Майже половина переданих Україні когенераційних установок досі не працює

Журналісти NGL.media зібрали статистику, що понад 40% наданих когенераційних установок досі просто стоїть без діла. Основна причина в дефіциті грошей та відсутності спеціалістів.

За роки війни, з 2022 року, міжнародні партнери надали Україні майже дві сотні когенераційних установок. Майже всі ці установки безкоштовно передало американське агентство USAID, яке завершило роботу ще у 2025 році.

NGL.media ілюструє ситуацію на досвіді міста на Житомирщні. За два роки Бердичів отримав п’ять когенераційних установок. Ця потужність могла б закрити 40% потреб міста в пікові години. Проте жодну з п’яти машин так і не запустили.

Директор «Бердичівтеплокомуненерго» Сергій Приймак виправдовується, що їм фізично не вистачило грошей. Комунальники розробили проєкт, залили фундаменти та навіть взяли 13 мільйонів гривень кредиту на обладнання. Але в останній момент з’ясували, щоб під’єднати газ, треба врізати окремі вузли. Це вартує ще мільйони гривень, а власних коштів вистачило лише на один вузол.

Восени 2025 року Сергій Приймак просив у міськради ще понад два мільйони гривень, що завершити роботі, а вони так і не надійшли, отже місто витратило понад 15 млн грн, але установки досі просто стоять.

Проте журналісти NGL.media підкреслюють, що у червні 2025 року поліція затримала мера Бердичева Сергія Орлюка за підозрою у хабарництві, а отже ситуацію він не прокоментував.

Але разом з тим, за 100 км від Бердичева знаходиться інше місто Звягель, яке успішно запустило дві установки потужністю 260 кВт. Першу техніку від USAID місто отримало наприкінці 2024 року, а другу влітку 2025 року. І восени минулого року обидві установки вже працювали.

На монтаж і документи витратили три мільйони гривень із бюджету громади та власних коштів підприємства.

Тепер установки покривають чверть потреб міста в електриці. Директорка «Звягельтепло» Людмила Тодорович навіть просила віддати їй техніку, яку не зміг запустити Бердичів, щоб забезпечити власне місто теплом.

Одна причина затримок в бюрократії. Старший радник «Асоціації операторів критичної інфраструктури України» Сергій Пінчук зазначає, що донори надають техніку лише під конкретний запит громади. Проєктування можна починати тільки після отримання техпаспорта на вже закуплену модель. Далі комунальники мають провести тендер, знайти виконавця та отримати технічні умови, що додає ще кілька тижнів паперової роботи.

Встановлювати КГУ можуть протягом місяців. Щоб прискорити процес, підприємства ділять проєкт на етапи, поки заливають фундамент, паралельно отримують дозволи на підключення до тепломереж. Це економить час, хоча кожен проєкт унікальний і залежить від відстаней до мереж та типу самої установки. Наприклад, контейнерні КГУ підключати швидше, ніж відкриті. Останній етап- це візит представників виробника для запуску, що теж може затягнути процес ще на місяць.

Окрім монтажу, КГУ потребують дорогого сервісу. Львів отримав вісім установок вартістю 122 мільйонів гривень. Місто витратило понад 55 мільйонів гривень, щоб встановити установки, та уклало договори на сервісне обслуговування ще на 12 мільйонів гривень на рік. Та в лютому 2026 року у Львові працюють п’ять із восьми машин.

Загальна статистика невтішна. USAID передав Україні 188 установок, але NGL.media вказує, що Міністерсство розвитку приховує дані про їхню роботу. Розслідування показало, що зі 137 перевірених КГУ працюють лише 59%. Найгірша ситуація на Херсонщині, де не під’єднали жодну з восьми установок і на Житомирщині, де працює 4 з 13. Найкраще впоралися на Рівненщині та Миколаївщині, де запустили всі отримані установки.

Але експерти вважають, що реальний показник ще нижчий і менш як 50%. Навіть введені в експлуатацію установки часто стоять без діла через дорогу ціну газу, брак персоналу або відсутність економічної моделі.