У львівському сквері збудували павільйон із пресованої землі (фото)
Павільйон присвячено Рафалові Лемкіну — правнику, який розробив сучасне визначення геноциду.
Павільйон присвячено Рафалові Лемкіну — правнику, який розробив сучасне визначення геноциду.
Зроби добру справу і отримуй винагороди!
Нам як ніколи потрібна ваша підтримка. «Хмарочос» пише про розвиток міст 11 років та 38 днів. За цей час ми опублікували 26991 новин та статей. Ми потребуємо вашої допомоги, щоб продовжувати якісно працювати далі. Приєднуйтесь до Читацького товариства «Хмарочоса» та отримуйте приємні бонуси від редакції: квитки на культурні заходи в Києві, фірмовий мерч та актуальні книжки, можливість пропонувати редакції теми та багато іншого.
Стати членом Товариства | Хто ми такі?
У Львові збудували павільйон із архаїчного матеріалу, який зараз переглядають архітектори, — пресованої землі. Проєкт створили архітектори Анна Помазанна та Михайло Шевченко, співзасновники Materia Lab, що досліджує експериментальні матеріали та практики. До будівництва долучилися студенти Харківської школи архітектури.
Споруду розташовано у відремонтованому цього літа сквері на розі вулиць Замарстинівської та Липинського. Поряд — Центр допомоги людям, які пережили полон та тортури, також відкритий влітку. За ним пролягає вулиця, яку торік перейменували на честь Рафала Лемкіна — польсько-американського правника, який розробив сучасне визначення геноциду.
Меморіальний павільйон із пресованого ґрунту також присвячено Рафалові Лемкіну. 16 жовтня у Центрі міської мобільності вулиця Бандери 24 відкриється виставка, що презентує результати проєкту.
Основу павільйону становить цегла з пресованого ґрунту. Ґрунт взяли з котловану будівництва соціального житла на вулиці Миколайчука. Загалом майже всі матеріали та елементи конструкції павільйону були знайдені у Львові та в радіусі 20 кілометрів від міста: фундаментні блоки зі старої промислової будівлі, дерево та метал з даху будинку, пошкодженого внаслідок обстрілу.
«Використання локальної землі в конструкції споруди формує прямий звʼязок з історією міста та його трагічними подіями», — зазначають автори.
Анна Помазанна у колонці для Pragmatika розповідає про матеріал детальніше. Споруди з суміші глини та піску, іноді з додаванням рослинних волокон, зводилися на всіх континентах ще з часів перших поселень. Проте у ХХ столітті будівництво з ґрунту майже припинилося, його витіснили цемент та бетон. Однак сьогодні цей матеріал повертається.
Для будівництва використовують нижні, неродючі шари ґрунту, що складаються переважно з піску та глини. Необпалена глина здатна регулювати мікроклімат приміщення: вона вбирає надлишкову вологу й віддає її назад.
Та головна перевага полягає в ощадливості виробництва. Керамічна цегла випалюється за температури до 1000 градусів; для виробництва цементу клінкер обпалюють за близько 1400 градусів. Натомість пресовані земляні блоки висихають природним шляхом. Замість видобування глини та піску в кар’єрах, для виготовлення цих блоків можна використовувати ґрунт, що залишається після земляних робіт.
Одна з колон містить домішки вапна у розчині, що підвищує її стійкість до води, інші елементи вкриті сумішшю лляної олії, бджолиного воску та каніфолі. Водночас матеріал лишається чутливим до вологи.
© Хмарочос | 2024
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті