У Нідерландах бум плавучих будинків. Як вони влаштовані й чим відрізняються від хаусботів?

На тлі змін клімату, підняття рівня моря та посилення повеней у світі все більше уваги звертають на досвід плавучих будинків у Нідерландах, де попит на таке житло теж зростає, повідомляє BBC.

Плавучі райони почалися з’являтися у Нідерландах із десяток років тому. На відміну від хаусботів, які можна легко відшвартувати та перемістити, плавучі будинки кріпляться до берега, підключені до місцевої каналізації та електромережі.

Будинок тримається на воді, але спирається на вкопані приблизно на 60 метрів у ґрунт металеві стовпи з амортизацією, які тримають споруду берега, однак дозволяють їй підніматися з рівнем води. Таким чином, у разі повені будівлю не затоплює. Замість підвалу будинок має бетонний корпус, який діє як противага, забезпечуючи стійкість.

У Нідерландах це часто збірні, квадратні в плані, триповерхові таунхауси, побудовані з традиційних матеріалів, таких як деревина, сталь та скло.

Так, у районі плавучих будинків Схоонсхіп в Амстердамі, перед початком шторму в жовтні 2022 року, жителі прив’язали свої велосипеди й вуличні меблі, перевірили, чи у всіх сусідів є достатньо питної води та їжі, та зачаїлися. Під час негоди весь їхній район піднявся з водою, а коли злива припинилася, опустився на попередній рівень.

«Ми почуваємося безпечніше, тому що ми на плаву, — розповідає Сіті Булен, який переїхав до Схоонсхіпа два роки тому. — Мені взагалі дивно, чому будинки на воді не будуть скрізь по світу».

Район на 30 будинків, половина з яких є дуплексами, спроєктувала студія Space&Matter. До центру Амстердама можна швидко дістатися поромом. Сусіди діляться між собою велосипедами, автомобілями, навіть їжею, купленою в місцевих фермерів. Кожна будівля використовує власний тепловий насос і приблизно третину свого даху відводить під зелень і сонячні панелі. Мешканці продають надлишок електроенергії один одному та до національної мережі.

У Нідерландах ідея жити на воді є звичною, оскільки країна переважно побудована на меліорованих землях і лишається нижчою рівня моря. В Амстердамі зареєстровано майже три тисячі традиційних хайсботів, розташованих на каналах. Тепер сотні людей переміщаються у плавучі будинки.

Роттердам, 90% якого розташовано нижче рівня моря, має найбільшу у світі плавучу офісну будівлю, конференц-залу Floating Pavilion, а також плавучу ферму, де роботи доять корів.

У 2006 році уряд Нідерландів запровадив програму «Місце для річки», яка стратегічно дозволяє певним районам затоплюватися під час періодів сильних дощів. Це зміна парадигми, спрямована на те, щоб прийняти, а не протистояти підвищенню рівня води.

Дефіцит житла в Нідерландах може підживити попит на плавучі будинки, зокрема в районах, визначених програмою «Місце для річки».

Голландська технологічна компанія Blue21, що спеціалізується на плавучих будівлях, зараз працює над серією плавучих островів у Балтійському морі. Цей проєкт може розмістити 50 тисяч осіб. Цей район буде сполучено з Гельсінкі та Таллінном підводним залізничним тунелем вартістю 15 мільярдів євро, які надає фінський інвестор Пітер Вестербакка, засновник Angry Birds.

Інша компанія з Нідерландів, Waterstudio, контролюватиме будівництво плавучого житлового комплексу поблизу столиці Мале на Мальдівах. 80% території країни розташоване на висоті менш як один метр над рівнем моря. Це буде просто спроєктоване, доступне житла для 20 тисяч осіб. Під корпусами облаштують штучні рифи. Будівлі качатимуть холодну морську воду з глибин для систем кондиціонування повітря.