Київ вважається дуже зеленим містом. В основному, через величезні лісопаркові зони на островах посеред Дніпра та околицях. Але також має два ботанічні сади, безліч невеликих скверів та нові сучасні прибудинкові території. Попит на останні тільки зростає, адже кияни дуже люблять відпочинок на природі, навіть якщо це невеликий парк посеред міста. І найкраще, якщо зелена зона знаходиться зовсім поряд з житлом.

Ми поспілкувався з п’ятьма архітекторами та урбаністами, кожен з яких склав власний топ зелених зон столиці, керуючись як суб’єктивними вподобаннями, так і конкретними критеріями:

• якість мощення та зручність маршрутів,
• якість озеленення, розмаїття та відповідність типу зеленої зони,
• якість проєкту, зонування та реалізації,
• зручність та доречність вуличних меблів
• доступність, зручність користування.

Ми проаналізували ці рейтинги, звели їх до спільного знаменника та визначили Топ-12 зелених зон Києва. Проте говоримо не лише про переваги та красу цих зон, але й недоліки та необхідні зміни.

№1 Голосіївський парк

Голосі́ївський парк імені Максима Рильського — парк у південній частині міста Києва, у Голосіївському районі. Його територія — це залишки природного лісу, а також каскад із чотирьох ставків площею близько шість гектарів.

У 1964 році парку було присвоєно ім’я українського поета Максима Рильського, який у 1951—1964 роках жив і працював у будинку на вулиці, розташованій поруч з парком. Саме цей парк набрав найбільше голосів серед експертів.

«Унікальна територія, де міський парк переходить у великий національний парк, у якому можна відчути себе наче в Прикарпатті. Красивий рельєф, озера, прогулянкові доріжки, і все це в межах міста. Тут навіть є букові насадження, що є рідкістю для Києва. Ми часто ходили сюди з дітьми. Кожна прогулянка відкривала щось нове. Це місце, де добре бігати, гуляти й просто відпочивати, залишаючись у місті. Окремо варто відзначити еко-стежку з чудовим маршрутом для дослідження природи», — розповідає засновник та керівник студії ландшафтної архітектури Kotsiuba Максим Коцюба.

«Неймовірний парк з точки зору локації, перепаду рельєфу, біорізноманіття, наявність каскад існуючих озер та великої території, що примикає до лісу. Велика кількість різних видів дерев, які є унікальними для даної місцевості. На жаль, за рахунок несистемності рішень, та комплексного бачення всієї території — парк має багато недоліків. Незручне, розбите асфальтне мощення, відсутність безбар’єрного середовища. І головне — відсутність стратегічного мислення адміністрації парку, недостатня комунікація з громадськістю. Це все призводить до ситуативних непродуманих реконструкцій, які спотворюють парк», — ділиться думками архітектор та урбан-дизайнер з Archimatika Дмитро Казаков.

«Цей парк поєднує формально облаштовану зону з природною лісовою частиною. У першій смузі – охайні алеї, вуличні лавки та озеленення, тоді як більша частина парку — природний ліс без надмірної інфраструктури, що зберігає унікальну атмосферу віддаленості від міста. Саме ця природність є його головною перевагою та особливістю», — розповідає дослідник в ГО Urban Reform Едуард Дібрівний .

За його словами, у парку вуличні меблі представлені типовими лавками й урнами у впорядкованій частині. У лісовій зоні вони майже відсутні, що знижує комфорт, хоча деякі ділянки мають альтанки й місця для відпочинку, зазначає він.

«Парк має кілька входів і зручне зонування, однак складний рельєф та обмежена кількість облаштованих маршрутів можуть створювати труднощі для маломобільних груп населення», — пояснює експерт.

№2 Труханів острів

Труханів острів — великий острів на Дніпрі, розташований навпроти центральної частини Києва. Його площа становить близько 450 гектарів, і він відокремлений від правого берега Дніпра головним річищем, а від лівого — його відногою Чорториєм. На острові мешкає багато рідкісних видів тварин і рослин, які потребують захисту.

«Мій беззаперечний фаворит. Це цілий острів між двома берегами, який дарує відчуття близькості до води серед природи. Живучи на правому березі, взаємодіяти з Дніпром складно, його майже всюди відрізає Набережне шосе. А тут можна легко дістатися з центру і опинитися серед сосен, на піщаному пляжі, в оточенні майже дикої природи. Мені подобається його різноманітність: безліч маршрутів для прогулянок пішки чи на велосипеді, місця з панорамою на Поділ, а також зовсім недоторкані куточки, які можна вивчати нескінченно. Це, напевно, найцінніший великий простір у Києві», — ділиться Максим Коцюба.

