Урбанрух «У міста є Я» стартував у березні 2024 року. Ідея його створення належить Ірині Озимок — засновниці руху та авторці однойменної книги. Проєкт було реалізовано за підтримки Ukraine-Moldova American Enterprise Fund.

Від моменту запуску «У міста є Я» перетворився на всеукраїнську спільноту активної молоді. За цей час до руху долучилися понад 1600 учасників, зокрема підлітків віком 13–17 років, а також було проведено чотири хвилі програми. 

Мета руху — формування спільноти відповідальної української молоді, яка дбає про свої міста й села, бере участь у змінах та впливає на розвиток місцевих громад. Під час зустрічей під менторським супроводом та за участі профільних експертів школярі й студенти знайомляться з ключовими темами міського розвитку: сталістю, екологією, безпекою, безбар’єрністю, забудовою, збереженням спадщини, міським бюджетом та іншими аспектами.

Головна особливість руху — в практиці: молодь не просто слухає, а бере участь і перетворює ідеї на реальні дії. Фінальним етапом навчання є підготовка кожним осередком власного проєкту для свого міста, який згодом презентують перед незалежним журі. Найкращі ініціативи отримують фінансову й експертну підтримку для подальшої реалізації. Наприклад, фіналісти минулої хвилі зі Львову працюють над створенням дощового саду, а підлітки із Києва реалізовують проєкт захисту Музею Однієї Нації.

У межах IV хвилі п’ять команд-фіналістів із Києва, Запоріжжя, Миколаєва, Луцька та Вінниці публічно презентували й захищали свої міські проєкти перед незалежним експертним журі 12–13 грудня у Львові на Всеукраїнському форумі урбанруху «У міста є Я» 2025 (про попередні форуми ми писали тут і тут).

Усі фіналісти представили результати тримісячної роботи, що включала дослідження міських просторів, створення прототипів рішень, розробку візуальних концепцій, побудову партнерств і сценаріїв реальних змін. Підлітки працювали з актуальними викликами власних міст — питаннями екології, розвитку публічних просторів, збереження міської спадщини та мобільності. Команди наочно продемонстрували, як молодь може ініціювати сталі зміни, оживляти громадські простори та залучати до цього місцеві спільноти.

За словами Ірини Озимок, ідеї команд були змістовними й дуже прив’язаними до реальних потреб місцевих спільнот.

«Є багато таких софтових, м’яких проєктів, не суто урбаністичних. Хоч ми й називаємося урбан-рухом, для нас дуже важливо, що ми виховуємо відповідальних мешканців. Зараз підліткам актуальні теми якості повітря, переосмислення міських просторів або, зрештою, збереження культури. І класно, що такі «м’які» проєкти теж можуть бути втілені», — зазначає вона.

За результатами оцінювання експертного журі було ухвалено нестандартне рішення: цього року одразу три команди розділили перше місце та отримали мінігранти на реалізацію своїх ідей. Переможцями IV хвилі урбанруху «У міста є Я» стали команди з Вінниці, Запоріжжя та Луцька.

Вінницю представив проєкт «Reyka: Коліями до вражень» під менторським супроводом Олександри Соколової.

Проєкт вінницької команди виріс із бажання показати місто по-новому й сформувати відчуття гордості за нього. Учасники помітили, що багато цікавих місць та історій Вінниці залишаються поза увагою мешканців і туристів, а сучасних, доступних форматів пізнання міста бракує. Для зміни цього вони обрали трамвай — один із найвпізнаваніших елементів міської ідентичності.

Ідея проєкту полягає у створенні «трамвая, що говорить»: міського маршруту з аудіогідом, інтерактивними наліпками та цифровою картою, які допомагають відкривати історію Вінниці просто під час поїздки. Звичайни міський трамвай стане рухомою екскурсією, що розповідає про пам’ятки, маловідомі місця та історичні події, перетворюючи звичну поїздку на невелику подорож містом.

За словами Олександри Соколової, ключовим стало усвідомлення, що Вінниці бракує власного «культу міста».

«Вінничани люблять своє місто, але не завжди вміють про нього розповідати. Нам хотілося показати, що тут настільки класно, що сюди хочеться приїжджати, а не виїжджати», — каже вона.

Саме тому команда звернулася до трамвайної теми, адже ля Вінниці трамвай — це предмет гордості. Проєкт «Reyka» покликаний зробити міську історію ближчою, живою та зрозумілою для всіх: від мешканців до туристів, незалежно від віку.

