В’язані гачком балдахіни та підземні сховища води – як Іспанія бореться зі спекою

Видання The Guardian розповіло, як жителі Іспанії борються зі спекою.

Деякі громади обплітають вулиці виноградними лозами, а хтось накриває їх навісами з різнокольорових в’язаних ковдр.

Для прикладу мешканці міста Херес-де-ла-Фронтера почали висаджувати виноградні лози. Вони утворюють зелені навіси, які знижують температуру на вулицях у середньому на вісім градусів. Такий досвід тут добре знайомий, адже місцеві виноробні вже десятиліттями охолоджують свої приміщення за допомогою винних альтанок (emparrados). Тепер цей метод вирішили використати й для вулиць.

Виноградні лози мають кілька переваг: їх потрібно поливати тільки перші два роки, а взимку, коли листя опадає, вони пропускають сонце. Через три роки після посадки крона повністю вкриває вузькі вулиці. Одна лоза здатна створити тінь площею до 60 квадратних метрів.

Для вулиць обрали сорт Vitis riparia, який майже не дає врожаю. Тепер місцева влада планує розширити навіс з чотирьох вулиць у пілотному проекті до 20, поєднавши 14 парків та зелених зон у старому місті на площі в чотири квадратні кілометри.

В андалузькому містечку Альхаурін-де-ла-Торре вулиці прикриває навіс із різнокольорових в’язаних гачком ковдр. Цю ініціативу започаткувала вчителька Єва Пачеко разом зі своїми учнями. Тепер ковдри дають тінь на площі близько 500 квадратних метрів.

Подібний проєкт є і в містечку Ла-Лінеа-де-ла-Консепсьйон. Там створили «La Calle de las Mandalas» — балдахін із 860 круглих мандал, з’єднаних між собою. Це робота місцевої асоціації майстринь гачком.

В інших іспанських містах для затінення вулиць і площ використовують різні рішення. Десь натягують полотна між будівлями, а у Вальядоліді мешканці навіть зробили тенти з гіпсофілою та іншими рослинами, які висять на тросах і створюють не лише тінь, а й справжні висячі сади.

У Севільї вирішили охолоджувати місто не лише тінню, так тут відновили стародавню перську техніку, якій понад три тисячі років. Її досі застосовують на Близькому Сході. Прохолодну гірську воду проводять підземними каналами, у яких роблять отвори. Через них повітря охолоджується й створює природний «кондиціонер» прямо на вулиці.

У Севільї для цього використовують покинутий амфітеатр від Expo ’92. Проєкт коштує п’ять мільйонів євро, він частково фінансується ЄС і використовує сонячну енергію для прокачування води глибокими підземними каналами і охолоджує повітря наступним чином:

• Вода спершу проходить через підземні канали, охолоджуючи повітря з 40°C до 17°C.
• Вертикальні отвори піднімають холодне повітря вгору, знижуючи температуру ґрунту.
• Вночі вода стікає каскадом по дахах і сонячних панелях, охолоджуючи повітря, а потім повертається під землю.
• Вдень сонячні насоси подають охолоджену воду до вентиляторів і форсунок, які розпилюють холодне повітря та водяний туман в амфітеатрі.

Додаткове охолодження забезпечують тіні дерев і білі дахи. Завдяки цьому температура повітря знизилася на 6–7°C, і планують повторити систему в інших частинах міста.

Різних містах світу шукають нові способи охолоджувати простір у спеку. Так у Парижі створили застосунок, який показує мережу з 800 «прохолодних островів» – це парки, ліси, басейни, музеї. Вони з’єднані доріжками, і мешканці завжди мають оазис не далі ніж за сім хвилин ходьби.

У колумбійському Медельїні температуру вдалося знизити на два градуси завдяки 30 зеленим коридорам. Там висадили вертикальні сади, рослини та дерева заввишки до метра. Окрім прохолоди, проєкт покращив якість повітря та допоміг повернути до міста дику природу.