Ультраоброблена їжа має більше спільного з сигаретами, ніж із їжею, заявляють учені

Ультраоброблена їжа має регулюватися жорсткіше, адже має більше спільного з сигаретами, ніж із іншими харчовими продуктами, стверджується у новому дослідженні, повідомляє The Guardian.

Порівняння з сигаретами пропонують вчені з Гарварда, Мічиганського університету та Дюксьского університету. Останній, що іронічно, названо на честь Джеймса Дюка, який фактично винайшов промислові сигарети у сучасному вигляді та, власне, сформував глобальну культуру зловживання тютюном.

Дослідники виявили подібності у виробництві надмірно обробленої їжі та сигарет. І ті, й інші розроблено спеціально для заохочення споживання та викликання залежності. У продуктах виробники використовують штучні барвники, ароматизатори та підсилювачі смаку. Вони оптимізують «дози» продукту та відчуття швидкої «винагороди» від споживання.

Більш того, виробники продуктів часто спекулюють на темі здоров’я, просуваючи товар як «з низьким вмістом жирів» або «без цукру». Це, по суті, health washing — за аналогією до грінвошингу, пінквошингу та інших різновидів «відмивання» товару за допомогою позитивних цінностей. До речі, до ультраобробленої їжі належить чимало продуктів, які звикли вважати здоровими, такі як солодкі знежирені йогурти та енергетичні батончики — докладніше про це читайте тут.

Тютюнова індустрія проходила такий самий шлях, намагаючись презентувати промислові сигарети як корисні. Так, у 1950-х фільтри рекламувалися як нова технологія, що захищає легені.

До появи сигарет Дюка люди курили сигари або самокрутки, нюхали чи жували тютюн, і характер культури цього споживання передбачав менше вживання тютюну. Кількість випадків раку легенів різко стрибнула саме після розповсюдження промислово скручених сигарет у пачках. Спосіб споживання радикально вплинув на суспільство. Наприклад, на початку ХХ століття куріння серед жінок стало асоціюватися з емансипацією. Змінювалися соціальні ритуали — якщо раніше після вечері чоловіки виходили з їдальні у сигарну кімнату та говорили про політику, то з появою сигарет Дюка обидві статі лишалися за столом і разом курили, беручи участь у спільній розмові.

Одна з авторів дослідження, професорка Ешлі Герхардт, яка спеціалізується на психології звикання, звертає увагу, що деякі її пацієнти самі проводили порівняння: «Вони казали: “Я почуваюся залежною від цієї фігні, постійно її хочу. Раніше я курила, а тепер та сама звичка перейшла на солодку воду та пончики. Я знаю, це мене вбиває, і я б хотіла кинути, але не можу”».

Професорка Герхардт зазначає, що суспільство відразу перекладає відповідальність на споживача, вмовляючи курити помірно, пити помірно. Та на певному етапі суспільство доходить до розуміння важелів, які використовує галузь для стимуляції такої поведінки.

Вона з колегами пропонує формально відділяти ультраоброблену їжу від решти харчів за тим принципом, що й алкогольні та безалкогольні напої. Для цього треба визначити речовини, які можуть викликати компульсивне вживання.

Водночас професор Мартін Воррен, головний науковий співробітник Інституту Квадрам, застерігає, що у такому порівнянні автори можуть зайти надто далеко. Він сумнівається, що ультраоброблені продукти містять такі само адиктивні у фармакологічному сенсі речовини, як нікотин. Також варто розрізняти, чи походять небажані наслідки для здоров’я від власне речовин у складі таких продуктів, чи це відбувається тому, що вони заміняють іншу їжу, багату на клітковину та мікроелементи.

Ми також писали про те, що калорії продуктів досі рахують за застарілими столітніми таблицями. І чи більше страви перероблені, тим більшою виявляється похибка — до 20%.