Команда із Запоріжжя презентувала проєкт «Заповітря», менторкою якого була Ольга Ольшанська.

Проєкт запорізької команди присвячений одній із найболючіших проблем міста — якості повітря. Учасники звернули увагу на те, що забруднення безпосередньо впливає на здоров’я мешканців. Саме тому команда обрала шлях екологічного артивізму — поєднання мистецтва, даних і публічного простору як способу посилити голос містян та привернути увагу до проблеми.

Ідея проєкту полягає у створенні публічної мистецької інсталяції у формі легенів, виготовленої з перероблених матеріалів і оснащеної датчиками забруднення повітря. Інсталяція в реальному часі демонструватиме рівень пилу та вихлопних газів, перетворюючи сухі цифри на наочний сигнал.

Одна з учасниць команди, Лана, розповідає, що прийшла на урбанрух із бажання краще пізнати своє місто та впливати на нього.

«Я повернулася з Польщі й зрозуміла, що хочу дізнатися більше про Запоріжжя та спробувати його покращити. Урбан Рух став для мене способом увійти в міський контекст», — розповідає одна з учасниць команди Лана. 

За її словами, команда довго шукала ідею, але зрозуміла, що має говорити саме про проблему Запоріжжя, а не якусь загальну. Проєкт «Заповітря» прагне не лише привернути увагу до екологічної ситуації, а й спонукати діалог між громадою та міською владою.

Луцьк виборов перше місце з проєктом «Слоник» під менторством В’ячеслава Корнелюка.

Проєкт луцької команди зосереджений на відновленні занедбаного громадського простору, який для багатьох мешканців міста має особливе емоційне значення. Локація біля «Слоника» — неофіційний символ Луцька й частина дитячих спогадів кількох поколінь, але він тривалий час залишалася без належної уваги. Учасники прагнуть повернути цьому місцю життя, перетворивши його на комфортний і дружній простір для зустрічей, відпочинку та взаємодії громади.

Ідея проєкту полягає не лише в фізичному оновленні території, а й у наданні їй нових культурних сенсів. Команда планує впорядкувати простір, облаштувати місця для сидіння, озеленити територію, встановити смітник і додати QR-код з історією локації та можливістю підтримати її розвиток.

«Мені захотілося змінити щось, покращити в своєму місті й принести реальну користь. Саме тому я прийшов в Урбан рух», — розповідає один з учасників команди Тарас.

Вибір локації, за його словами, був особливо важливим.

«Це дуже символічне місце, з моїх дитячих спогадів. Для багатьох лучан воно є неофіційним символом міста. Воно довго було занедбане, але зараз у нас є можливість його відновити, і це справді круто», — каже він.

Проєкт «Слоник» покликаний показати, як турбота про невеликий, але знаковий міський простір може об’єднувати людей, формувати відповідальне ставлення до довкілля та повертати місту його важливі місця.

Друге місце посіла команда з Миколаєва з проєктом «Зелений кластер». Третє місце здобула команда з Києва з проєктом «WOODиця» .

Мінігранти, отримані переможцями, дадуть змогу розпочати практичну реалізацію проєктів уже найближчим часом. 

Окрім цього, форум став майданчиком для офіційного нагородження переможців Всеукраїнського конкурсу есе «Якщо колись я стану мером».

Говорячи про розвиток урбанруху, Ірина Озимок розповідає, що команда вирішила тестувати програму також у громадах (тут детальніше)

«По-перше, на це є запит. По-друге, якщо ми хочемо, щоб це був справжній рух, його не можна обмежувати лише Львовом, Києвом чи Вінницею — тими містами, де вже є активні ментори й зацікавлена молодь. Нам здається, що певний кістяк уже сформувався, і тепер важливо протестувати, як програма працюватиме в громадах», — пояснює Ірина.

Вона наголошує, що громади мають власний потенціал і активну молодь, а взаємодія між меншими населеними пунктами та великими містами є природною й необхідною.

«Громада — це не обов’язково село на дві тисячі людей. Це може бути й місто на 30 тисяч населення. Там також є молодь, простори й запит на розвиток. Дуже важливо не замикати людей у межах одного місця, адже молодь усе одно буде їздити на навчання чи працю до більших міст. І важливо цю взаємодію вибудовувати», — додає вона.