«Користуюсь вело та пішохідними маршрутами, пляжною інфраструктурою у літній час кожного дня. Ускладнена доступність. Доїхати можна тільки машиною з обидвох точок входу. Прекрасний запах соснового лісу, неймовірні заходи сонця, відносно чиста вода у Десенці та затоках. Майбутня зірка Київської рів’єри. Наразі інфраструктура знаходиться у стані шляхетного занепаду (певне це і приваблює). Хоча подекуди з’явилось ознакування, мульчеві доріжки, певна допоміжна інфраструктура. Пару разів пробував тут шашличити з виглядом на Північний міст. Але дуже шумно і надокучливі комахи. Загалом потенціал острова неочевидний (ох, як це егоїстично добре у мегаполісі)», — говорить міський планувальник і керівник бюро ініціативної архітектури GA Влодко Зотов.

№3 Володимирська гірка

Володимирська гірка — це історичний парк у Києві, заснований у середині XIX століття. Розташований на схилах Михайлівської гори, він охоплює площу до 16,9 гектара і є пам’яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Парк межує з Поштовою площею та Володимирським узвозом. Його упорядкування та планування почалося ще в 1830-х роках.

«Парк має гарне мощення та зручні маршрути, що дозволяють обирати різні траєкторії прогулянки завдяки рельєфу та доволі великій площі. Це місце з приємним мікрокліматом — завдяки великій кількості тіні та якісному озелененню, що відповідає типу зеленої зони як такого історичного міського парку. Проєкт виглядає цілісним і завершеним: тут вдало поєднані атракції (оглядовий майданчик, пішохідний скляний міст, панорами Дніпра), тихі відокремлені зони та простір для дітей. Це один із найкращих прикладів збалансованого паркового простору в Києві», — розповідає Дібрівний Едуард.

За його словами, хоч у просторі не має великої кількості різних типів вуличних меблів, але наявних достатньо для такої прогулянкової та оглядової зони. Доступ до парку можливий з кількох точок у центрі міста, однак рельєф (розташування на пагорбі) може створювати труднощі для маломобільних груп, зазначає він.

Влодко Зотов об’єднує маршрут Пейзажної алеї, Андріївського узвозу та Володимирської гірки разом.

«Використовую для пішоходіння у зимовий час, коли не поплаваєш і не поровериш. Також слугує для того, щоб себе показати і на інших подивитись. Компактний, але змістовний маршрут. Кращий зразок інфраструктурних перетворень в Україні на даний момент (з моєї точки зору). Поставив би на перше місце, але крім понтів має ще щось бути», — ділиться він.

№4 Парк Шевченка

Парк імені Тараса Шевченка — це затишний сквер, розташований навпроти головного корпусу Київського університету. Заснований у 1860 році як Університетський сквер. У 1939 році, на честь 125-річчя з дня народження поета, у центрі парку було встановлено пам’ятник Тарасу Шевченку. Нині він є пам’яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення.

«Одна з найактивніших зелених зон міста. Колись ми жили й працювали поруч, і я бував тут дуже часто. Тут багато відкритих сонячних місць, порівняно із затіненими центральними парками, і багато газонів, де відпочиває молодь. Завжди приємно бачити, як парк працює і наповнюється різними соціальними сценаріями», — говорить Максим Коцюба.

За словами Едуарда Дібрівного, оскільки це центральна частина, то покриття підтримується в належній якості. Однак є ділянки, де бруківка деформована через корені дерев та технічні комунікації, або ж просто моментами відсутня, що ускладнює пересування та створює ризики перечепитися. 

«Один із класних прикладів, коли використовуються різні за формою меблі, що створює різні сценарії використання: можна самому сидіти, бо є одномісні лавки із довгою спинкою, або в групах на звичайних лавках тощо», — зазначає експерт.

Майже всі центральні входи до парку є доволі доступними. Лише вхід на розі вул. Скоропадського та Терещенківської викликає складнощі через рельєф (а відтак сходинки) та частково погане покриття в цій частині, каже він.

№5 Оболонський острів

Оболонський острів — це піщаний масив, який є частиною коси, що обмежує Оболонську затоку на Дніпрі. Раніше ця територія мала високу природну цінність, зберігаючи залишки біотопів колишньої заплави, проте згодом його перетворили на сучасну рекреаційну зону.

