. Влучним прикладом є досвід острова Готланд (Швеція). Де було споруджено 110 кам’яних церков у період між 1100 та 1400 роками. Нині руїни храмів — це громадський простір.

Такий підхід застосовують до об’єктів, зруйнованих більше ніж на 70%, які втратили свою функцію, наприклад, замки або церкви. Збереження таких споруд зупиняє руйнування. Їх роблять доступними для туристів, створюють оглядові точки та додають інформаційні матеріали. Такі об’єкти стають частиною туристичної інфраструктури та приваблюють туристів. Прикладом такого підходу в Україні фортеця Тустань, де залишився невеличкий фрагмент оборонної стіни, а ще одним є Пнівський замок — пам’ятка архітектури національного значення в межах села Пнів.

Туристична асоціація Івано-Франківщини разом з Пнівською сільською радою реалізує проєкт Центру інтерпретації спадщини замку. Цей підхід, замість повної реконструкції, дозволяє зекономити кошти. Навколо руїн замку встановили зовнішнє освітлення та 11 інформаційних стендів, серед яких є стенд доповненої реальності. Створили мобільний застосунок для самостійних екскурсій і пропонують тури з гідами в історичних костюмах.

Також вже підготували науково-проєктну документацію для консерваційних робіт і будівництва Центру інтерпретації. Проблемою залишається фінансування, аже кошториси на роботи складають 95 мільйонів гривень, а на Центр — понад 140 мільйонів гривень.

Подібно до Пнівського замку реалізовано проєкт «Мандри Роздільські», завдяки якому створили туристичні маршрути палацами Львівщини, як альтернативу популярному туристичному маршруту «Золота підкова Львівщини».

Більшість палаців Розділля на Стрийщині зруйновані безповоротно, а решта перебуває в руїнах. Це результат бездіяльності та безвідповідальності суспільства. До маршруту включили такі споруди, як палац у Роздолі, палац Станіслава Скарбека — неоготичний комплекс, збудував будівничий театру ім. Заньковецької у Львові Станіслав Скарбек, та маєток Абрагамовичів, де збереглися фундамент, частина парку та паркові скульптури.

Загалом Іван Щурко вважає, що формат мальовничих руїн може бути тимчасовим рішенням, поки не знайдуться інвестори, які зможуть відновити ці об’єкти. Якщо цього не зробити, вони зникнуть не лише фізично, але й у свідомості людей. Такі проєкти, як Пнівський замок, можуть значно підвищити туристичну привабливість регіону та створити нові робочі місця і бізнеси, як це сталося з Вигодською вузькоколійкою. Вони також сприятимуть розвитку інфраструктури та залученню інвестицій.