Після початку російської агресії у 2014 році Київ почав формувати фонд захисних споруд, але навіть на п’ятий рік війни в столиці бракує укриттів. Ми поговорили з директором Департаменту муніципальної безпеки КМДА Романом Ткачуком про актуальні проблеми, пов’язані з укриттями, і як їх можна вирішити.

Окремий матеріал про критику стану укриттів у столиці читайте за посиланням.

Як починали формувати фонд укриттів у Києві

Після початку бойових дій на сході України в 2014 році, стало зрозуміло, що велика частина укриттів у Києві або перебуває у занедбаному стані, або вже у приватній власності.

Після Другої світової війни практично всі будинки будувалися із захисними спорудами. Це були сховища різних класів — від першого до п’ятого, залежно від того, яке навантаження вибухової хвилі вони могли витримати. Наприклад, у сховищах першого класу товщина бетонних стін могла сягати майже пів метра.

У 1990-х роках багато таких сховищ п’ятого класу фактично перевели у звичайні підвальні приміщення і приватизували. Через це значна частина потенційних укриттів опинилася у приватній власності. Коли почали перевіряти підвальні приміщення, виявилося, що дуже багато з них уже приватизовані, а ті, що залишилися у комунальній власності, часто були в занедбаному стані. Тому з 2014 року почалася системна робота з балансоутримувачами, щоб ці приміщення приводили до ладу.

Проблема приватної власності укриттів

Однією з головних проблем розвитку системи укриттів у Києві залишається питання приватної власності. В Україні є три форми власності — державна, комунальна і приватна. У нас на балансі немає жодного пункту незламності чи укриття. Якщо з державними та комунальними об’єктами влада може знайти механізми впливу, то з приватними приміщеннями це зробити значно складніше.

Якщо власник підвального приміщення хоче зробити його укриттям, він подає заяву до районної адміністрації. Після цього комісія перевіряє технічний стан приміщення і може включити його до фонду захисних споруд. Але якщо власник цього не хоче, змусити його практично неможливо.

Фактично місто не має можливості швидко збільшувати кількість укриттів, тому що не може перевірити і використати весь підземний простір міста. Для цього потрібні відповідні законодавчі повноваження.

Практика показує, що якщо в приміщенні є господар, то будуть і нормальні умови перебування та не буде конфлікту — кого пускати, кого не пускати. А якщо балансоутримувач або власник цього приміщення не бажає використовувати це приміщення як укриття, то він знайде мільйон варіантів для того, щоб сюди нікого не пустити. Ми робили дуже багато звернень у прокуратуру через те, що балансоутримувач не виконує заходів цивільного захисту і не утримує захисну споруду  в належному стані. Але за цей час, на жаль, я не бачив жодного підприємця або приватну особу, котрі були би покарані або притягнені до відповідальності за це.

Чому бракує укриттів у Києві

Сьогодні я маю кримінальні справи за використання фонду захисних споруд (Станом на жовтень 2025 року Ткачук отримав шість підозр у службовій недбалості, але досі залишається на посаді – ред.) Якщо у мене є кримінальні справи і якщо держава мене питає, як я виконую свої службові обов’язки, то я повинен мати повну можливість їх використовувати. Я не можу збільшити фонд захисних споруд, маючи позицію балансоутримувача або власника підвального приміщення. Якщо держава з мене питає як з керівника системи цивільного захисту в нашому місті, тоді я повинен перевірити весь підземний простір Києва і незважаючи на позицію власника сказати, що це приміщення відповідає вимогам, ми можемо його використовувати для захисту населення. І тільки потім власник може або погодитись, або не погодитись. 

Якщо система цивільного захисту визначила приміщення як захисну споруду, воно повинно виконувати свої функції, тут має бути комендант і далі воно вже може використовуватися як захисна споруда. Між повітряними тривогами воно може виконувати свою повсякденну діяльність. Там може, наприклад, працювати аптека чи магазин, але якщо ми маємо повітряну тривогу, власник повинен відчинити двері і надати вільний доступ мешканцям для захисту в цьому приміщенні. Ми неодноразово зверталися до Державної служби з надзвичайної ситуації та Кабінету міністрів України з пропозиціями, але нам щоразу давали однакову відповідь: “Ми почули, врахуємо ваші пропозиції при наступних змінах до законодавчих актів”.

До введення воєнного стану і ще до 2014 року, коли ми подавали такі звернення, ситуація зі сховищами була складною. Наприклад, на підприємствах: підприємство закривалося — і все просто замикали. Сховища ставали проблемою для нових власників чи орендарів, і вони навіть не брали їх на баланс. У результаті ці об’єкти залишалися занедбаними та закинутими.

Ми неодноразово зверталися до прокуратури, але там відповідали, що це не їхня компетенція і радили йти до ДСНС. У ДСНС, своєю чергою, казали, що це питання до правоохоронних органів. І так по колу: районна адміністрація, ДСНС, прокуратура — але знайти реальний механізм впливу не вдавалося. Навіть встановити власників багатьох сховищ було складно. Йдеться, зокрема, про будинки післявоєнної забудови, так звані сталінки, особливо в Печерському районі. У Подільському районі також є приклади: посеред дворів, серед житлових будинків, розташовані сховища з окремими входами для мешканців, але вони перебували в занедбаному стані. Ситуацію почали змінювати лише тоді, коли вдалося змусити керуючі компанії виконувати свої обов’язки. Тобто механізми впливу все ж є — особливо коли додатково підключається фінансування з боку Департаменту фінансів КМДА.

Скільки укриттів є в Києві 

Станом на сьогодні у Києві налічується 4353 об’єкти фонду захисних споруд. 

Більшість навчальних закладів Києва мають укриття. Приблизно 95% шкіл і дитячих садків, які працюють, забезпечені такими приміщеннями. Втім, іноді виникають обмеження щодо їхньої місткості. Якщо укриття має лише один вихід, його максимальна місткість зменшується удвічі. Наприклад, якщо приміщення розраховане на 100 дітей, але має тільки один вихід, там може перебувати не більше 50. В середньому розраховуємо десь приблизно один квадратний метр на дитину.

Департамент муніципальної безпеки КМДА перевірив понад 14 тисяч підвальних приміщень та інших об’єктів підземного простору в Києві. І лише приблизно 4000 з них відповідають вимогам або мають згоду власника на використання як укриття. Навіть у тих випадках, коли укриття є, іноді виникають конфлікти щодо доступу до них.

Чому укриття може бути зачиненим

Деякі ОСББ погоджуються використовувати підвали як укриття тільки для мешканців свого будинку. Але під час повітряної тривоги будь-яка людина має право зайти в укриття, і саме це часто стає причиною конфліктів. 

Іноді власники або керівники ОСББ не хочуть відкривати укриття для всіх. Причини бувають різні. Були випадки, коли житлові комплекси самі просили внести їхній підвал до фонду укриттів. Після пояснення, що під час тривоги доступ має бути вільним для всіх, вони відмовлялися, аргументуючи це тим, що під час тривог до укриттів приходять сторонні люди і можуть щось вкрасти. Такі ситуації також доводиться враховувати під час роботи з власниками приміщень.

Однією з проблем залишається людський фактор. Балансоутримувачів зобов’язують встановлювати маркування укриттів і залишати контактні телефони відповідальних осіб. Однак під час тривоги люди можуть телефонувати за вказаними номерами, а відповідальна особа не відповідає або перебуває в іншому районі міста. Іноді причини бувають зовсім побутові — наприклад, відповідальна людина просто спала. У таких випадках рятувальники разом із поліцією можуть відкривати укриття примусово.

У Деснянському районі в мене є кримінальна справа. Якщо пам’ятаєте, у 2023 році там сталося падіння ракети — загинули дві жінки та дитина, які прямували до поліклініки. Коли стався вибух, у цей час охоронець вставав і йшов відчиняти двері. Одна жінка з дитиною вже підходила до входу, інша стояла біля скляних дверей і чекала, поки відкриють, щоб зайти в приміщення і спуститися в укриття. Цей випадок показав системну проблему. Ми будуємо систему цивільного захисту, в якій задіяні тисячі працівників, але в критичний момент усе може залежати від однієї людини — наприклад, охоронця, який має вчасно відчинити двері. Людський фактор завжди залишається, і спрогнозувати поведінку конкретної людини в екстреній ситуації складно. Саме тому ключова вимога — укриття мають бути відчинені та доступні в будь-який час. Повітряна тривога може початися раптово, тому об’єкти фонду захисних споруд повинні бути готові негайно прийняти людей.

Магнітний замок на укритті 

Втім, виникає інша проблема: якщо підвальні приміщення залишаються постійно відкритими, вони швидко стають місцем скупчення безхатченків. 