Зараз острів площею майже 15 гектарів є популярним місцем відпочинку в Києві. Його перетворили на пішохідну зону з парком для прогулянок, де можна відпочити біля води. 

«Гарне місце для пробіжок, туалети, пляжна зона, безбар’єрне середовище. Новий сучасний простір, який дає мешканцям доступ до води. Добре продумані підходи до води, за рахунок дерев’яного настилу.  Наявність фонтанчиків для пиття, душових, перевдягалень та туалетів — створюють комфорт перебування для людей. Продумана велоінфраструктура, бігові доріжки та пішохідні шляхи», — ділиться Дмитро Казаков.

Проте він додає, що на жаль, після будівництва відпочинкової зони на острові. багато рослин не було збережено, що є мінусом.

«Парк є новий, тому в ньому так чи інакше враховані сучасні принципи вуличного дизайну. Відтак покриття нове та якісне, маршрути переважно рекреаційні, лінійні, що відповідає даному типу парку», — каже Дібрівний Едуард.

А от озеленення нової зони він називає слабкою стороною, оскільки висаджено молоді рослини, які дають мало тіні, до того ж у травному покриві переважають однорічні рослини. З часом ситуація може покращитися, якщо догляд буде правильним, додає він.

«Проєкт сучасний і добре реалізований: територія поділена на функціональні зони — для спорту, відпочинку, пляжного дозвілля та спокійного перебування. Є прямий контакт із водою, що додає простору унікальності. Вуличні меблі нові, якісні та добре вписані в загальний дизайн парку — усе виглядає доречно й комфортно. Простір наразі добре доступний і зручний у використанні, особливо з огляду на новизну інфраструктури», — розповідає Едуард про переваги острова.

№6 Roshen Plaza

У 2014 році керівництво фабрики Roshen вирішило перенести частину виробничих потужностей у Вінницю та Бориспіль, а на території фабрики зробити громадський простір Roshen Plaza для мешканців і гостей міста.

«Чудове поєднання переосмислення виробничого простору на публічний включаючи існуючі будівлі, громадське розмаїте використання та озеленення. Це не лише про ландшафт, але цілісно і якісно. Вправно інтегровані в зелені схили амфітеатри. Використання в елементах благоустрою навіть такої рідкісної для України й такої звичної громадським просторам Европи нержавіючої сталі», — розповідає засновник Aranchii Architects Дмитро Аранчій.

«Територія розташована в найбільш завантаженій транспортом розв’язці в Києві — що є найбільшим викликом. За рахунок пониження території, та влаштування великої кількості дерев та кущів, вдалося досягти зменшення шуму та зробити благоустрій території зручним та комфортним для прогулянок. Зонування території також забезпечує більш гнучку структуру для використання під різні функції. Влітку велика площа для проведення заходів, взимку площа перетворюється на новорічну ковзанку», — каже Дмитро Казаков.

№7 Акустичний сквер на Гончара

Парк на перетині вулиць Олеся Гончара і Богдана Хмельницького раніше був названий на честь радянської комсомолки-диверсантки Зої Космодемʼянської, памʼятник якій стояв по центру скверу. Проєкт нового скверу розробила архітектурна студія Aranchii Architects — На місці памʼятника Космодемʼянській встановили акустичні інсталяції.

«І хоча основний задум скверу (акустична інсталяція, завдяки якій можуть чути один одного навіть пошепки на відстані 15м. Був протестований та прототип, очікується встановлення постійних фокусувальних конструкцій), все одно з точки зору озеленення були збережені та примножені дерева, а також висаджене значне число багаторічних рослин. Переосмислення площі враховувало існуючі зелені зони та тверді покриття лише зробивши маршрути трохи більш плавними, а зони для відпочинку інтимнішими з більшим числом місць», — розповідає проєктант цього простору Дмитро Аранчій.

«Найкращий реалізований сквер за останні роки. Продуманий з точку зору транзитів, функціонального зонування та ідеї — акустичний сквер. Велика увага до всіх деталей. Зручні лавки з натурального дерева, безбар’єрне середовище, туалети для тварин. Також великою перевагою є рішення зберегти існуючі дерева та підбір нового якісного, адаптованого до змін клімату озеленення», — каже Дмитро Казаков.

№8 Файна Таун

Файна Таун — це сучасний житловий комплекс у Києві, що позиціонується як місто в місті. Він спроєктований за принципом квартальної забудови з акцентом на комфорт та розвинену інфраструктуру. Тут постійно додають нові елементи благоустрою, як наприклад нещодавній пішохідний міст.

