Чому всі говорять про Зохрана Мамдані, який може стати першим мусульманином-мером Нью-Йорка?

33-річний Зохран Мамдані, який до останнього вважався «темною конячкою», виграв праймеріз на виборах та може стати першим мусульманином на посаді мера Нью-Йорка. У виборчій кампанії він зробив ставку на актуальні соціальні проблеми: передусім доступність транспорту та житла.

Чому всі говорять про Мамдані?

Перемога на праймеріз у Нью-Йорку, де прихильники демократів є абсолютною більшістю (співвідношення 7:1), дає Мамдані високі шанси на мерство. Його кандидатура викликала значний резонанс: наймолодший мер міста, мусульманин-шиїт, а ще й соціаліст — у країні з украй низьким порогом, коли політика починають вважати ліворадикалом: комуністом свого часу називали навіть Барака Обаму. Дональд Трамп не втримався, щоб не схарактеризувати Мамдані як «психованого комуніста», додавши: «Він виглядає ЖАХЛИВО!»

Участь Мамдані супроводжувалася ісламофобськими коментарями. Деякі він перетворив на жарт: наприклад, коли його команда роздавала жовті бандани, користувачі твіттера написали, що Мамдані роздає хіджаби. «Хто б міг подумати, що головними ознаками Ісламської держави є хотдоги, голуби та проїзні на метро», — сказав політик, показуючи принт на хустці.

Однак були й особисті погрози: йому писали, що хороший мусульманин — мертвий мусульманин, погрожували смертю йому та близьким. Зокрема, він отримав погрозу підірвати його автомобіль, хоча навіть не має машини. Ультраправа активістка Лора Лумер заявила, що у разі його перемоги станеться нове 11 вересня, цю тезу повторив Трамп. Членкиня ради Нью-Йорка Вікі Паладіно назвала його «терористом-джихадистом», «комуністом» і закликала депортувати.

Зохран Мамдані народився в Уганді в родині вихідців з Індії. Його матір — відома кінорежисерка Міра Наїр, нагороджена преміями кінофестивалів у Венеції та Каннах за фільми «Салям, Бомбей» та «Весілля у сезон дощів». До США Зохран мігрував ще в дитинстві, а громадянство отримав сім років тому. Знає бенгальську мову та хінді. Цього року одружився з художницею сирійського походження Рамою Дуваджі. Сам Мамдані не далекий від творчості: він виконував хіп-хоп:

За п’ять років як «депутат міськради» — член Законодавчих зборів штату — не пропустив жодного засідання та домігся залучення понад 100 мільйонів доларів на скорочення інтервалів поїздів метро.

Ініціював пілотний проєкт із безкоштовним проїздом на п’яти автобусних маршрутах. Програма діяла рік і привела до 30% підвищення пасажиропотоку у будні дні. Найбільше цим скористалися містяни з доходом менш як 28 тисяч доларів на рік. Конфлікти з водіями зменшилися на 40%. Мамдані також пропонував запровадити збори з важких автомобілів, щоб відохотити містян від володіння габаритними машинами.

Криза демократів у США

На вибори Мамдані висувався від демократів, і головним його конкурентом був колега по партії Ендрю Куомо, спадковий політик. Останньому жертвували великі суми багатії, його підтримав політичний естеблішмент, зокрема Білл Клінтон. Натомість Мамдані зібрав рекордні суми саме з дрібних пожертв і буквально ходив від квартири до квартири. Він записував звернення до містян різними мовами, зокрема хінді та іспанською. Його підтримали такі ікони американської лівиці, як Берні Сандерс і Александра Окасіо-Кортес.

Оглядачі вважають, що перемогу Мамдані зумовила криза в Демократичній партії, котра довгий час не могла висунути ефективного кандидата на противагу Трампу. Наприклад, Куомо раніше був замішаний у корупційних та сексуальних скандалах (13 жінок звинуватили його у харасменті).

Орієнтована на вразливі верстви програма Мамдані також віднайшла відгук у містян.

