Як Румунії вдалося скоротити викиди на 88% і водночас прискорити зростання економіки?

Мало хто вважає Румунію кліматичним лідером, але їй вдалося відокремити економічне зростання від забруднення швидше, ніж будь-де в Європі, й, можливо, навіть у світі, пише The Guardian.

• Екологічно-економічне роз’єднання (eco-economic decoupling) — це процес, за якого економічне зростання відбувається без відповідного зростання споживання природних ресурсів і шкоди довкіллю. ВВП може зростати, а викиди — скорочуватися. У 2002 році ОЕСР визначала роз’єднання як розірвання зв’язку між економічними благами та екологічними шкодами.

Між 1990 і 2023 роками інтенсивність чистих викидів (на одиницю ВВП) знизилася на 88%. Тобто кожен долар, витрачений на економічну діяльність, нагріває планету майже в 10 разів менше, ніж раніше. Викиди скоротилися на 75%.

Чисті викиди парникових газів у Румунії скоротилися до лише 3 тонн на людину. Шведи є єдиними європейцями, які забруднюють менше.

Румунія історично була одним із найбільших видобувачів нафти у Європі. Перший у світі нафтопереробний завод було збудовано у 1857 році біля міста Плоєшть, недалеко від Бухареста. Тоді ж столиця стала першим у світі містом, яке повністю освітлювалося дистильованою нафтою. Свічкова промисловість стрімко збанкрутувала. Під час Другої світової війни нафтові родовища Плоєшті забезпечували третину потреб німецької військової машини.

За режиму Ніколае Чаушеску, який був одержимий ідеєю самозабезпечення держави, румунська економіка трималася на брудній промисловості. Заводи будувалися швидше, ніж їх могла живити енергосистема, і Румунія вдавалася до низькосортного бурого вугілля та важкої нафти. Після розстрілу Чаушеску почалася приватизація, заводи та шахти закрилися, електростанції скоротили виробництво.

Водночас у те перше десятиліття після падіння режиму вже формувалася нова кліматична повістка. Світ визнав, що вуглекислий газ катастрофічно нагріває планету. Кіотський протокол обрав 1990 рік як точку відліку, на яку слід орієнтуватися у вимірюванні скорочення викидів.

Перше різке падіння викидів у Румунії було не результатом прорахованої кліматичної політики, а наслідком повороту історії — руйнування старого порядку. Водночас вступ Румунії до Європейського Союзу у 2007 році змусив дотримуватися вищих стандартів і закрити нерентабельні заводи, що користувалися державною підтримкою.

Уряд запровадив схему зелених сертифікатів для фінансування відновлюваних джерел енергії. Водночас у Чернаводі, неподалік від морського узбережжя, було збудовано першу атомну станцію. Наразі два ядерні реактори виробляють 20% електроенергії Румунії. Термін служби АЕС «Чернавода» продовжили на 30 років, протягом наступних п’яти років планують збудувати ще два реактори.

Вітрова електростанція неподалік від Чорного моря протягом кількох років була найбільшою в Європі. У Джурджу біля Бухареста будують найбільшу сонячну електростанцію в Європі потужністю 760 МВт. У планах — іще більша, на 1 ГВт.

За перші 17 років після падіння режиму вуглецева інтенсивність енергетичного сектору (викиди CO2 на кВт⋅год виробленої енергії) знизилася на 9,2%. А за наступні 17 років впала на 52%.

Водночас економіка зсунулася до сектору послуг, і сільське господарство стало занепадати: поголів’я худоби скоротилося, ферми або модернізувалися, або закривалися. Занедбані ліси, які нещадно вирубувалися за часів Чаушеску, отримали перепочинок і стали розростатися. Вони стали поглинати на 77% більше вуглецю.

Економіка зростала, а викиди скорочувалися, й це роз’єднання відбувалося найшвидшими темпами у Європі. Однак рівень життя підвищувався нерівномірно, і всі ці зміни відбувалися коштом добробуту багатьох груп людей: цілі громади занепадали після закриття заводів і шахт, молодь масово виїжджала за кордон (зараз кожен четвертий румун живе за кордоном).

Тобто скорочення викидів відбулося не коштом економіки загалом, але з соціальними наслідками.

Ситуація з викидами в Румунії, втім, може змінитися не в кращий бік. Такі відкати вже ставалися з Латвією та Литвою. Можна згадати також останні зміни у політиці США, та й Росію, яка тільки нарощує видобуток нафти і газу.

У Чорному морі, за 160 кілометрів від берега, готуються втілювати проєкт Neptun Deep, що стане найбільшою платформою з видобутку природного газу в Європі. Вугільну електростанцію Мінтія, яку законсервували у 2021 році, тепер перетворять на велику газову станцію. П’ять вугільних заводів, які планували закрити вже на початку цього року, отримали відстрочку. У 2024 році, навіть попри стагнацію економіки, забруднення дещо зросло.

Що важливо — суспільство пасивно ставиться до проблем довкілля. Частка румунів, які не вважають кліматичну кризу серйозною проблемою, вдвічі перевищує середній показник по ЄС, як показало минулорічне опитування Eurobarometer. Страх перед бідністю дуже глибоко сидить у румунах, які ще пам’ятають світло по кілька годин на день у 1980-х і злидні 1990-х.

У 2023 році дослідження 36 багатих країн показало, що 11 із них повністю розірвали зв’язок між ВВП та CO2, але жодна не зробила цього достатньо швидко, щоб виконати свої зобов’язання за Паризькою угодою.

Головну роль тут відіграли реформи в енергетичному секторі, що Вільям Лемб, із Потсдамського інституту дослідження впливу клімату називає «легкою мішенню». Подібну перемогу буде важко здійснити в таких секторах, як будівництво та транспорт.