«Зона сухих ставків (дощових садів) у Файна Таун — чудовий сталий метод у ландшафтному проєктуванні — це і водовідведення і вода в благоустрої як принада (дощовий сад також — фільтрація і різноманіття). Гарно, що доріжки підняті над ландшафтом — людина не втручається в нього», — розповідає Дмитро Аранчій.

№9 Парк Муромець

Парк Муромець — велика зелена зона в Києві, що розташована між Оболонню і Троєщиною. Заснований у 1972 році як парк Дружби Народів, він розкинувся на островах Трухановому та Муромці. У 2018 році парк отримав свою сучасну назву на честь богатиря Іллі Муромця, якому того ж року встановили пам’ятник на території парку.

«Користуюсь вело та пішохідними маршрутами, планую тут рибалити. Люблю за дикість, особливо частину за Бобровнею (наразі закрита КМВА без пояснення). Також годиться для дикого купання у Десенці. Не користуюсь Ікс-парком. Не зрозумілий для мене вид відпочинку. Спробував пару разів зреконструйований нещодавно міський пляж. Вода має неприємний запах (здається каналізації). Не почуваюсь затишно з виглядом на Оболонь та Північний міст. Інфраструктура пляжу краще ніж нічого, але недостатня. Також на Муромці є закриті басейники за парканчикам (іноді можна для розмаїття скористатись). Задоволення більше з розряду екзотики. Загалом по Муромцю хочеться, щоб на ньому почався процес деурбанізації і природа домінувала. Але це з розряду мрій», — ділиться думками Влодко Зотов.

№10 Ботанічний сад імені О. Фоміна

Ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна — один із найстаріших в Україні, заснований у 1839 році. Розташований в історичному центрі Києва, за головним корпусом університету імені Шевченка. Він є науковою установою, що займається збереженням та вивченням рослин, а також пам’яткою садово-паркового мистецтва. Площа саду становить 22,5 гектара.

«Більш камерний і затишний, зі своєю атмосферою та красивим ландшафтом. Це оаза в центрі міста, де також можна побачити рідкісні рослини і на мить забути, що поруч жваві вулиці і ти в центрі міста», — розповідає Максим Коцюба.

«Доріжки різної якості: є добре облаштовані, але багато зношених ділянок. Рельєф складний — багато підйомів, сходів, вузьких стежок, що знижує зручність. Сильна сторона саду — велике розмаїття рослин, включно з рідкісними видами. Озеленення доглянуте, відповідає своєму статусу. Зонування переважно природне: рослинні колекції, оранжереї, відкриті галявини. Інфраструктура застаріла, але історична атмосфера зберігається», — говорить Дібрівний Едуард.

За його словами, не всі меблі в парку в належному стані — частина зламані та незручні. Також через складний рельєф і відсутність пандусів — малодоступний для маломобільних груп. Вхід вільний, але не всі зони зручні для пересування.

№11 Русанівська набережна

Русанівська набережна — це популярна вулиця та паркова зона на житловому масиві Русанівка у Києві. Вона простягається вздовж Дніпра від мосту Патона до мосту через Русанівський канал. Ця набережна поєднує міську інфраструктуру з елементами дикої природи, оскільки включає невелику зону з природною заплавною рослинністю.

«Це дика зелена зона з ґрунтовими доріжками і невеликою піщаною частиною, куди можна прийти, щоб насолодитися природою, доступом до річки та краєвидами. Гарне місце, щоб швидко втекти від міської метушні, залишаючись у своєму районі», — говорить Максим Коцюба.

№12 Парк КПІ

«Мощення у парку здебільшого зручне, проте є моменти коли покриття не є в задовільному стані. Сітка доріжок є великою та в різні напрямки, що створює різні варіанти для прогулянок та маршрутів. Озеленення підтримується на гарному рівні: велика кількість дерев дає тінь і створює комфортний мікроклімат. Насадження поєднують декоративні та природні елементи, що відповідає формату університетського парку. Зонування хоч і просте, але підходить для формату парку біля університету», — розповідає деталі Дібрівний Едуард.

За його словами, кількість вуличних меблів у парку достатня. Однак місцева студентська спільнота зробила багатофункціональну лавку декілька років, що створило нові сценарії використання частини парку.

«Парк КПІ доповнює історичні насадження з новими просвітницько-культурними зонами. Хоча в оновленні парку не сповна використовуються західні підходи та бракує доступності», — зазначає Дмитро Аранчій.