В Україні зареєстрували проєкт нового Трудового Кодексу. Він спричинив багато критики

Сьомого січня 2026 року Кабмін ухвалив і подав до Верховної Ради проєкт нового Трудового кодексу. Але його одразу почали критикувати.

Експерт із соціальної політики Андрій Павловський для видання «Дзеркало Тижня» зазначає, що «новий Трудовий кодекс фактично дозволяє практики, які в ЄС і Міжнародній організації праці вважають неприпустимими».

Він підкреслює, що проєкт Трудового кодексу України розробляли без участі профспілок, і вони вже оцінили його негативно.

У вересні 2024 року уряд передав документ на експертизу до Міжнародного бюро праці (МОП). Мінекономіки не чекало коментарів експертів і продовжувало змінювати кодекс.

У липні 2025 року на Конференції з відновлення України в Римі уряд, профспілки та організації роботодавців підписали Меморандум про обов’язкову участь соціальних партнерів у створенні та реформуванні трудового законодавства, зокрема при розробці Трудового кодексу. Але уряд продовжив роботу над кодексом без консультацій з експертами.

Конфедерація вільних профспілок України (КВПУ) також просила не приймати Трудовий кодекс поспішно, але Кабмін проігнорував їх і сьомого січня 2026 року затвердив проєкт і передав його до парламенту.

Андрій Павловський підкреслює,що проєкт Трудового кодексу позбавляє профспілки їхнього конституційного статусу як представників працівників. На відміну від чинного КЗпП, у новому кодексі немає норм, які регулюють правовий статус профспілок і гарантують їхні права, хоча в документі профспілки згадуються (стаття 24) як один із учасників трудових відносин.

Замість терміна «профспілки» у проєкті використовують «представники працівників», що обмежує права профспілок як єдиних легітимних організацій в Україні, які за Конституцією (стаття 36) захищають права працівників.

Проєкт Трудового кодексу не містить правил, які регулюють відносини роботодавця з профспілками та участь працівників в управлінні підприємствами, установами чи організаціями, як зараз передбачено статтями 243–250 чинного КЗпП.

На відміну від профспілок, у проєкті ТК передбачені гарантії для інших учасників трудових відносин, наприклад для трудових медіаторів і трудових арбітрів.

Проєкт Трудового кодексу пропонує легалізувати в Україні «локаут» (пункти 10 статті 29, 3 статті 284, статті 290–294). Тобто коли роботодавець припиняє роботу підприємства, що загрожує конституційному праву працівників на страйк. Конституція України (стаття 44) гарантує право працюючих на страйк для захисту економічних та соціальних інтересів, але не надає роботодавцям права на локаут.

Крім того, проєкт ТК містить дискримінаційні положення: роботодавець може призупинити трудовий договір працівника за участь у законному страйку (пункт 7 частини 2 статті 84)

Проєкт ТК не регулює соцстрах і пенсії – забирає норми, що були у чинному КЗпП. Права жінок і молоді теж майже не враховані: немає окремих розділів про їхні права, пільги для студентів, допомогу звільнюваним працівникам. Те, що лишилось, або обмежує права, або дає абстрактні посилання на «законодавство».

Відпустки теж не захищені і новий проєкт скасовує додаткові щорічні відпустки для працівників із шкідливими умовами чи ненормованим днем і прибирає можливість брати відпустку у зручний час (наприклад, жінкам перед або після декрету, батькам-вихователям).

Проєкт Трудового кодексу дозволяє звільняти працівника за новими підставами. Серед них: порушення правил безпеки на роботі, якщо це призвело до аварії або загрози її виникнення; розголошення державної або комерційної таємниці; аморальні проступки працівників, які навчають або виховують, навіть якщо це не пов’язано з роботою. При цьому роботодавець самостійно визначає провину працівника.

Якщо працівник відмовляється від змін умов праці, переведення чи переміщення, роботодавець може розірвати договір із повідомленням за 60 днів або відразу, виплативши компенсацію втричі більше середньоденної зарплати за кожен день зменшення терміну.

Проєкт ТК не має норми, яка б заборонила звільняти працівника під час лікарняного чи відпустки, також там збілшено понаднормовий час до 180 годин на рік (можна до 250 годин за колективною угодою, замість 120 годин за чинним КЗпП), також роботадвець може змінювати гнучкий робочий час у будь-який момент без попереднього погодження.

Проєкт також скасовує чинну норму (стаття 27 КЗпП), яка забороняє встановлювати випробувальний термін для робітників довше одного місяця.

Крім того, ТК не пропонує ефективних механізмів повернення на роботу людей з інвалідністю і взагалі не згадує працівників-ветеранів. Статті про осіб з інвалідністю переважно декларативні або посилаються на абстрактне «законодавство».