Активісти з ГО «Україна Інкогніта» знайшли загублену частину муру Фролівського монастиря

Співробітники ДІАЗ «Стародавній Київ» та команди ГО «Україна Інкогніта» локалізували забуту пам’ятку Флорівського монастиря — ділянку монастирських мурів, що його колись оточували.

Раніше було відомо про існування цієї частини муру, але його точне розташування описувалося дуже розпливчасто — «десь там», тому під час роботи дослідники зробили ще одне відкриття.

Нагадаємо, що у 1834 році до Флорівського монастиря приєднали територію гори Киселівка (Замкова), щоб облаштувати там сад та цвинтар. Її оточили дерев’яною огорожею за проєктом архітектора Людвіка Станзані. Наприкінці 1840-х — на початку 1850-х дерев’яну огорожу замінили на муровану за проєктом архітектора Павла Спарро.

Мур висотою до трьох метрів і товщиною до 60 см складали квадратні стовпи та стіни з жовто-рожевої цегли, увінчані простим карнизом. Через складний рельєф і зсуви огорожу часто руйнували, частково розібрали ще у ХІХ столітті, використавши цеглу для нових будівель. До нашого часу збереглися лише окремі ділянки муру: на південний схід від дзвіниці та уздовж вулиці Хорива, де збереглася північна брама. Про точне розташування ділянки в районі Замкової гори було мало відомо.

Співробітники заповідника вирішили уточнити розташування цієї частини муру та його сучасний стан.

Очільник заповідника Роман Маленков поділився: «Нарешті ми її знайшли! Віднайдена ділянка має довжину близько 30 метрів. Радянським варварам не вдалося її розібрати через крутий схил. Частина стіни збереглася на вершині з боку Воздвиженки. Щоб знайти іншу ділянку, ми обійшли схили з трьох боків Замкової гори і з’ясували, що шукати треба з південного боку. Тут нам допомогли метод дедукції та осіннє листя, яке відкривало стіну, приховану густими хащами».

Крім самої стіни, дослідники виявили раніше не описані склепіння над підземними проходами. Вони можуть бути як господарськими льохами, так і склепами-гробівцями, адже тут був монастирський цвинтар. Не виключено, що це також колектори для відведення талих і дощових вод. Підтвердженням того, що мур зведено у 1840-х роках, стали клейма на цеглі з написом «КП 1843».

Роман Маленков повідомив, що віднайдені рештки муру планують детально обміряти, нанести на карту та дослідити прилеглі підземелля. За його словами, місця входів у підземні приміщення малодоступні, тому малоймовірно, що це були склепи або господарські споруди, хоча остаточно перевірити потрібно.

Додамо, що під новиною деякі містяни відмітили, що давно знаходили ту стіну і знали про неї.