Без повної реконструкції металевої основи, Південний міст доведеться постійно ремонтувати – Texty.org

Видання Texty.org випустило матеріал про те, чому Південний міст постійно ремонтують і в чому проблема.

Якщо коротко, то справа в недоліках конструкції мосту.

У радянські часи на будівництво Південного мосту витратили близько 112 мільйонів карбованців і за тодішнім курсом це приблизно 200 мільйонів доларів, а у сучасних грошах – це майже пів мільярда доларів або понад 20 мільярдів гривень. Тобто Південний міст був мегапроєктом.

Тоді інженери вирішили зробити частину мосту з тонкої сталевої плити, накритої асфальтом. На той момент це було сучасне рішення, але міст проєктували для легших машин і менш інтенсивного руху. Але зараз по ньому щодня їздять набагато важчі фури. Також на мосту трафік у шість разів інтенсивніший ніж передбачав оригінальний проєкт.

Тому металевий лист гнеться, а це поступово руйнує асфальт зверху, а отже нове покриття тріскається вже за кілька років після ремонту. Також з металу зроблений головний проліт мосту, який тримається на сталевих тросах, прикріплених до високого пілона.

Ще одна проблема у стиках між плитами та балками. Саме через них усередину конструкції потрапляє вода та сіль, якою взимку посипають дороги. Це через недоліки самого проєкту, але саме тому волога не виводиться, а накопичується всередині, і арматура постійно мокне й починає іржавіти.

Окрім цього у 1990-х і 2000-х роках мостом практично не займались, так у відкритому доступі майже немає інформації про ремонти між 1991 і 2010 роками. Через такий недогляд конструкції зношуються швидше, а термін експлуатації мосту скорочується. Також попри те, що ремонт мосту тривав з 2022 по 2025 рік, але в основному за цей час міняли шви та підсилювали аварійні ділянки.

Також з мостом пов’язані і корупційні історії і розслідування щодо деяких підрядників тривають і досі, але навіть якщо роботи виконуватимуться чесно, це не розв’яже проблеми оригінального проєкту. Мосту необхідний капітальний ремонт з посиленням металевої основи чи її заміною на бетонну.

Офіційної оцінки вартості повної реконструкції ще не оприлюднено. Але у «Київавтодорі» підкреслюють, що без ґрунтовних рішень новий асфальт знову руйнуватиметься кожні три – п’ять років.

Також в Україні досі немає чіткого поділу, які мости вважаються стратегічними, а які другорядними. Через це часто фінансують не найважливіші об’єкти — наприклад, невеликі шляхопроводи, які можна було б замінити світлофорами. А великі мости через Дніпро, які є критичними для Києва і країни загалом, залишаються без достатнього фінансування.

Журналісти Texty.org пропонують звернутися до ідеї платних доріг та мостів у ЄС, як до можливого джерела коштів для капремонту. Наприклад у Франції, Данії та Австрії працюють державні або приватні оператори, які збирають плату за проїзд і направляють ці гроші не в загальний бюджет, а саме на обслуговування конкретних трас або мостів. Така система дозволяє підтримувати інфраструктуру у хорошому стані без постійного дефіциту коштів.