«Не висиджу всю ніч на стільчику»: багато киян не ходять в укриття, бо ті некомфортні, а то й небезпечні

Значна кількість киян воліє лишатися вдома, аніж іти в укриття, не лише тому, що до багатьох далеко йти, але й через іншу проблему: укриття некомфортні, непристосовані для тривалого перебування, а то й просто небезпечні, йдеться у матеріалі texty.org.ua.

Чиновники стверджують, що укриття Києва можуть прийняти 2,7 мільйона людей, однак немає даних про їхню відвідуваність. На станціях метро під час найсильніших атак ховається менш як 1% населення.

Мешканець приватного сектору Осокорків Олег везе родину на автомобілі в укриття у підземному паркінгу біля метро «Славутич». Він вважає, що це комфортніше, ніж ночувати в метро, де і людей більше, і світло не вимикається: «У машині можна якось влаштуватися, можна щось взяти із собою: воду, ковдру». Найбільше укриттів розташовано саме в підвалах і на цокольних поверхах.

Артем Козирев, мешканець вулиці Олеся Гончара, не має поблизу інших укриттів, ніж підвал власного будинку. Лише укриття ДСНС, до якого сторонніх відмовляються пускати. Тож він лишається під час тривог удома.

«(У підвал будинку) небезпечніше ходити, ніж не ходити. Там труби з гарячою водою, вони в напіваварійному стані. Доволі часто там і так тече вода, звертаємося в аварійну службу. А тепер уявіть, якщо туди ще щось прилетить», — пояснює Артем.

Сергій, мешканець Позняків також лишається вдома. «Частина мешканців нашого будинку збирається на першому поверсі. Приносять із собою розкладні стільчики, якісь ковдри. Це при тому, що в нашому будинку є й офіційне укриття. Але я, наприклад, туди жодного разу не спускався. Звідти постійно тхне чимось неприємним. Знаю, що час від часу там ремонтують якісь труби».

Небажання іти в укриття посилюється тим, що останнім часом змінився сам характер тривог — вони стали довшими. Це означає, що люди потребують умов саме для тривалого перебування. Одна з найчастіше згадуваних проблем — відсутність води й туалетів. Далі йдуть відсутність лавок і вентиляції, бруд і захаращеність.

«В облаштованих укриттях дуже не вистачає саме лежачих місць. Якісь відкидні лавки, розкладачки, матраци… Адже люди часто йдуть ночувати, бо тривога триває до самого ранку. Я не ходжу, бо не висиджу всю ніч на стільчику», — каже мешканка Оболоні, яка не хоче називати своє ім’я.

Нещодавно Офіс омбудсмана виявив, що в Києві 12% укриттів, позначених на офіційних картах, фактично не існують або використовуються не за призначенням. У 27% укриттів немає доступу для осіб з інвалідністю. У 13% укриттів недостатньо місць для сидіння.

За оцінкою архітекторки Ольги Лекової, приведення до ладу найпростішого укриття в будинку приблизно на 50 осіб, проведення води, вентиляції, встановлення якихось меблів коштуватимуть близько 5-6 мільйонів гривень.