У Скандинавії будинки обігрівають надлишками тепла від центрів обробки даних

У Фінляндії та Швеції будинки обігрівають надлишками тепла, яке виділяють центри обробки даних, повідомляє Bloomberg.

Фінський інженер Арі Курві працював на Hewlett Packard і став задумуватися над контрастом температур, коли виходив зі спекотних серверних кімнат на вулицю, в морозну фінську зиму. «Спершу мене турбувала лише робота серверів, для яких перегрівання небезпечне. Але коли я виходив із будівлі, то відчував потребу в цьому теплі, бо було холодно. Тож я прийшов до цієї простої ідеї: тут тепло, там холодно, й, можливо, є сенс провести обмін».

Вперше він застосував концепцію у 2009 році в інформаційному центрі в Куопіо, де надлишок тепла продавали назад власнику будівлі. За п’ять років ідею масштабували для серверів компанії Nebius. Надлишок тепла, що утворюється після обробки даних для численних відеодзвінків, навігації для автомобілів, пошуку в інтернеті тощо, передається за п’ять кілометрів у Мянтсяля — містечко з населенням 20 тисяч, що входить до агломерації Гельсінкі. Торік центр на 75 МВт поставив тепла в еквіваленті опалення 2500 будинків — це дві третини потрібної місту енергії.

Найбільший проєкт із застосуванням технології рекуперації тепла зараз збираються втілити в Еспоо, другого за величиною міста Фінляндії. Корпорація Microsoft будує цілий кластер центрів обробки даних, який має забезпечити теплом 40% Еспоо. Це близько 100 тисяч будинків. Місцева вугільна теплоелектростанція вже закрилася, оскільки в ній більше немає потреби.

Цієї весни анонсували інші великі проєкти у Фінляндії, схожі вже втілюють у Швеції. У Стокгольмі компанія Conapto AB торік відкрила центр обробки даних потужністю 20 МВт, що віддає свою надлишкову теплову енергію в міську систему централізованого теплопостачання, яка розподіляє її на 10 тисяч будинків.

Центральне опалення

Інформаційні центри загалом не надто екологічна річ. Найбільші можуть споживати електроенергію цілого міста. З розвитком штучного інтелекту треба ще більше енергії.

Технологічні компанії люблять розташовувати центри обробки даних саме у Скандинавії, бо тут холодно: сервери часто можна охолоджувати звичайним зовнішнім повітрям, що зменшує споживання електроенергії. До того ж, тарифи на електроенергію є одними з найнижчих у світі — приблизно вдвічі нижчі, ніж у Німеччині.

Та є ще одна значна принада регіону — у централізованій системі теплопостачання. Добре налагоджена мережа опалення може бути надзвичайно енергоефективною, особливо в поєднанні з інфраструктурою, яка вже генерує багато відпрацьованого тепла, наприклад, метрополітен або великий центр обробки даних. Незвичність технології, зокрема, в тому, що зазвичай легше виробляти електроенергію без викидів, ніж тепло без викидів.

Як це працює

Ось як це працює у кластері Microsoft: тепла вода, приблизно 25-35 градусів за Цельсієм, подається з центру обробки даних до установки з трьома десятками теплових насосів. Насоси витягують тепло, відправляючи холодну воду назад до дата-центру, а воду температурою 86 градусів — до двох великих електричних котлів. Ті нагрівають воду до 115 градусів, тобто температури, достатньої, щоб подавати до системи опалення.

Саме можливість підключитися до системи централізованого енергопостачання переконала Microsoft побудувати свій флагманський об’єкт серед лісу неподалік від Гельсінкі. Американська компанія не віддаватиме це надлишкове тепло безкоштовно, але відмовилася розкривати деталі контрактів.

Обмеження технології

Попри весь потенціал існують і застереження. Головна проблема — загалом у величезному обсягу електроенергії, яку споживають центри обробки даних. В Ірландії, де на ринок зайшло багато американських операторів, дата-центри споживають близько 20% електроенергії країни.

Водночас ці центри працевлаштовують значно менше людей, ніж, скажімо, фабрики.

Міністерство фінансів Фінляндії хоче скасувати податкові пільги для центрів обробки даних, що коштуватиме галузі 30 мільйонів євро на рік.

Центри, розташовані надто далеко від систем центрального теплопостачання, не зможуть брати участь у рекуперації. Наприклад, гігантський центр Google у лісі на південь від Осло не може передавати надлишок енергії через брак споживачів поблизу.

Загалом слід розуміти, що застосування технології рекуперації тепла не робить центри обробки даних екологічними — просто менш шкідливими.

У Німеччині готують закон, який зобов’яже великі центри обробки даних, що відкриються з 2026 року, використовувати 10% відпрацьованого тепла, а ті, що відкриються з 2028 році, — 20%.