У Лондоні запустили нову лінію «суперлупа» — швидкісного автобуса

Наприкінці вересня у Лондоні запустили 11-ту лінію мережі швидкісного автобуса — проєкту під назвою Superloop, який наразі утворює кільце.

Швидкісний автобус (Bus Rapid Transit, BRT) є новим для британської столиці видом транспорту. Загалом же у світі перша така система з’явилася 1974 року у бразильській Курітібі. Зараз найбільші мережі розташовано в містах Азії ат Латинської Америки, й найдовша з них, 230 кілометрів, — у Джакарті.

Маршрути зазвичай передбачають інфраструктуру, яка надає пріоритет автобусам і забезпечує швидкість: наприклад, фізично відокремлені смуги, зовнішня оплата проїзду (не в салоні), зупинки, подібні до станцій метро чи електрички. Зупинок на маршруті менше, порівняно зі звичайними автобусами.

Перші дві лінії лондонського «суперлупа» відкрили у липні 2023 року. Мережа розрозслася до 10 ліній, об’єднаних у кільце. 11-а лінія під назвою Bakerloop має вигляд своєрідного апендиксу на цьому кільці. Цей відрізок коштував шість мільйонів фунтів.

Бейкерлуп налічує лише три проміжні зупинки на відрізку 7,2 кілометра. На маршруті їздять повністю електричні двоповерхові автобуси. У салонах під кожним сидінням є USB-роз’єми.

Середня швидкість «суперлупа» становить приблизно 19,3 км/год. Для порівняння, звичайні лондонські автобуси їздять зі швидкістю 14,8 км/год.

За звітом транспортної компанії Лондона TfL за минулий рік, пасажиропотік збільшився на 20% на трьох лініях «суперлупа», які замінили попередні автобусні маршрути. При цьому 88% пасажирів заявили, що задоволені цим сервісом більше, ніж іншими видами міського транспорту.

При цьому за 2014–2025 роки популярність лондонських автобусів разюче упала: кількість пасажирів скоротилася аж на 25%. Певно мірою це пов’язано з переходом певної кількості користувачів на велосипеди на тлі розвитку велоінфраструктура, зазначає Bloomberg CityLab.

Феномен успіху «суперлупа» у тому, що швидкісний автобус не конкурує з іншими видами громадського транспорту. Він вирішує головну проблему лондонських автобусів: повільність. Швидкість досягається ретельним плануванням маршрутів.

«Маршрути потрібно прокладати основними транспортними коридорами, які також обслуговуються звичайними автобусами, інакше існує ризик втратити покриття для деяких користувачів. Вони також не повинні повторювати послуги, які вже пропонуються поїздами. Автобуси ніколи не будуть такими швидкими, як поїзди, і ми визнали, що немає сенсу намагатися зробити їх такими», — пояснює директор TfL з планування громадського транспорту Джеффрі Гоббс.

Кільце навколо Лондона також вирішує проблему, поширену в транзитних системах у всьому світі — забагато маршрутів зосереджені на перевезенні людей до центру міста та назад, замість того, щоб сполучати зовнішні райони один з одним.

Так, до появи кільця багатьом лондонцям потрібно було їхати на автобусі в бік центру, а потім пересідати в іншому напрямку, щоб дістатися пункту призначення, який насправді був недалеко від місця відправлення.

У вдрізку Бейкерлуп є особливість: маршрут покликаний бути замінником майбутньої лінії метро: у перспективі від станції «Бейкерлоо» лінія продовжуватиметься до Льюїшаму. Метро, втім, очікується не раніше як за десятиліття.