Наприклад, у Деснянському районі депутати виділяють кошти на ремонт підвалів, але іноді не встановлюють магнітні замки. Натомість у багатьох випадках після ремонту встановлюють системи доступу, підключені до домофонів: під час повітряної тривоги двері автоматично відчиняються. Такі системи вже працюють, зокрема, в Оболонському та інших районах. Це дозволяє поєднати безпеку і контроль доступу до укриття. Якщо ж після ремонту не встановити відповідний замок, приміщення швидко знову занепадає — вже за кілька тижнів там можуть з’явитися сміття, сліди багать та інші ознаки занедбаності.

Чому не всі укриття відремонтовані

У комунальних укриттях місто проводить ремонти. За 2024–2025 роки у Києві відремонтували понад 450 об’єктів. На 2026 рік заплановано ще приблизно 124 ремонти.

Фінансування на це виділяє місто, але розпоряджаються коштами районні адміністрації. Саме райони проводять тендери і визначають підрядників, які виконують роботи.

Є кілька причин, через які іноді виникають труднощі з освоєнням коштів. Одна з них — нестача працівників у будівельних компаніях через мобілізацію. Інша причина — тривалі процедури закупівель. Усі тендери проходять через систему Prozorro, і якщо під час процедури виникає помилка, процес доводиться починати знову.

Крім того, будівництво повноцінного підземного укриття є складним і тривалим процесом. Якщо будувати укриття з нуля, це може зайняти близько двох років.

Місто також виділяє кошти на будівництво нових захисних споруд. У 2024–2025 роках ці кошти спрямовувалися на зведення укриттів у навчальних закладах — передусім у школах, де їх раніше не було або вони перебували в незадовільному технічному стані.

Про вентиляцію і комунікації в укриттях

Якщо в приміщенні взагалі немає вентиляції, воно не може бути внесене до фонду захисних споруд. Водночас вентиляція буває різною — від повноцінних механічних систем до природної припливно-витяжної (через доступ свіжого повітря).

Рішення про покращення вентиляції в укритті  ухвалюються через міську комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Це постійно діючий орган, який займається запобіганням і ліквідацією надзвичайних ситуацій, розподіляє ресурси та надає доручення балансоутримувачам. Зокрема, комісія може зобов’язати: перевірити стан вентиляції, встановити відповідні системи або забезпечити укриття обладнанням для подачі повітря. Такі питання регулярно розглядаються на засіданнях — разом із темами утримання фонду захисних споруд і пунктів незламності. Окрім цього, контроль за станом укриттів здійснює і ДСНС.

У деяких підвальних приміщеннях, які використовують як укриття, проходять труби опалення. Це допустимо, якщо йдеться про внутрішньобудинкові комунікації. Магістральні трубопроводи через укриття проходити не можуть. Якщо ж у приміщенні є внутрішньобудинкові труби, їх зазвичай закривають фальш-стелею.

Коли з’являться мобільні укриття в Києві 

Окремим напрямком розвитку системи захисту є мобільні укриття із залізобетону. У Києві на 2026 рік визначено 109 локацій для їхнього встановлення: у кожному районі Києва визначили приблизно по десять місць, але це лише частина від реальної потреби. Загалом визначено, що потрібно 624 таких укриттів. 

Мобільне укриття — це готова бетонна конструкція, яку виготовляють на заводі і привозять на місце встановлення. Це не будівництво в класичному розумінні, а монтаж готового виробу. Попри те, що укриття виготовляють на заводі, встановити їх не завжди просто. Одна така конструкція може важити близько 60 тонн. Тому потрібно, щоб техніка мала змогу під’їхати до місця встановлення, щоб під землею не проходили інженерні комунікації і щоб ґрунт витримував таке навантаження. Через це іноді доводиться змінювати локації вже під час підготовки до монтажу.

Наприкінці року держава все ж ухвалила чинне законодавство щодо мобільних укриттів. Раніше ситуація була парадоксальною: їх можна було виготовляти як вироби, але не існувало нормативних документів для введення в експлуатацію. Лише наприкінці минулого року ухвалили відповідні зміни до законодавства, які врегулювали це питання. Після цього кожен район Києва отримав приблизно по 50 млн грн на встановлення мобільних укриттів. Водночас за минулий рік більшість із них фактично нічого не реалізували.

