У Львові демонтували меморіальну табличку українській режисерці

З фасаду будинку на вулиці Ковжуна у Львові, де розташовано бібліотеку Стефаника, демонтували меморіальну табличку українській акторці та кінорежисерці Ларисі Шепітько.

Зняту табличку зі скульптурним портретом акторки перемістили до музею «Територія терору», повідомляє міська рада.

Демонтаж пояснюють «численними зверненнями громадськості до робочої групи з розгляду пропозицій перейменування вулиць названих іменами російських діячів».

Лариса Шепітько народилася у Бахмуті на Донеччині, закінчила школу у Львові. Навчалася кіномистецтву в Олександра Довженка й, зокрема, зіграла роль у його фільмі «Поема про море».

Першим повнометражним фільмом, який вона зрежисувала, стала «Спека» 1963 року за повістю киргизького письменника Чингіза Айтматова. Фільм знімався в Киргизстані. Стрічку було відзначено премією за дебют на кінофестивалі у Карлових Варах.

Фільм Шепітько «Сходження» 1976 року за повістю білоруса Василя Бикова отримав гран-прі Берлінале. Стрічка «Ти і я» була відзначена на Венеційському кінофестивалі.

Як акторка відзначилася у фільмах «Звичайна історія», знятій на Кіностудії Довженка та «Таврія» за романом Олеся Гончара.

Лариса Шепітько загинула у віці 41 року в автокатастрофі в Росії — автомобіль зі знімальною групою врізався у вантажівку. Похована на цвинтарі у Москві.

Ініціатором демонтажу меморіальної таблички у Львові виступив активіст Олег Радик.

«Я скрупульозно вивчив всі згадки і біографію Лариси Шепітько. Пробував дивитись кіно. Україною і Львовом там не пахло. Про таланти не сперечаюсь», — написав він, закинувши Ларисі Шепітько її вислови про те, що вона знімала кіно про радянських людей.

Олександр Довженко схарактеризував Ларису Шепітько як «селом вирощену українську дівчину», але Радик закликає не вірити режисерові, бо той був «радянський метр і поціновувач Сталіна».

На демонтаж критично відреагували деякі дописувачі.

«Українка з Донеччини (родинна легенда приписувала іранське походження), яка вчилася в Довженка і грузина Чіаурелі, працювала з чоловіком-білорусом Клімовим, дипломна робота відзнята в Киргизстані за першоджерелом киргиза Айтматова, тепер теж “російська діячка”. Ймовірно, вся її “провина” в тому, що вона жила в радянські часи (попри постійні проблеми режисерки з органами й цензорами)», — зазначає історик Денис Пілаш.

«Всі, хто хоч трохи знається на радянському кіно, обізнані з важкою долею фільмів Шепітько. Її “Сходження”… не показували в кінотеатрах, Шепітько критикували партійні критики, не давали знімати, ставилися зі зневагою, — пише Артур Фред. — З Шепітько радісно спілкувалися Мілош Форман, Бернардо Бертолуччі, Френсіс Коппола, вона дружила з Лайзою Мінеллі».