Український культурний фонд провів дослідження безбар’єрності сфери культури

Український культурний фонд разом з Центром культурних досліджень проаналізували, впровадження безбар’єрних підходів в цій сфері, як у державних проєктах, так і в ініціативах приватних підприємців та незалежних митців.

Дослідження показали, що наразі засади безбар’єрності втілюють не завдяки, а всупереч обставинам, пише у своїй колонці на сайті «Правда. Життя» виконавча директорка Українського культурного фонду Анастасія Образцова.

Український культурний фонд склав сім основних висновків про стан безбар’єрності в країні.

• Відсутній системний підхід.

96% державних і комунальних закладів культури та понад 90% представників недержавного сектору кажуть, що враховують потреби різних груп людей. Але найчастіше безбар’єрність впроваджується всупереч всім обставинам і на ентузіазмі окремих людей, без достатнього фінансування і довгострокового плану.

• Фізичні бар’єри

У фонді зазначають, що пандуси, пологі входи та широкі двері є майже у всіх опитаних. Але ліфти, просторі туалети з поручнями, зони для догляду за немовлятами – це вже рідкість.

• З цифровою доступністю поки що складно.

Більшість державних і комунальних закладів навіть не чули про міжнародні стандарти доступності сайтів. (міжнародний стандарт доступності вебвмісту WCAG).

У приватному секторі ситуація схожа, так лише 5% сайтів повністю адаптовані. А якщо в закладу взагалі немає сайту, то про доступність в інтернеті не йдеться.

• Зручні формати інформації – це рідкість.

Матеріали великим шрифтом, простою мовою, з субтитрами чи текстовими описами зустрічаються дуже рідко. Нажаль, більшість закладів це не використовують.

• Навчаються, але повільно.

Деякі заклади проходили курси з безбар’єрності, але їм бракує чітких порад, як усе це застосувати на практиці. У приватному секторі більшість взагалі не вивчали цю тему.

• Головна проблема – це нестача грошей.

Державні, і недержавні заклади вказують на брак фінансування. Ідеться не тільки про ремонт чи обладнання, а й про оплату праці, навчання працівників і правильну комунікацію з аудиторією.

У якості висновку до дослідження Український культурний фонд зазначає, що хоч державні й недержавні заклади культури стикаються з подібними проблемами, вони майже не співпрацюють між собою. А спільне навчання, обмін досвідом і прикладами могли б зробити безбар’єрність у культурі не винятком, а звичною справою.

Додамо, що Український культурний фонд підтримує інклюзивні проєкти з 2019 року. Спершу це була програма «Інклюзивне мистецтво», потім «Культура без бар’єрів», а з 2025 року — «Стійкість суспільства через культуру».

За підтримки фонду у 2023–2024 роках Національна оперета України адаптувала п’ять вистав («Доріан Грей», «За двома зайцями», «Сімейка Адамсів», «Тигролови», «Sugar, або в джазі тільки дівчата») для людей із порушеннями зору та слуху. До них додали аудіоописи, тактильні книги, програмки шрифтом Брайля, спеціальні тури виставами та використали мобільні додатки Subcatch і Earcatch.

А у Закарпатському драмтеатрі встановили таблички зі шрифтом Брайля, тактильні вказівники та кнопки виклику персоналу. Загалом УКФ уже інвестував понад 100 мільйонів гривень в інклюзивні проєкти.