Розпорядниками коштів на облаштування укриттів є районні адміністрації, а не КМДА. Місто виділяє фінансування районам, і саме вони безпосередньо відповідають за його використання. У сфері освіти кошти отримують районні управління освіти — на виконання відповідних робіт. У сфері житлово-комунального господарства фінансування спрямовується районним управлінням на ремонт фонду захисних споруд. Якщо йдеться про ремонт звичайного підвалу, він може здійснюватися за програмою співфінансування (наприклад, 70/30 з мешканцями). Якщо мешканці не покривають свої 30%, роботи не розпочинаються, навіть за умови, що місто готове профінансувати свою частку. Тобто участь мешканців є обов’язковою. Натомість ремонт фонду захисних споруд фінансується повністю за рахунок міського бюджету. Але важливою умовою є наявність добросовісних виконавців і належне проведення тендерних процедур для визначення підрядників. Наприклад, у Подільській районній адміністрації тендер на встановлення мобільних укриттів цього року ще не оголошували через відсутність технічних умов на проведення закупівлі.

Перше мобільне укриття в Києві з’явилося за адресою вулиця Мілютенка, 19 на Троєщині. Там завод Ковальської встановив захисну споруду, яка згодом була комісійно внесена до фонду захисних споруд. Це була ініціатива, реалізована у співпраці з районом: фактично йшлося про гуманітарну допомогу від підприємства. Водночас важливо було не лише встановити мобільне укриття, а й правильно його легалізувати. Саме на цьому прикладі вдалося відпрацювати весь процес — від встановлення до офіційного включення в фонд відповідно до законодавства.

Є й інший приклад: ТЦ «Караван» за власною ініціативою також встановив подібну захисну споруду. Однак під час неодноразових перевірок з’ясувалося, що у них відсутній повний пакет необхідних документів — зокрема акти випробувань і перевірки на міцність. Через це споруду неможливо внести до фонду захисних споруд. Якщо об’єкт не внесений до цього фонду, він не може офіційно вважатися укриттям. Фактично це залишається лише бетонною конструкцією без відповідного статусу.

Чи обов’язкові укриття в нових будинках

Президент підписав зміни до чинного законодавства у сфері будівництва, згідно з якими відтепер нові будинки мають зводитися з обов’язковим облаштуванням захисних споруд. 

Нещодавно також були затверджені зміни до державних будівельних норм (ДБН): відповідно до класів наслідків житлові будинки повинні передбачати наявність укриттів. Раніше таких вимог не було, тому можна знайти багато прикладів забудови без жодної захисної інфраструктури — інколи навіть без підземних паркінгів чи підвальних приміщень. Яскравий приклад — ТРЦ Ретровіль на Виноградарі в Києві, який відбудували після обстрілу, але без укриття.

У житлових будинках, які відбудовують у Києві після прильотів, неможливо збудувати укриття. Можна збудувати під будинком, коли будуєш будинок з нуля. Біля старого будинку можна збудувати укриття десь поруч, наприклад, під спортивним майданчиком. У нас дуже багато міжквартальних дворів, де є багато занедбаних спортивних майданчиків. У нас навіть пропозиції були, щоб под цими майданчиками будували не просто просто захисну споруду, а підземний паркінг — об’єкт подвійного використання, куди б можна було прибрати машини з дворів. Такі проєкти є з нашого боку, але, на жаль, нічого ще не реалізовано. Ця ініціатива повинна виходити від районної адміністрації, не від міста, бо кожному районі знають, де їм бракує укриттів.

Як оцінюють стан укриттів у Департаменті муніципальної безпеки

Стан укриттів у Києві можна оцінити приблизно на вісім балів із десяти.

Це середній показник, оскільки ситуація в різних районах відрізняється. Щотижня рятувальники комунальної рятувальної служби здійснюють перевірки укриттів. Крім того, у підпорядкуванні є муніципальна охорона, яка щоденно несе чергування по місту. Під час виконання своїх обов’язків вони регулярно перевіряють пункти незламності та об’єкти фонду захисних споруд за стандартним чеклістом — контрольною карткою. Щопонеділка на нараді у міського голови за участі голів районних адміністрацій я особисто доповідаю про зауваження щодо цих двох напрямів — пунктів незламності та фонду захисних споруд.

Близько 20% укриттів Києва усе ще потребують ремонту, і ця частка майже не змінюється з 2022 року.

Особисто я не ходжу в укриття, бо під час повітряних тривог рятувальники не можуть іти в укриття, бо їхнє завдання — працювати. Якщо лунає тривога, це означає, що десь уже могла статися надзвичайна подія. У таких випадках потрібно оперативно виїжджати на місце і вже через кілька хвилин доповідати керівництву міста про ситуацію.

Публікація створена «в рамках проєкту Інституту висвітлення війни та миру (IWPR) «Посилення громадського контролю» за фінансової підтримки Норвегії.

За зміст цієї публікації відповідає виключно Хмарочос. Цей матеріал жодним чином не може вважатися таким, що відображає позицію IWPR та Уряду Норвегії.