Пам’ятаєте кризу яєць у США? Вона виникла не через дефіцит, а через маніпуляції на ринку

Криза з яйцями у США виникла через штучне завищення цін компаніями-монополістами, які намагалися «продати» здорожчання споживачам як наслідок спалаху пташиного грипу. Однак дефіциту яєць насправді не було. Як великим гравцям вдається підвищити ціну вдвічі чи втричі на рівному місці, пояснює на своєму каналі американський незалежний журналіст Джонні Гарріс.

Є, звісно, об’єктивні чинники здорожчання продуктів — днями ми, наприклад, писали докладніше про різкі стрибки цін на ті чи інші овочі та фрукти через зміни клімату. Також трапляються спалахи хвороб і природні стихії. Значний вплив на ціни справили наслідки російського вторгнення в Україну. Але часом шокові події стають в нагоді компаніям, котрі не лише не зазнають збитків, а отримують рекордні прибутки.

Компанії помітили, що споживачі часто демонструють розуміння і толерантність, коли трапляється криза. Так, під час пандемії коронавірусу виробники та дистриб’ютори заявили: «Слухайте, ми тут всі зараз у складній ситуації, нам теж тяжко. Ціни виростуть». Споживачі це прийняли.

Економіка, як її пояснюють у школі, працює так: виробник зацікавлений підвищити ціну товару якомога більше й одночасно продавати якомога більше товару, однак за надто високої ціни споживачі купуватимуть менше, тому необхідно утримувати баланс між цими двома показниками. Так «невидима рука ринку» теоретично мала б регулювати ціни та попит.

Але компанії виявили, що можна просто взяти й підняти ціни.

Одним із найкращих прикладів такої схеми є дефіцит яєць у США, який сильно занепокоїв американців. Яйця — один із ключових продуктів в американській культурі та харчуванні. За низької якості дешевої їжі та високих цін на здорову їжу яйця є оптимальним джерелом білку.

Ще минулої осені, коли тривала виборча кампанія, республіканці вирішили використати яйця в агітації. Джей-Ді Венс стояв у супермаркеті та тримав упаковку (в американській упаковці, нагадаємо, не десяток, а дюжина) за чотири долари та скаржився, що це дуже дорого. Дональд Трамп пообіцяв, що після перемоги зробить яйця дешевими. Він «виконав» обіцянку, як і всі решту: навесні цього року дюжину продавали у супермаркетах вже по 10 доларів, а подекуди й дорожче. В уряді порадили американцям заводити власних курей. Загалом за останній рік ціни на яйця в США стрибнули на 150-160%.

Виробники пояснили це епідемією пташиного грипу H5N1 — від початку спалаху довелося знищити 90 мільйонів птахів. Департамент сільського господарства порахував, що було втрачено понад 12% від усієї кількості птахів на фермах.

Для найбільшого у США виробника яєць Cal-Maine це мало б бути катастрофою, чи не так? Вимушене підвищення цін на дефіцитний товар, звісно, мало б дещо згладити цей удар. На цьому тлі трохи неочікувано побачити у фінансових звітах, що за другий квартал цього року прибуток корпорації зріс на 342%. Наголосимо — йдеться не про виторг, а саме про прибуток.

Курс акцій Cal-Maine сягнув рекордного піку:

Згідно з річним звітом, у 2023 році компанія виплатила своїм акціонерам понад 250 мільйонів доларів. Для порівняння, роком раніше ця сума була у 40 разів меншою.

На цьому зображенні показано два графіки, накладені один на одного. Блідий червоний показує стрибок у ціні на яйця для споживача, а синій — прибутки акціонерів Cal-Maine:

Якщо співставити графіки зростання ціни та обсяг виробництва яєць, то виявляється, що суттєвого падіння кількості яєць не було. Пунктирною лінією позначено початок спалаху хвороби:

Можна також порівняти з графіком від The Guardian, де жовта крива показує обсяги виробництва яєць у США, а червона — коливання ціни. З нього випливає, що ціни не корелювалися з дефіцитом.

Можна припустити, що паніка могла призвести до зростання попиту, однак наступний графік показує, що обсяги продажів Cal-Maine практично не змінилися. Зросли лише ціни.

При цьому в сусідній Канаді жодних проблем із яйцями не було. Оглядачі, зокрема, вказували на те, що канадський сектор стійкіший до епідемій завдяки меншому розміру птахофабрик. Типова куряча ферма у Канаді налічує приблизно 25 тисяч птахів, у той час, як більшість птахофабрик у США мають понад мільйон курей. Так було не завжди — розміри птахофабрик у Штатах зросли вчетверо з кінця 1990-х.

Але що більш важливо з огляду на встановлення цін на продукти — великі сегменти ринку у США контролює кілька великих гравців. Наприклад, Cal-Maine охоплює 25% виробництва яєць. Те саме відбувається в інших сегментах. Чотири компанії контролюють 85% виробництва яловичини. Три компанії — 78% макаронних виробів. Дві компанії володіють 70% індустрії консервованого тунця. 70% всіх продуктових магазинів належать чотирьом мережам (Walmart, Kroger, Albertsons, Ahold‑Delhaize).

В умовах, коли ринок монополізований, основні гравці мають можливість підвищувати ціни навіть коли немає значної потреби в компенсації видатків. Вони не конкурують, а узгоджують ціни між собою. Зовнішні кризи, як-от епідемія, вони залюбки використовують як ширму для маніпуляцій на ринку.

«Великі корпорації, які контролюють кожен етап ланцюжка постачання, — від розведення курей до висиджування яєць, переробки та їх постачання — отримують неочікувані прибутки від цієї кризи, підвищуючи ціни більше, ніж необхідно для покриття будь-яких додаткових витрат», — такого висновку дійшли аналітики Food and Water Watch.