Серед густої житлової забудови, між кварталами Ірпеня, зберігся клаптик природи — екопарк Мужеловський. Саме тут громада відстояла своє право на природу, коли протягом 2018-2020 років екопарк намагалися забудувати. Тоді активісти та небайдужі мешканці об’єдналися, щоб врятувати цю територію. Відтоді парк став символом того, що громада може захищати своє середовище й змінювати місто. 

Команда Urban Reform розповідає про процес обговорень і напрацювань концепції для Мужеловського парку в Ірпені.

Сьогодні парк знову опинився у центрі уваги — як пілотний проєкт у створенні нової концепції мережі публічних просторів Ірпеня. Її розроблять мешканці Ірпеня разом офісом міського розвитку Urban Reform за підтримки ООН-Хабітат. Мета — показати природо орієнтовані підходи до міського дизайну. Це частина ширшого бачення, у якому місто переходить від точкових рішень до системного підходу — коли кожен публічний простір стає елементом спільної інфраструктури життя.

«Ми вистояли тоді, бо не хотіли втратити цей простір. Але відстояти — це тільки перший крок. Тепер треба навчитися дбати за ним», — каже голова ОСН «Мужеловський».

Парк, який відстояли

Мужеловський має особливу ауру — це місце, де ще чути тишу, де ростуть старі дуби й пахне соснами. Для багатьох він став останнім «справжнім» парком Ірпеня. Це близько чотирьох гектарів території, яку вдалося зберегти з колишніх тридцяти гектарів природо-заповідної зони. Саме сюди місцеві приходять із дітьми, собаками, або просто, щоб побути серед дерев, яких у новому Ірпені майже не лишилось.

«Це місце я відвідую з дитинства. Ми збирали тут суниці, коли навколо ще були лише кілька хат. Тепер це останній клаптик лісу, який громада змогла зберегти неймовірними зусиллями. Це те, що залишилося від природного Ірпеня, за який ми боролися», — розповідає голова ОСН «Мужеловський».

Після хвилі забудов, що змінюють Ірпінь, питання збереження зелених зон для мешканців стало питанням довіри — до міської влади, до планувальних рішень, до самої ідеї спільного простору. Екопарк може стати прикладом нового підходу — коли в основу проєкту лягають запити та цінності громади, до яких справді прислухаються.

«Хотілося б, щоб була налагоджена комунікація з владою, — говорить Софія Мартинюк. — Щоб у нас був відкритий генплан, щоб ми могли бути впевненими, що парк не буде забудований».

Простір, що пережив втрати разом із містом

У 2022-му Ірпінь став одним із символів спротиву — місто опинилося в епіцентрі боїв, багато мешканців змушені були покинути свої домівки, а повернення відбувалося поступово. Навколо екопарку — як і в багатьох інших районах — пошкоджені будівлі та об’єкти інфраструктури.

У такому контексті зелений простір екопарку Мужеловський набуває нового значення: для мешканців він значно більше, ніж просто зелена територія. Це простір, повʼязаний з особистими історіями та дитячими спогадами. Вони завжди сприймали цей ліспарк як невідʼємну частину свого району та щоденного життя.

Парк у структурі міста

Парк розташований у південно-східній частині Ірпеня, у межах густо заселеного району, де бракує зелених зон. Його природна структура створює своєрідний зелений бар’єр між забудовою та відкритими ландшафтами. У міському масштабі парк є важливою ланкою зеленої інфраструктурної мережі: він пов’язаний із лісовими масивами та зеленими зонами вздовж річок Ірпінь та Буча.

«Можливість гуляти на природі, сидіти серед дерев, випускати собаку на галявину чи збиратися на пікнік — базова потреба містян, а не розкіш. На прикладі екопарку Мужеловський  ми хочемо показати, що оновлення парку — це про посилення існуючої природи, доступ до «лісу» в місті та зручна підтримуюча інфраструктура. Це той формат парку, про який мріємо — просто гуляти серед дерев, відчуваючи під ногами м’яку землю й гілки» — Анастасія Палій, керівниця проєктів, урбаністка Urban Reform.