«Я думаю, що по суті це кампанія проти нерівності, й необов’язково жити в найдорожчому місті країни, щоб відчути цю нерівність, тому що це національна проблема», — сказав Мамдані в інтерв’ю Джен Сакі на MSNBC.

При цьому Мамдані, на відміну від інших кандидатів-демократів, не став будувати свою риторику на різкій критиці опонентів-республіканців — хіба критикував колегу по партії Куомо.

Річ у тім, що критику на адресу політиків-республіканців виборці сприймають на свій рахунок. Щобільше молодих чоловіків у США голосують за республіканців, не відчуваючи себе презентованими серед демократів. Команда Трампа звертається до білих чоловіків, передусім робочого класу, як до пригніченої групи. Гендерний розрив у доходах у США скорочується, але не лише тому, що жінки все краще працевлаштовані та отримують більше, але й тому, що чоловіки мають все менше роботи та заробляють гірше. Мамдані виявився тим демократом, який не викликав відторгнення у цієї групи.

Що у програмі Мамдані привабило виборців?

Програма Мамдані базується на трьох доволі конкретних обіцянках, які він постійно повторює під час зустрічей із виборцями — аналітики зауважують, що це привабило аудиторію на тлі туманних і евфімістичних промов політиків-демократів. Навіть якщо Мамдані не зможе виконати ці обіцянки, критикам буде легше вказати йому на відповідальність, маючи конкретні цифри:

• заморожування стабілізованих орендних ставок і посилення захисту орендарів (наразі два мільйони нью-йоркців, включно з самим Мамдані, знімають житло з так званими стабілізованими орендними ставками, коли власник може підвищити плату раз на рік, але до визначеної межі). Створення фонду, який будуватиме соціальне житло у власності громади: 200 тисяч квартир за наступні десять років;
• скасування плати за проїзд у міських автобусах, що коштуватиме бюджету 650 мільйонів на рік;
• безоплатний догляд за дітьми віком до п’яти років. Наразі в Нью-Йорку деякі домогосподарства можут витрачати на ясла та дитсадки до 40% свого доходу.

Крім цих головних тез варто відзначити ще такі:

• підвищення податків для компаній з нинішніх 7,25% до 11,5% (такі вже діють у Нью-Джерсі). Підвищення на 2% податків для громадян із доходом понад мільйон доларів на рік. В інтерв’ю NBC Мамдані заявив, що мільярдерів взагалі не повинно існувати: «Це такі великі суми на тлі такої сильної нерівності»;
• підвищення мінімальної зарплати до 30 доларів на годину до 2030 року;
• менше поліцейського контролю та криміналізації дрібних порушень — на його думку, злочинності значно краще запобігають фінансова стабільність і гідна робота;
• сонячні панелі на дахах, озеленення замість асфальту, облашування притулків під час екстремальних теплових хвиль;
• створення ЛГБТ-офісу, що займатиметься програмами підтримки цих категорій;
• у зовнішній політиці засуджує воєнні дії Ізраїля у Газі та закликає бойкотувати групи, що спонсорують єврейські поселення на Західному Берегу.

Те, що останній пункт викликав підтримку виборців особливо виразно виглядає з огляду на те, що Нью-Йорк є містом із найчисленнішим у світі єврейським населенням після Тель-Авіва. За даними подкасту On the Nose журналу Jewish Currents, вже за опитуванням травня 2024 року, 30% американських євреїв погоджувалися, що Ізраїль вчиняє у Газі геноцид, — і можна припустити, що за рік ця частка лише зросла, а в традиційно демократичному, лівому та мігрантському Нью-Йорку є ще вищою.

Оглядач Бен Девіс звертає увагу, що в потужній лівій традиції Нью-Йорка визначну рль відігравала єврейська громада. Місцеві євреї голосували за соціалістів протягом десятиліть, а також самі були серед засновників і лідерів лівих партій і рухів, тож бачать Мамдані як продовжувача цієї традиції.