Місце, де народжується новий підхід

Мужеловський став прикладом, коли мешканці вплинули на рішення у проєкті. Під час заходів Urban Reform, які відбувалися протягом цього року, люди ділилися ідеями, малювали свої бачення майбутнього парку, формували спільні пріоритети. ​​У результаті сформувалася концепція, у якій враховано запити на спокій і відпочинок, безпечні маршрути для прогулянок, спортивні можливості, а також місця для неформальної взаємодії.

«Це простір, де люди можуть знову відчути себе частиною міста. Для Ірпеня це має величезне значення: простір стає терапевтичним середовищем, символом довіри й відновлення». — говорить Олена Мельник, лід архітекторка та урбан дизайнерка Urban Reform .

Серед ключових запитів мешканців — збереження природного середовища, створення  сенсорних та ігрових зон з природних матеріалів, відокремлені зони для барбекю, екостежки з табличками та QR-кодами про флору і фауну, а також зони для вільного вигулу тварин.

«Екопарк може дати громаді альтернативний погляд на те, як можуть виглядати зелені зони в місті. Що не всі парки робляться під одним шаблоном», — каже Софія Мартинюк.

Сьогодні цей парк розглядається як модель змін — експериментальний майданчик, на якому перевіряється, як дбайливо оновлювати природні території, інтегрувати інклюзивну інфраструктуру та зберігати біорізноманіття. 

«Мужеловський — точка входу в систему: місцевий приклад, що формує нові стандарти для всієї мережі публічних просторів. Його пілотний статус дозволяє будувати не лише парк, а модель змін»,  – Олена Мельник, лід архітекторка та урбан дизайнерка Urban Reform.

У планах — безасфальтні доріжки з природних матеріалів, просте освітлення на ключових транзитних маршрутах, елементи для біорізноманіття: будиночки для комах та кажанів,  місця для спостереження за природою. Проєкт передбачає облаштування різних зон для дозвілля від дитячого майданчику з природних матеріалів до центральної зони з терасою для проведення занять з йоги, подій чи тихого дозвілля. За рахунок точкових змін парк наповнюється новою програмою для дозвілля без шкоди для природи.

«Мені здається, що цих людей зараз у парку немає не тому, що їм не хочеться, а тому, що вони просто не можуть туди дістатися або відчувати себе в безпеці», — додає художниця Софія Мартинюк.

Природа як спільне благо

Екопарк Мужеловський — це нагадування про те, що природа формує характер міста. Під кронами старих дубів виростає нове покоління, яке бачить, що простір може бути спільним добром. 

«Ми хочемо показати, що кожна громада може формувати своє відновлення та розвиток, базуючись на локальній ідентичності та участі людей», — підкреслює Анна Кулік, архітекторка та урбаністка Urban Reform.

У листопаді в Ірпені відбулася презентація пілотного проєкту лісопарку Мужеловський — першого простору в майбутній мережі публічних просторів міста. Команда Urban Reform представила фінальні напрацювання концепції, створеної разом з мешканцями за підтримки ООН-Хабітат. Протягом кількох місяців команда розробляла різні планувальні рішення, а під час воркшопів і зустрічей жителі коригували їх, ділилися своїми ідеями та пріоритетами. Один із заходів відбувся безпосередньо в парку: під час спільної прогулянки мешканці разом із командою визначали важливі маршрути, зони відпочинку,та місця, які потребують першочергового втручання.

У фінальній концепції враховано головні запити людей: збереження природи лісопарку, маршрути для прогулянок, простір для спокійного відпочинку, дитячі зони з природних матеріалів, місця  для барбекю, легкі спортивні активності та окремі зони для зустрічей.

У результаті, мешканці, які багато років відстоювали парк, стали активними співтворцями проєкту, що визначає нові стандарти роботи із природними територіями. Під час презентації були також окреслені наступні кроки: розробка технічних специфікацій, визначення першочергових зон для реалізації (спортивна зона та зона зустрічей) і подальший діалог з Ірпінською міською радою щодо етапів реалізації.

Слідкувати за оновленнями проєкту можна через соціальні мережі Urban Reform.